АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування хворих набряковою формою ГП

Прочитайте:
  1. А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної АГ
  2. А. 3. 2 Алгоритм лікування препаратами еритропоетину та тривалими активаторами рецепторів еритропоетину.
  3. А. 3. 3 Лікування анемії у пацієнтів з ХХН- V ст. на ГД препаратами заліза
  4. А. 3. 5 Лікування ЕПО-резистентності
  5. А. 4.4. Клінічні критерії диференціальної діагностики коматозних станів у хворих на цукровий діабет
  6. А.4.11. Лікування діабетичної больової нейропатії.
  7. Алгоритм лікування геморагічного синдрому неясного ґенезу.
  8. Альтернативні методи лікування хворих зі стійким вазо спазмом
  9. Американські принципи лікування хронічного панкреатиту
  10. АНТРОПОМЕТРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХ

1.Ненаркотичні анальгетики [кетанов, кеталонг, (кеторолак, трометамін) трамал, стадол та інші].

2. При резистентності больового синдрому – наркотичні анальгетики.

Необхідно уникати призначення препаратів морфію і його похідних, що

викликають спазм сфінктера Одді.

3.М-холінолітики - неселективні (атропін, метацин, платифілін) і селективні (піренцепін).

4. Спазмолітики [діцетел (пінаверину бромід) для усунення спазму сфінктера Одді, бускопан, галідор, дротаверину гідрохлорид (но-шпа)].

5. Антиоксиданти (аскорбінова кислота, токоферол, церулоплазмін).

6. При гастрогенних панкреатитах, які перебігають на фоні хелікобактерної інфекції, призна­чається терапія з використанням інгібіторів протонної помпи 2-го – 3-го поколінь - пантопра­золу (контролок) по 40 мг 2 рази на день, рабепразолу (парієт) по 30 мг 2 р на день; антихелі­кобактерних антибіотиків: хелікоцина (амоксіцилін 750 мг + метронідазол 500 мг) 3 рази на добу протягом 7-10 днів. Використовуються також Н2-блокатори гістамінних рецепторів (ра­нітідін, фамотідін (квамател)та ін.), стимулятори слизоутво­рення - синтетичні простагла­н­дини (мізопростол, енпростил) і карбеноксолон, препарати, що утворюють захисну плівку – колоїдний субцитрат вісмуту (де-нол) або сукральфат (антепсин, вентер), обволікаючі – пре­парати вісмуту (вікалін, вікаір), а також інші антихелікобактерні антибіотики (кларитромі­цин).

7. Гастрокінетики (метаклопрамід, домперидон, цізаприд).

8. Питання щодо проведення короткого (5 – 7 днів) курсу антибактеріальної профілактики панкреатичної інфекції вирішується індивідуально. Якщо тяжкість стану хворого за шкалою Ranson > 4 балів, доцільним є застосу­вання препаратів фторхінолонового ряду або цефалос­поринів III – IV покоління з метронідазолом або карбапенемів (у вигляді монотерапії), тобто антибіотиків з високою тропністю до тканини ПЗ і високою бактерицидною активністю проти більшості мікроорганізмів, що викликають панкреатичну інфекцію.

9. При біліарному генезі гострого набрякового панкреатиту у перші 24-36 годин обов’язковою є хірургічна (ендоскопічна) декомпресія жовчовивідних шляхів (при наявності жовчевої гіпертензії, холедохолітіазу, гнійного холангіту). При цій формі ГП обов'язковим є проведення курсу адекватної антибіотикотерапії протягом 7 – 10 днів і застосування гепато­протекторів (ессенціале, ліпостабіл). Стаціонарне лікування хворих набряковою формою ГП триває протягом 5 – 14 діб.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 395 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)