АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Стадія токсемії і поліорганної недостатності

Прочитайте:
  1. Г – атонічна стадія – затухаючі збудження окремих ділянок міокарду, на ЕКГ наростає тривалість та знижується амплітуда хвиль при їх частоті менше 400 в 1 хв..
  2. І стадія
  3. ІV стадія – повне незгортання крові.
  4. Імунологічна стадія.
  5. Імунологічна стадія.
  6. Класифікація недостатності кровообігу( міжнародна).
  7. Класифікація серцевої недостатності
  8. Клініка серцевої недостатності
  9. Клінічні прояви гострої дихальної недостатності
  10. Клінічно для серцевої недостатності ІІБ стадії згідно класифікації

Базисна терапія розпочинається безпосередньо після встановлення діагнозу тяжкої форми ГП (не пізніше 2-х годин з моменту поступлення).

1. Блокатори панкреатичної секреції:

- соматулін Р.R. (аналог соматостатину пролонгованого вивільнення - ланреотид, по 30 мг 1 раз на 10-14 діб в/м'язево;

- соматостатин ((сандостатин R), октреотид) 100 мкг 3 рази на добу п/шкірно протягом 5 -7 днів;

- кальцитонін (міакальцик R) 300 мЕ на добу в/венно протягом 3 -5 днів (блокада панкреати­чної ліпази);

- контрікал 80 – 120 тис. ОД в/венно на добу протягом 3 – 5 днів (гордокс, тразилол – в екві­валентних дозах) – блокада панкреатичних протеаз – ефективність сумнівна;

- цитостатики (5-фторурацил, фторафур) по 10 мг/кг 1-2 рази на добу протягом 3 – 4 днів. Ін­фузія цитостатика закінчується водним навантаженням розчинами 0,9 % NaС1 і 3 % NaНСО3 з розрахунку 20 мл/кг маси хворого з адекватним навантаженням салуретиками (ла­зикс, фу­росемід).

Препарати соматостатину призначаються також при виникненні арозивних кровотеч, дигестивних і панкреатичних нориць.

2. Блокатор ноцицептивної імпульсації у ЦНС – аналог ендорфіну лейцин-енкефаліну – да­ларгін: 10 мг в/венно крапельно, потім по 4 мг 3 рази на добу в/м'язево.

3. Блокатор цитокінової агресії – пентоксифілін (трентал, агапурин): 20 мл на добу в/венно крапельно протягом 5 – 7 днів.

4. Антиоксиданти:

- аскорбінова кислота 5 % – 10 – 20 мл в/венно протягом 5 днів;

- α-токоферол 2 мл п/шкірно протягом 5 днів;

- церулоплазмін 100 мг на добу протягом 5 – 7 днів (використовується також як стимулятор кровотворення при розвитку гнійно-септичних усклад­нень);

- мілдронат 10 % – 5,0 в/венно 1 раз на добу протягом 5 – 10 днів (блокує активність γ-бути­робетаінгідроксилази, знижує карнітин-залежне окислення жирних кислот, сприяє перероз­поділу крові в ішемізовані ділянки органів, проявляє імуномодулюючий ефект);

- реамберін (містить N-метиламонію натрію сукцинат (сіль янтарної кислоти). При застосу­ванні солі янтарної кислоти як препарату виявлено дві групи ефектів: 1) пряма дія на спожи­вання кисню, клітинний метаболізм та утворення макроергів, 2) вплив на дихальний ланцюг мітохондрій клітин) – 1,5 % – 400,0 в/венно 30 крап/хв – 1 раз на добу протягом 3 – 5 діб.

5. Анальгетики (див. вище), різноманітні новокаїнові блокади – перидуральна, круглої зв'я­зки печінки, паранефральна.

6. Спазмолітики (див. вище) 3 – 4 рази на добу,

7. Стимулятори моторики кишківника (сорбілакт 200 мл внутрішньовенно

крапельно 2-3 раза на добу, убретид 0,5 мг на добу, бензогенксоній 2,5 % – 0,5 мл 2 рази на добу, перидуральна анестезія).

8. Антифлатуланти – препарати симетикону (еспумізан) по 3 – 4 капсули (або у емульсії) 3 – 4 рази па добу.

9. Інфузійна терапія – об'єм і склад визначається конкретною клінічною ситуацією. При тяж­ких формах ГП на добу вводиться не менше 4 – 4,5 л розчинів на фоні форсованого діурезу. Розчини вводять у таких співвідношеннях: 1000 – 1500 мл 0,9 % NaСІ або розчину Рінгера, 400 мл 4 % р- ну NaНСОз, розчини що містять сорбітол або ксилітол*: сорбілакт, реосорбі­лакт 6-8 мл на 1 кг, ксилат 10-15 мл на 1 кг маси хворого (їх необхідно вводити перед вве­денням розчинів глюкози, з метою її оптимального засвоєння), або 15 % розчин манітолу із розрахунку 1,0 – 1,5 г на 1 кг маси хворого, 20 мл 2,4 % р-ну еуфіліну, 60 мл 3% р-ну КС1, 50 мл 10 % р-ну NаСІ, 200 мл 1% р-ну СаС12 на 1000 мл 5% р-ну глюкози, 1000-1500 мл біл­кових препаратів (на кожні 3% Нt, щоперевищує 45 %, вводиться 300 мл р-ну білків - натив­ної і свіжозамороженої плазми, альбуміну, гідролізатів).

*Сорбітол та ксилітол є поліспиртами з вираженими антикетогенними


Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 301 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)