Стадія токсемії і поліорганної недостатності
Базисна терапія розпочинається безпосередньо після встановлення діагнозу тяжкої форми ГП (не пізніше 2-х годин з моменту поступлення).
1. Блокатори панкреатичної секреції:
- соматулін Р.R. (аналог соматостатину пролонгованого вивільнення - ланреотид, по 30 мг 1 раз на 10-14 діб в/м'язево;
- соматостатин ((сандостатин R), октреотид) 100 мкг 3 рази на добу п/шкірно протягом 5 -7 днів;
- кальцитонін (міакальцик R) 300 мЕ на добу в/венно протягом 3 -5 днів (блокада панкреатичної ліпази);
- контрікал 80 – 120 тис. ОД в/венно на добу протягом 3 – 5 днів (гордокс, тразилол – в еквівалентних дозах) – блокада панкреатичних протеаз – ефективність сумнівна;
- цитостатики (5-фторурацил, фторафур) по 10 мг/кг 1-2 рази на добу протягом 3 – 4 днів. Інфузія цитостатика закінчується водним навантаженням розчинами 0,9 % NaС1 і 3 % NaНСО3 з розрахунку 20 мл/кг маси хворого з адекватним навантаженням салуретиками (лазикс, фуросемід).
Препарати соматостатину призначаються також при виникненні арозивних кровотеч, дигестивних і панкреатичних нориць.
2. Блокатор ноцицептивної імпульсації у ЦНС – аналог ендорфіну лейцин-енкефаліну – даларгін: 10 мг в/венно крапельно, потім по 4 мг 3 рази на добу в/м'язево.
3. Блокатор цитокінової агресії – пентоксифілін (трентал, агапурин): 20 мл на добу в/венно крапельно протягом 5 – 7 днів.
4. Антиоксиданти:
- аскорбінова кислота 5 % – 10 – 20 мл в/венно протягом 5 днів;
- α-токоферол 2 мл п/шкірно протягом 5 днів;
- церулоплазмін 100 мг на добу протягом 5 – 7 днів (використовується також як стимулятор кровотворення при розвитку гнійно-септичних ускладнень);
- мілдронат 10 % – 5,0 в/венно 1 раз на добу протягом 5 – 10 днів (блокує активність γ-бутиробетаінгідроксилази, знижує карнітин-залежне окислення жирних кислот, сприяє перерозподілу крові в ішемізовані ділянки органів, проявляє імуномодулюючий ефект);
- реамберін (містить N-метиламонію натрію сукцинат (сіль янтарної кислоти). При застосуванні солі янтарної кислоти як препарату виявлено дві групи ефектів: 1) пряма дія на споживання кисню, клітинний метаболізм та утворення макроергів, 2) вплив на дихальний ланцюг мітохондрій клітин) – 1,5 % – 400,0 в/венно 30 крап/хв – 1 раз на добу протягом 3 – 5 діб.
5. Анальгетики (див. вище), різноманітні новокаїнові блокади – перидуральна, круглої зв'язки печінки, паранефральна.
6. Спазмолітики (див. вище) 3 – 4 рази на добу,
7. Стимулятори моторики кишківника (сорбілакт 200 мл внутрішньовенно
крапельно 2-3 раза на добу, убретид 0,5 мг на добу, бензогенксоній 2,5 % – 0,5 мл 2 рази на добу, перидуральна анестезія).
8. Антифлатуланти – препарати симетикону (еспумізан) по 3 – 4 капсули (або у емульсії) 3 – 4 рази па добу.
9. Інфузійна терапія – об'єм і склад визначається конкретною клінічною ситуацією. При тяжких формах ГП на добу вводиться не менше 4 – 4,5 л розчинів на фоні форсованого діурезу. Розчини вводять у таких співвідношеннях: 1000 – 1500 мл 0,9 % NaСІ або розчину Рінгера, 400 мл 4 % р- ну NaНСОз, розчини що містять сорбітол або ксилітол*: сорбілакт, реосорбілакт 6-8 мл на 1 кг, ксилат 10-15 мл на 1 кг маси хворого (їх необхідно вводити перед введенням розчинів глюкози, з метою її оптимального засвоєння), або 15 % розчин манітолу із розрахунку 1,0 – 1,5 г на 1 кг маси хворого, 20 мл 2,4 % р-ну еуфіліну, 60 мл 3% р-ну КС1, 50 мл 10 % р-ну NаСІ, 200 мл 1% р-ну СаС12 на 1000 мл 5% р-ну глюкози, 1000-1500 мл білкових препаратів (на кожні 3% Нt, щоперевищує 45 %, вводиться 300 мл р-ну білків - нативної і свіжозамороженої плазми, альбуміну, гідролізатів).
*Сорбітол та ксилітол є поліспиртами з вираженими антикетогенними
Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 346 | Нарушение авторских прав
|