АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

УХОД ЗА ТЯЖЕЛОБОЛЬНЫМИ И АГОНИРУЮЩИМИ

До тяжкохворих належать пацієнти, які хворіють на недуги з ускладненим перебігом, що не піддаються ефек­тивному лікуванню, або мають несприятливий прогноз. Стан таких пацієнтів часто проявляється глибокими по­рушеннями найважливіших функцій організму — діяль­ності нервової системи, дихання, кровообігу, травлення, виділення.

Найчастіше тяжкохворі перебувають на ліжковому режимі. Однак, у деяких випадках, всупереч тяжкому ха­рактеру захворювань (злоякісні новоутворення, хвороби крові, СНІД), на початкових стадіях їх розвитку пацієнти спроможні перебувати у звичайному режимі.

Тяжкий стан хворого можуть викликати різні захво­рювання, що навіть не належать до тяжких, але коли їх перебіг характеризується стійкістю до лікувальних за­ходів, або розвитком різноманітних ускладнень.

У тяжкохворих поступово виснажуються захисні сили організму в боротьбі з хворобою, пригнічується функціо­нальна активність органів і систем, що часто призводить до численних загострень недуги і навіть до смерті.

Значною мірою перебіг і наслідки навіть досить склад­ного захворювання визначаються якістю догляду за хвори­ми, своєчасним і добросовісним виконанням призначень лікаря. Стан тяжкохворих може змінюватися у будь-який момент, тому їм потрібна постійна увага і систематичний медичний нагляд протягом усього періоду тяжкого стану.

З метою забезпечення якісного догляду за тяжкохво­рими доцільніше організувати індивідуальний пост.

Медичний персонал повинен регулярно стежити за зовнішнім ви­глядом пацієнта; станом ЦНС (притомність, адекватна поведінка); станом дихальної системи (частота, глибина, ритм дихання, патоло­гічні типи ядухи); станом серцево-судинної системи (частота, ритм, наповнення і напруження пульсу; артеріальний тиск; центральний венозний тиск; добовий, денний, нічний діурез; водний баланс); ста­ном органів травлення (випорожнення, відходження газів); станом сечової системи (діурез); температурою тіла; кольором шкірних пок­ривів і видимих слизових оболонок. Про всі виявлені порушення ме­дична сестра повинна терміново повідомляти лікареві.

Больные, находящиеся в тяжелом состоянии, особен­но если у них нарушены жизненно важные функции, должны быть помещены в отделение интенсивной тера­пии. Существуют некоторые общие положения, обязатель­ные для всех случаев ухода за такими больными.

В случае необходимости транспортировку тяжело­больных нужно проводить умело и осторожно. Если имеются нарушения гемодинамики, то при транспорти­ровке больного возможно по показаниям осуществлять в пути капельную внутривенную инфузию необходимых лекарственных препаратов.

Чтобы обеспечить тяжелобольным покой и в то же вре­мя не беспокоить других больных, их (тяжелобольных) помещают в боксы (одно- или двухместные палаты). Больному необходимо создать удобное положение в по­стели. Для этого используют функциональную кровать. Тяжкохворі, які тривалий час перебувають на постільному режимі потребують особливо ретельного догляду. У таких хворих довгочасне перебування у ліжку може призвести до порушень серцево-судинної системи, органів дихання і травлення, викликати зміни психіки, виникнення пролежнів. Для попередження цих хворобливих станів потрібно ретельно дотримуватися заходів загального догляду: особис­та гігієна, комплекс заходів з профілактики пролежнів, дотримання санітарно-гігієнічного і лікувально-охоронного режиму.

Для предупреждения пролежней при длительном по­стельном режиме важно своевременно перестилать по­стель, обмывать и протирать кожу после дефекации и мочеиспускания, ежедневно осматривать область кре­стца, лопаток и др. При недержании мочи, связанном с заболеваниями органов мочевыделения или нервной системы, следует использовать подкладное судно. Если больной не мочится самостоятельно, следует спускать мо­чу катетером 1—2 раза в сутки; при необходимости в мочевой пузырь ставят катетер на 1—3 дня.

У разі порушення фізіологічних відправлень (випорожнень, сечо­виділень) тяжкохворі потребують відповідної допомоги. При виникненні мимовільного виділення калу через накладений протиприродній прохід слід використовувати калоприймач. При нетриманні сечі, калу матрац на 2/3 довжини обшивають клейонкою, зверху стелять простирадло і підкладають під сідниці пелюшку та двошаровий бавовняний круг, наповнений просом, а всередину круга підставляють плоску посудину для збирання екскрементів. Круг повинен у разі потреби спереду за допомогою тасьми розв'язуватися і краї круга розводитись з тим, щоб зручно можна було вийняти заповнену і поставити чисту посудину.

Доцільно для таких тяжкохворих зверху на відстані ЗО—40 см від поверхні ліжка покласти щит із дощок із круглим вирізом навпроти сідниць. Такий самий виріз треба зробити у матраці і об­шити цей виріз з обох сторін клейонкою. Під хворого підстеляють під верхню частину тулуба складене вдвоє простирадло, а знизу і з боків — пелюшки. Під виріз підставляють посудину з водою для збирання екскрементів (миску чи відро). При забрудненні пелюшки без особливих зусиль можна вийняти і замінити на чисті.

Підмивати пацієнтів в умовах такого пристосування також на­багато зручніше. Крім того, до сідниць вільно надходить повітря, що також сприяє профілактиці розвитку пролежнів.

При нетриманні сечі у тяжкохворих чоловіків використовують сечоприймачі заводського виготовлення. У разі їх відсутності можна використати гумову рукавичку, яку надівають на попередньо обгор­нутий чистою марлевою серветкою статевий член. Рукавичку фік­сують помірно навколо статевого члена марлевою смужкою, а кінці напальників обрізають і опускають їх у сечоприймач, який розміщують між ногами пацієнта, поклавши між сечоприймачем і стегнами пацієнта бавовняну серветку.

Двічі на день здійснюють часткову обробку шкіри і весь комплекс заходів з метою профілактики пролежнів. Після акту сечовипускан­ня та дефекації у жінок обмивають і просушують статеві губи, пахові складки, промежину, відхідник, у чоловіків — промежину і відхід, ник. Потрібно завжди пам'ятати, що процес забезпечення усіх еле­ментів особистої гігієни у тяжкохворих є дуже важливим.

Систематичного догляду потребують тяжкохворі, які знаходять­ся у збудженому стані. Вони нерідко проявляють надмірну фізичну і психічну активність, збудження, намагаються втекти, часто створю­ють конфліктні ситуації і навіть демонструють наміри до суїцидальних дій.

У таких ситуаціях медичний персонал повинен заспокоїти хворо­го, переконати його у необхідності залишатись у постелі. У разі непо­кори, неслухняності пацієнта слід зафіксувати до ліжка спеціальни­ми поясами, або такими, що виготовлені із складеної в 10—12 шарів і прошитої марлі.

Про стан збудження пацієнта обов'язково повідомляють лікареві, у разі потреби викликають на консультацію психіатра або психіат­ричну бригаду станції "Швидкої допомоги".

Хворих у стані фізичного і психічного збудження потрібно ізолю­вати від інших пацієнтів в окрему палату.

Складним питанням є харчування тяжкохворих. Якщо хворий у змозі їсти самостійно, медична сестра допомагає йому в цьому. Якщо такої можливості немає, застосовують штучне годування за призна­ченням лікаря. Для боротьби з закрепом призначають свіжий кефір, фруктові соки, овочеві і фруктові пюре, салати. їжа має бути легко­засвоюваною, напіврідкою, багатою на вітаміни.

У блоках інтенсивної терапії і реанімаційних відділеннях пост медичної сестри розміщують безпосередньо в палаті. Медична сестра весь час перебуває поряд з тяжкохворими. Вона постійно стежить за загальним станом тяжкохворих, кольором шкірних покривів, тем­пературою тіла, поведінкою пацієнта, частотою та властивостями пульсу, диханням, величиною артеріального, центрального веноз­ного тиску (у разі потреби), за характером випорожнень, діурезом. Цілодобово поряд з такими тяжкохворими перебуває лікар. У разі потреби тяжкохворим надають невідкладну медичну допомогу. На кожного хворого реанімаційних відділень і блоків інтенсивної тера­пії щоденно заводять листок інтенсивного спостереження і терапії, де всі призначення розписані лікарем і виконуються медичною сес­трою погодинно. У разі потреби у таких хворих цілодобово здійсню­ють потрібні лабораторні дослідження.

Такі палати забезпечуються моніторною апаратурою для постійно­го спостереження за діяльністю серцево-судинної і дихальної систем тяжкохворих. У палатах повинен бути наркозний апарат, апарат для штучного дихання, дефібрилятор, електрокардіограф, ларингоскоп; набір масок та інтубаційних трубок, повітроводів; електровідсмоктувач, інгалятор, забезпечена централізована подача кисню. Також під­готовлені набори медикаментів для надання екстреної допомоги при всіх невідкладних станах, стерильні набори для катетеризації магіст­ральних вен, все необхідне для виконання маніпуляцій та процедур.

Вологе прибирання в таких палатах здійснюється двічі на день, а у разі потреби — частіше, проводиться кварцування палат і провітрю­вання. Генеральне прибирання здійснюють не рідше ніж 1 раз у тиж­день, а у разі потреби — частіше. Пацієнти повинні бути забезпечені чистою постільною і натільною білизною, пелюшками. Доцільніше в таких палатах використовувати білизну одноразового використання.

Запомните! Больной, находящийся в тяжелом состоянии, может умереть не от основного заболевания, а от осложнений. Только тща­тельное наблюдение и уход персонала способны обеспечить успех ле­чения таких больных.

Для медичного персоналу у таких відділеннях повинні бути душові, роздягальні, кімнати для психологічного розвантаження.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 698 | Нарушение авторских прав