АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Допомога пацієнту з приводу нетримання сечі.

Прочитайте:
  1. IV.Медична допомога
  2. Вагітна Г., звернулась в Ж.К. з терміном вагітності 34 тижні з приводу підвищення АТ, набряків нижніх кінцівок. Який аналіз необхідно зробити для остаточної постановки діагнозу?
  3. Види кровотеч і перша допомога
  4. Види ушкодження опорно-рухової системи і перша допомога при них
  5. ГАЗООБМІН У ЛЕГЕНЯХ І ТКАНИНАХ. РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ. ХВОРОБИ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇМ. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УРАЖІЙЩ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
  6. Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам
  7. Догляд за хворими, оперованими з приводу захворювань стравоходу.
  8. Долікарська допомога потерпілому. Способи штучного дихання
  9. Долікарська допомога при внутрішній кровотечі
  10. Долікарська допомога при задусі, утопленні, отруєнні, та в інших випадках

 

Непроизвольное выделение мочи. Симптом характерен для недержания мочи (непроизвольное выделение мочи без позыва на мочеиспускание) и неудержания мочи (не­произвольное выделение мочи при неудержимом позыве на мочеиспускание).

Нетримання сечі клінічно проявляється періодичним мимовільним виділенням сечі, іноді краплями, а частіше у значній кількості, причому хворі не можуть контролювати сечовипускання.

Причини нетримання сечі:

1. ушкодження або порушення тонусу сфінктера сечового міхура;

2. вади розвитку сечового міхура та сечовипускального каналу;

3. випадання жіночих статевих органів;

4. захворювання центральної нервової системи;

5. загальне виснаження.

Заходи в разі нетримання сечі:

6. застосування різних видів сечоприймачів;

7. використання памперсів (жінками);

8. використання гумового підкладного кола;

9. обмеження вживання рідини після 18-ї години;

10. ретельна гігієна зовнішніх статевих органів;

11. за необхідності здійснювати заходи профілактики пролежнів.

Для хворих з нетриманням сечі, які не ходять, використовують спе­ціальний трисекційний матраці із заглибленням, у середній секції його, де розміщають підкладне судно. Цю секцію матраца обгортають клейон­кою і обкладають пелюшками, що економить білизну при необхідності частої зміни її. Можна використовувати гумові підкладні судна, які мо­жна залишати під хворим на більш тривалий період. Сечоприймач, суд­но слід регулярно спорожнювати.

Чоловікові при нетриманні сечі можна зафіксувати навколо голо­вки статевого члена гумову рукавичку (перед цим статевий член треба обгорнути серветкою), відрізати кінці напальників і опустити їх у сечоприймач, який ставлять між ногами. В останні роки випуска­ють для чоловіків сечоприймачі, які являють собою пристосування у вигляді презерватива, до якого з однієї сторони зафіксована трубка. Такий сечоприймач надягають на статевий член (згідно з розміром), до трубки прикріплюють подовжену еластичну трубку, її край опус­кають у градуйований флакон, який розміщують збоку ліжка нижче рівня пацієнта.

При нетриманні сечі у тяжкохворих жінок доцільніше використа­ти полотняне коло, наповнене просом. Його підкладають під сідниці. Воно повинно розв'язуватись спереду для того, щоб без утруднення можна було підставити плоску посудину під сідниці, в яку буде стіка­ти сеча.

Останнім часом застосовують памперси, але при тривалому їх за­стосуванні виникає подразнення шкіри.

Хворого декілька разів на день підмивають, після чого обсушують шкіру, при забрудненні змінюють постільну і натільну білизну.

Хворі з нетриманням сечі, які самостійно ходять, можуть викорис­товувати сечоприймачі індивідуального користування — гумові або по­ліетиленові резервуари, які за допомогою стрічок кріпляться до тулуба чи стегон.

У палаті, де перебуває хво­рий з нетриманням сечі регулярно проводять вологе прибирання,- ча­сто змінюють натільну і постільну білизну, провітрюють палату.

Мочу из наполненного мочеприемника нужно своевременно выливать и ополаскивать его теплой водой; не реже 1 раза в сутки обрабатывать слабым раствором перманганата калия или слабым раствором хло­ристоводородной кислоты для уничтожения запаха мочи.

У больных, страдающих недержанием мочи, легко об­разуются пролежни, так как моча вызывает мацерацию кожи. Таким больным следует проводить в полном объеме профилактику пролежней. Часто нужно менять нательное и постельное белье, так как загрязненное белье издает резкий аммиачный запах.

IV.

Спостереження і догляд за тяжкохворими і агонізуючими

Термін/поняття Визначення
Тяжкохворі - пацієнти, які хворіють на недуги з ускладненим перебігом, що не піддаються ефек­тивному лікуванню, або мають несприятливий прогноз. Стан таких пацієнтів часто проявляється глибокими по­рушеннями найважливіших функцій організму — діяль­ності нервової системи, дихання, кровообігу, травлення, виділення, та може змінюватися у будь-який момент.
Кома — особливий патологічний стан організму, який супроводжується пригніченістю або непритомніс­тю. У хворих з коматозним станом настає сповільнення активності різних фізіологічних функцій — серцевої діяльності, сечовиділення, дефекації, секреції травних соків. У таких хворих порушується ди­хання (стає глибоким і шумним), можуть з'явитися судоми, фізичне і психічне збудження. Найчастіші ускладнення коми — набряк мозку, порушення тер­морегуляції, розлади дихання, кровообігу, водно-сольового обміну. Тривале перебування хворих у малорухливому стані може спричи­нити появу пролежнів. Часто у них не стулюються повіки, внаслідок чого висихає оболонка очей. При судомах можуть виникнути травматичні ушко­дження язика, м'яких тканин і навіть переломи кісток.
Радикальна медицина - медицина, яка націлена на вилікування хвороби, використовує всі засоби, наявні в її розпорядженні, поки є хоч найменша надія на одужання. У радікальній медицині всі засоби, які можливі для лікування пацієнта, аж до ризику для життя, застосовні заради виживання пацієнта, продовження його днів і навіть годин.
Паліативна медицина (palliative medicine) - особливий вид медичної допомоги пацієнтам з активними проявами прогресуючих захворювань в термінальних стадіях розвитку з несприятливим прогнозом для життя, метою якого є забезпечення якості життя. Поняття «паліативна» (медицина/допомога) походить від латинського «pallium» і означає «покривало, покрив, покриття». Іншими словами, це захист і всестороння опіка хворого.
Паліативна допомога (palliative care - WHO 2002) - це активна всеохоплююча турбота про пацієнтів, захворювання яких не піддаються лікуванню, спрямована на задоволення фізичних, психологічних, соціальних і духовних потреб пацієнта (ВООЗ). Мета паліативної допомоги - досягнення наскільки можливо якнайкращої якості життя хворих і членів їх сімей.
Хоспіс -медичний заклад, в якому безнадійно хворі пацієнти отримують гідний догляд. Слово «хоспіс» має значення «Будинок для мандрівника». Воно прийшло в англійську мову із старофранцузського слова «hospitium» («гостинність»). Цим терміном з VI століття н.е. позначали місця відпочинку пілігримів. Пацієнти хоспісів оточені звичайними «домашніми» речами, до них відкритий вільний доступ родичам і друзям. Основна мета перебування в хоспісі - скрасити останні дні життя, полегшити страждання.
Термінальний стан - крайній стан, перехідне від життя до смерті.
Термінальний догляд (terminal care) розділ паліативної допомоги, яка зазвичай надається хворим протягом останніх годин або днів їх життя.
Клінічна смерть - це стан, при якому відсутні кровообіг і спонтанне дихання, але ще не розвинулися незворотні зміни в головному мозку людини, тобто стан, коли можливе повернення хворого до життя без клінічно значущого неврологічного дефіциту.
Реанімація - це процес заміни та відновлення функцій організму за допомогою проведення спеціальних реанімаційних заходів (В.О. Неговский, 1975). До цих заходів, зокрема, належить серцево-легенева реанімація (СЛР).
Декортикация (соціальна смерть) - це загибель кори головного мозку, коли соматичні функції можуть відновитися практично в повному обсязі, але функція кори головного мозку не відновлюється.
Біологічна смерть. Це необоротне припинення життєдіяльності організму, наступаюче слідом за клінічною смертю.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1913 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)