АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Жовчнокам’яна хвороба

Фізіологія жовчовивідної системи:

1. Утворення жовчі в печінці:

а) утворена печінковими клітинами жовч потрапляє в первинні жовчні капіляри;

б) із жовчних капілярів жовч потрапляє у жовчний каналець;

в) із жовчного канальця жовч потрапляє у ворітні жовчні, сегментарні та внутрішньопечінкові ходи;

г) із внутрішньопечінкових ходів жовч потрапляє у праву та ліву печінкові протоки, потім у загальну печінкову протоку, холедох і ДПК.

2. Склад жовчі:

а) вода й електроліти;

б) жовчні пігменти;

в) білок;

г) ліпіди (фосфоліпіди, холестерин, жовчні кислоти і їхні солі).

3. Функції жовчного міхура:

а) депонування жовчі в проміжках між їдою;

б) концентрація жовчі:

– всмоктування води й електролітів слизовою оболонкою жовчного міхура призводить до десятиразового збільшення концентрації солей і пігментів, які містяться в жовчі;

– секреція слизу в порожнину жовчного міхура сприяє захисту слизової оболонки та просуванню жовчі через міхурову протоку в разі скорочення жовчного міхура;

в) виділення жовчі із жовчного міхура у позапечінкові протоки і ДПК:

– потрапляння харчової грудки зі шлунка в ДПК призводить до закислення кишки і подразнення її слизової оболонки;

– виділення у кровотік травного гормону — холецистокініну;

– розслаблення сфінктера Одді і скорочення жовчного міхура під впливом нейрогуморальних факторів;

– виділення жовчі у ДПК.

Причини утворення жовчних конкрементів:

– перенасичена концентрація жовчі у жовчному міхурі;

– порушення моторики жовчного міхура;

– інфікованість вмісту жовчного міхура.

Механізм утворення конкрементів у жовчному міхурі:

1. Печінкові фактори:

– порушення активності печінкових ферментів сприяє підвищенню рівня холестерину і холестерин 7 & гідроксилази, що знижує утворення жовчних кислот;

– порушення кількісного співвідношення в жовчі холестерину, жовчних кислот і фосфоліпідів.

2. Фактори жовчного міхура:

– запалення слизової оболонки жовчного міхура посилює порушення складу печінкової жовчі;

– наявність контамінованої жовчі, запалення слизової оболонки жовчного міху ра призводить до десквамації епітелію, гіперсекреції мукоїдних субстанцій, що є цент рами кристалізації;

– мікробна флора у жовчному міхурі сприяє кон’югації жовчних кислот, які легко реабсорбуються слизовою оболонкою, підсилюючи літогенність жовчі;

– порушення моторно евакуаторної функції жовчного міхура.

3. Кишкові фактори:

– наявність дуоденостазу сприяє контамінації жовчі внаслідок висхідної інфекції (дуоденохоледохеальний рефлюкс);

– хронічні захворювання тонкої кишки сприяють порушенню абсорбції та втраті жовчних кислот, неможливості їх компенсації печінковими клітинами;

– зниження кількості жовчних кислот у жовчі призводить до підвищення літогенності жовчі.

Фактори ризику розвитку ЖКХ:

– гепатити;

– застосування пероральних контрацептивів;

– цукровий діабет;

– резекція здухвинної кишки в анамнезі;

– серпоподібно клітинна анемія.

Діагностика захворювань жовчного міхура:

1. Лабораторна діагностика:

а) дослідження дуоденального вмісту, отриманого під час дуоденального зондування:

– мікроскопічне дослідження дуоденального вмісту;

– біохімічне дослідження дуоденального вмісту.

2. Інструментальна діагностика:

– УЗД — дає змогу оцінити стан жовчного міхура, його вміст, діаметр і стан позапечінкових і внутрішньопечінкових жовчних проток;

– КТ є точнішим, але і дорожчим методом дослідження;

– ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ):

– візуальний огляд шлунка, ДПК і ВСДПК);

– контрастування та рентгенологічна фіксація стану позапечінкових, внутрішньопечінкових проток і панкреатичної протоки;

г) черезшкірна черезпечінкова холангіографія під контролем УЗД:

– при механічній жовтяниці дає змогу уточнити рівень перешкоди, її можливу причину і сприяє декомпресії протокової системи;

ґ) рентгенологічна діагностика (нині не застосовують):

– пероральна холецистографія;

– внутрішньовенна холангіографія.

Варіанти перебігу ЖКХ:

1. Безсимптомний холедохолітіаз (камені позапечінкових жовчних проток).

2. Хронічний калькульозний холецистит.

3. Гострий холецистит.

4. Холедохолітіаз.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 473 | Нарушение авторских прав