АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагностика флегмони.

Діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу та об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

7. Діагностична програма при флегмоні:
А) Клінічні прояви:

- скарги;

- анамнез захворювання;

- об'єктивні прояви.

Б) Лабораторні дослідження:

- клінічний аналіз крові (лейкоцитоз зі зрушенням формули вліво);

- клінічний аналіз сечі (білок, лейкоцити, еритроцити, циліндри);

- мікробіологічне дослідження гнійного вмісту, отриманого при пункції або після розкриття
флегмони.

8. Клініко-статистична класифікація флегмони:

Макет клінічного діагнозу: {В_х} {Q_x} {R_x} флегмона {L_x}, {ускладнена О_х} Вид збудника:

8₁ - Аеробна

8₂ - Анаеробна неклостридіальна

8₃ - Полімікробна
Глибина ураження:

Q, - поверхнева (епіфасціальна)

Q₂ - глибока (субфасціальна)

Q₃ - міжм'язова

Q₄ - клітковинних просторів

Поширеність процесу:

R₁ - обмежена

R₂ - прогресуюча

Локалізація флегмони:

L 1 - шиї

L2 - тулуба

L3 - плеча

L₄ - передпліччя

L5 - стегна

L6 - гомілки

Ускладнення:

O_n - лімфаденіт

0₂ - тромбофлебіт

0₃ - сепсис

0₄ - поліорганна недостатність

9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:

А) Поверхнева обмежена флегмона лівого передпліччя, стадія гнійного запалення, ускладнена

пахвовим лімфаденітом. Б) Глибока прогресуюча анаеробна неклостридіальна флегмона бічної стінки живота, некротична

стадія, ускладнена сепсисом.

10. Лікування флегмони:

а) Загальне лікування:

- антибактеріальна терапія;

- дезінтоксикаційна терапія;

- екстракорпоральна детоксикація (за показаннями);

- інфузійно-трансфузійна терапія;

- імунокорекція.

б) Місцева терапія:

• У початковій стадії (серозна, інфільтративна) - лікування консервативне:

- іммобілізація;

- сухе тепло;

- УФ-опромінення, УВЧ-терапія.

• При прогресуванні процесу - оперативне лікування:

- знеболювання загальне;

- розкриття флегмони на всю довжину запального інфільтрату;

- висічення некротично змінених тканин;

- при необхідності, роблять додаткові розтини і контрапертури;

- обробка ранової поверхні 3% розчином перекису водню;

- рихле дренування з розчинами антисептиків і протеолітичними ферментами і сорбентаг-

- можливе застосування проточно-промивних дренажів;

- при флегмонах кінцівок - обов'язкова іммобілізація.

Гідраденіт

1. Визначення: Гідраденіт - гнійне запалення апокринових потових залоз.

2. Актуальність проблеми:

А) Захворювання частіше виникає у осіб молодого працездатного віку.

Б) При наявності сприятливих факторів, може набувати затяжного, хронічного перебігу.

3. Локалізація гідраденіту: найчастіше - потові залози, розташовані в пахвових ямках, рідше - у
паховій ділянці.

4. Причини розвитку гідраденіту:

A) Мацерація шкіри в пахвових ямках.

Б) Травматизація шкірних покривів при голінні.

B) Підвищена пітливість.

Г) Недотримання особистої гігієни.

5. Механізм розвитку гідраденіту:

А) Проникнення інфекції (найчастіше золотистий стафілокок) безпосередньо через вивідні протоки потових залоз.

Б) Розвивається запальний інфільтрат напівкулястої форми. В) Абсцедування потової залози.

6. Клінічна картина гідраденіту:

A) Скарги:

- біль у пахвовій ямці;

- обмеження рухів руки;

- підвищення температури до субфебрильних цифр.
Б) Історія захворювання:

- з'ясовується, як розвивалося захворювання (чи була травма шкірних покривів, мацерація
шкіри).

B) Об'єктивні дані:

а) огляд:

- наявність запального інфільтрату в пахвовій ямці з однієї чи обох сторін;

- шкірні покриви над інфільтратом гіперемовані, в міру прогресування процесу набувають
багряно-синього відтінку;

б) пальпація:

- різке посилення болю;

- інфільтрат щільний, з чіткими межами;

- при абсцедуванні з'являється флюктуація.

7.Діагностика гідраденіту: грунтується на вивченні скарг, анамнезу та об'єктивного обстеження
хворого.

8.Диференційна діагностика гідраденіту:

A) Фурункул.
Б) Лімфаденіт.

B)Туберкульоз пахвових лімфатичних вузлів.

9. Клініко-статистична класифікація гідраденіту:

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 670 | Нарушение авторских прав