АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Порушення функціональних характеристик ока, їх профілактика.

Нормальна рефракція (еметропія) забезпечує фокусування зображення на сітківці. Для чіткого сприйняття предметів необхідно, щоб паралельні промені від зображення сходилися на сітківці. Як вже зазначалося, існують два основні види аномалії рефракції - далекозорість (гіперметропія) і короткозорість (міопія).

Короткозорість зазвичай розвивається під впливом довготривалої і безвладної роботи на близькій віддалі без дотримання гігієнічних норм читання чи писання. Рахіт, туберкульоз, ревматизм та інші загальні захворювання можуть створити сприятливий грунт для розвитку короткозорості.

З метою попередження розладів зору у дітей і підлітків необхідно усувати причини і умови, які вивчають порушення рефракції, послаблення гостроти зору та інші його зміни.

У профілактиці розладів зору велике значення має відстань від очей до верхнього і нижнього рядка на сторінці книги або зошита. Різна відстань до цих рядків викликає втому, оскільки форма кришталика повинна зманюватися, щоб текст можна було чітко бачити. Нахил кришки столу який передбачається в конструкції парти, полегшує роботу школяра, тому що при розташуванні книги на похилій площині верхній і нижній рядок сторінки знаходяться приблизно на однаковій відстані від очей. Куточок школяра слід розташовувати ближче до вікна. Стіл для занять потрібно ставити таким чином, щоб природне світло падало зліва від дитини, якщо вона не лівша. Суттєве значення має і харчування, ступінь його збалансованості щодо вмісту харчових речовин і особливо вітамінів.

З метою профілактики захворювання очей педагогу необхідно освоїти систему тренувальних вправ для очей й навчити цьому дітей. Вправи для очей розроблено з метою профілактики перевтоми і мають назву "офтальмотренаж". Вправи виконують 2-3 рази протягом навчального дня і під час виробничої роботи.

Світловий режим у навчальних приміщеннях. Дефіцит світла суттєво впливає на формування і прогресування вад зору у дітей шкільного віку. Гострота зору і стійкість ясного бачення у учнів є більшими на початку уроків і послаблюються до їх закінчення. Послаблення тим різкіше, чим нижчий рівень освітлення.

Як відомо, освітлення може бути природним (енергія сонячного світла) і штучним (переважно це лампи розжарювання ілюмінесцентні лампи) коли у приміщені є одночасно природне і штучне освітлення, говоряти про змішане освітлення.

Шкільне наочне приладдя повинно бути виконане на білому, якісному папері за допомогою чорної фарби, шрифтом не менше ніж 3 см. Воно має бути чітким, яскравим, легко читатися і засвоюватися.

Дотримання в навчально-виховному процесі середньої школи гігієнічних норм є запорукою профілактики порушення зору дітей і підлітків, гарантією їх гармонійного розвитку і збереження здоров'я.

№ 51
Гігієнічні вимоги до освітлення робочого місця учня, підручників, наочних посібників, технічних засобів навчання.

Гігієнічні вимоги до освітлення класної кімнати
Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм, світло займає одне з перших місць. Світло впливає не тільки на орган зору, але й на весь організм у цілому. Ідея цілісності організму, яскраво виражена в роботах І. П. Павлова, підтверджується й реакціями організму у відповідь на вплив світла. Світло, впливаючи через орган зору, викликає збудження, що поширюється до більших півкуль кори головного мозку. Під впливом світла перебудовуються фізіологічні й психічні реакції організму. Численними дослідженнями впливу природного світла на організм людини встановлено, що світло впливає на різноманітні фізіологічні процеси в організмі, сприяє росту, активізує процеси обміну речовин, підвищує газообмін. Величезне значення світла в профілактиці зорового стомлення й найпоширеніших розладів зору, зокрема короткозорості, тому що саме в дитячому віці формується рефракція ока, що впливає на рівень зорових функцій і зорову працездатність. Тому в приміщеннях для дітей і підлітків повинні бути створені оптимальні умови освітлення. Несприятливі умови освітлення викликають погіршення загального самопочуття, зниження фізичної й розумової працездатності.
Вимоги до меблів
Навчальний процес пов'язаний з більшими розумовими й фізичними навантаженнями. Заняття за партою, креслярською дошкою, стояння за верстатом пов'язані з певним, переважно статичним положенням тіла, що викликає напругу м'язів спини, шиї, живота, верхніх і нижніх кінцівок. У систему керування позою входять ЦНС (сегменти спинного мозку) і переферичні рецептори в м'язах; керування позою здійснюється через м'язовий апарат, завдяки тремору - незначне дражання м'язів. Пози з невеликим нахилом більше вигідні з погляду статики й біомеханіки - менше коливання центра ваги. При більших нахилах у роботу утягуються додаткові рухові одиниці, частішає пульс, знижується амплітуда подиху, можливі порушення зору, виникають застійні явища в кровоносному руслі ніг і малого таза, відбувається здавлювання хребетних дисків. Установлено, що ступінь нахилу корпуса збільшується з віком школярів: у початкових класах між нахилом голови й горизонтальною площиною становить 45 градусів, грудний відділ хребта - 55 градусів. У школярів середніх і старших класів відповідно - 39 - 33 і 53 -48 градусів. Вікові особливості сидячого положення пов'язані з анатомо-фізіологічними параметрами організму. Менш зроблений пристрій нервово-м'язового апарата в молодшому шкільному віці, обьясняет труднощі подолання статичних навантажень, незважаючи навіть на більше вертикальне положення тіла.

№ 52
Будова та вікові особливості сенсорної системи.
Існування живого організму є неможливим без сприйняття і обробки інформації із зовнішнього і внутрішнього середовища. Обидва ці процеси здійснюються на основі функціонування сенсорних систем. Сенсорні системи перетворюють адекватні подразнення у нервові імпульси і передають їх у центральну нервову систему. На різних рівнях головного мозку ці сигнали фільтруються, обробляються і перетворюються. Цей процес завершується усвідомленими відчуттями, уявленнями, впізнаванням образів тощо. На основі сенсорної інформації організується робота усіх внутрішніх органів. Сенсорна інформація є важливим фактором поведінки, пристосування людини до умов існування. Вона також є важливою умовою активної діяльності людини та умовою формування і розвитку людини як особистості. Сенсорна система складається з трьох взаємозв’язаних відділів: периферичного, провідникового і центрального.
1)Периферичний відділ сенсорної системи (аналізатора) утворюють рецептори. Рецептори — це нервові закінчення або спеціалізовані нервові клітини, які реагують на зміни у зовнішньому або внутрішньому світі і перетворюють їх на нервові імпульси. За будовою рецептори можуть бути простими (рецептори загальної чутливості — дотику, тиску, болю, температури — їх в організмі найбільше) і складними (відповідають на специфічні подразники, що діють на обмежені ділянки тіла людини — рецептори смаку, нюху, зору, слуху, рівноваги).
2)Провідниковий відділ сенсорної системи утворюють нервові клітини, які передають інформацію від рецепторів до кори великих півкуль головного мозку.
3)Центральний відділ сенсорної системи утворюють різні підкіркові ділянки головного мозку які підпорядковуються ділянкам кори великих півкуль (кірковим відділам), які сприймають інформацію від рецепторів.
Для нормального сприйняття зовнішнього світу необхідно, щоб інформація поступала в усі типи сенсорних систем. Зміна однієї сенсорної системи може змінити діяльність інших сенсорних систем. Різні сенсорні системи починають функціонувати в різні періоди розвитку. Як правило на момент народження повністю сформованим є периферичний відділ. Після народження змінюється провідниковий відділ (мієлінізація нервових волокон відбувається протягом перших місяців життя). Найпізніше дозрівають кіркові відділи сенсорних систем. Саме їх дозрівання і визначає особливості функціонування органів чуттів.

№ 53
Механізм передачі та сприйняття звуку.
Передача звукового сигналу
Звукові хвилі через зовнішній слуховий отвір надходять до барабанної перетинки і спричинюють її коливання із відповідною частотою та амплітудою. Чим більша інтенсивність (гучність) звуку, тим більша амплітуда коливань перетинки. Рух барабанної перетинки передається на слухові кісточки, що діють як важелі і розгойдують перетинку овального вікна внутрішнього вуха. Оскільки площа цієї перетинки у 20-22 рази менша за барабанну, то амплітуда коливань зоростає тут у відповідну кількість разів, тобто відбувається підсилення сигналу.Коливаючись вперед-назад із певною частотою, овальне вікно внутрішнього вуха спричиняє у присніковому каналі аналогічний рух перелімфи, що поширюється від основи до верхівки завитки. Звук дуже низької частоти (нижче 16 Гц) створює у рідині хвилі тиску, що проходять всесь шлях від овального вікна, вверх по присінкових сходах, через гелікотерму до барабанних сходів і нарешті передаються на кругле вікно внутрішнього вуха. Такі звуки не подразнюю кортієвого органа і знаходяться поза межами чутливості людського вуха (інфразвук). Звукові хвилі більшої частоти створюють хвилі тиску, які можуть «зрізати» шлях через вестибулярний канал до перилімфи барабанних сходів. У такому разі вони спричинюють коливання базилярної мембрани, внаслідок чого покривна мембрана зміщується, ритмічно подразнюючи волоскові клітини.
Сприйняття звукових коливань
Механорецепторами, що сприймають звук у внутрішньому вусі є волоскові клітини. Коли під впливом коливань базилярної мембрани покривна мембрана зміщується, вона згинає довгі стереоцілі волоскових клітин у сторону до кінетоцілі. При цьому білкові фібрили які сполучають їх з короткими волосками розтягаються і відкривають катіонні (калієві і кальцієві) канали, через які всередину клітини рухаються іони K+ і Ca2+ і спричинюють деполяризацію її мембрани. Таким чином у волоскових клітинах виникає рецепторний потенціал, що викликає вивільнення неймедіатора (глутамату) у синаптичну щілину. Збудження передається на чутливі нервові закінчення і вони генерують потенціали дії із більшою частотою. Коли покривна мембрана завиткової протоки зміщуєтсья в протилежну сторону, стереоцілі волоскових клітин відхиляються від кінетоцілі, при цьому катіонні канали закриваються і відбувається реполяризація мембрани, відповідно синаптична передача блокується і чутливі нервові закінчення генерують нервові імпульси із меншою частотою. Регулярна зміна частоти нервових імпульсів і сприймається головним мозком як відчуття звуку.Волоскові клітини відрізняються за своїми функціями. Внутрішніх волоскових клітин розміщених в один ряд в тричі менше ніж зовнішніх, але вони відповідають за передачу 90-95% інформації до мозку. Зовнішні волоскові клітини, розміщені у три ряди, навпаки, отримують еферентні сигнали від мозку і беруть участь у підсиленні або послабленні коливань базилярної мембрани. Під дією ритмічної деполяризації і реполяризації зовнішні волосокові клітини починають ритмічно скорочувтись і розтягуватись, змінюючи натяг базилярної мембрани, таким чином вони збільшують її коливання у певному місці і підсилюють точність сприйняття звуку. Вважається, що саме внаслідок їхнього руху виникає отоакустична емісія, тобто із самого вуха виходять звуки. Це явище використовують для виявлення вад слуху у новонароджених. Під впливом дуже гучних звуків мозок надсилає до зовнішніх волоскових клітин сигнал, у відповідь на що вони перестають розгойдуватись, тому коливання базилярної мембрани поширюються на більшу відстань. Це потрібно для того, щоб захистити волоскові клітини від ушкодження.

№ 54
Гігієна слуху у дітей.
Слух – вид чутливості, який зумовлює сприймання звукових коливань.
Щоб зберегти слух, необхідно оберігати його орган від пошкоджень шкідливими фізичними, хімічними факторами та мікроорганізмами.Фізичні фактори такі, що можуть викликати травми окремих частин вуха: постійний шум (транспортний та побутовий), звукові коливання надвисоких і наднизьких частот, механічне чищення слухового проходу від сірки. З ультразвуками та інфразвуками людина зустрічається тільки в умовах виробництва. Для запобігання шкідливого впливу їх на органи слуху необхідно дотримуватись правил техніки безпеки.Хвороби органа слуху в результаті дії хімічних речовин бувають головним чином при порушеннях техніки безпеки в поводженні з ними. Тому необхідно дотримуватись правил роботи з хімічними речовинами.Пошкодженню органа слуху хвороботворними мікроорганізмами можна запобігти своєчасним оздоровленням носоглотки, із якої збудники проникають у середнє вухо через слухову трубу і викликають спочатку запалення (отит), а при запізнілому лікуванні – зниження і навіть втрату слуху.Для збереження слуху неабияке значення мають профілактичні міри: організація здорового способу життя, дотримання режиму праці і відпочинку, фізична підготовка, розумне загартування.

№ 55
Значення слуху у формуванні мови.
Слух відіграє велику роль в інтелектуальному та мовному розвитку дитини. Дитина з сохранным слухом чує мову дорослих, наслідує їй і вчиться говорити. Слухаючи пояснення дорослих, малюк знайомиться з навколишнім світом, опановує складним пізнанням дійсності, засвоює значення багатьох слів. За допомогою слуху він може контролювати власну мову і порівнювати з промовою оточуючих - так він засвоює не тільки правильну вимову, а й лексико-граматичні засоби мови. Надалі збереженій фізичний слух є необхідним умовою для оволодіння читанням і письмом. Медичні дослідження причин порушення слуху вказують на інфекційні захворювання, токсичні ураження, судинні розлади, акустичні або сором травми і т.д. Глухота і приглухуватість можуть бути спадковими, вродженими або набутими. Психічне розвиток дітей з вродженими вадами слуху відрізняється низкою характерних особливостей. У перші місяці життя у них відсутня або слабко виражений природжений рефлекс на різкі звуки, який в нормі проявляється у вздрагіваніі і зажмуріваніі очей. При плаче дитина не замовкає на голос дорослого, як це робить нормально чує малюк. Надалі у дітей з порушеннями слуху не формуються сочетательние рефлекси на звукові стимули. При відсутності спеціальних занять у дітей з порушеннями слуху зазвичай спостерігається відставання в психічному розвитку, в них затримується формування предметних дій, сюжетної гри, функції активної уваги, що в подальшому ускладнює проведення з ними спеціальної сурдологічної роботи. Тому дуже важливо раніше початок сурдологічної роботи з цими дітьми. Багато діти з порушеннями слуху відрізняються характерними особливостями поведінки у вигляді підвищеної психічної виснаження, емоційної збудливості, схильності до негативізму, рухової розгальмованості. Ці діти повинні обов'язково консультуватися у дитячого психоневролога, багато з них мають потребу і в спеціального лікування.

66.Фізіологічні механізми памяті.
Пам'ять - одна з найважливіших функцій головного мозку.Пам’ять – це психофізіологічний процес, під час якого людина здатна фіксувати у мозку, зберігати і відтворювати у потрібний момент раніше закладену інформацію, минулий досвід, дії. У людини процеси пам’яті тісно пов’язані з роботою другої сигнальної системи. Залежно від часу, протягом якого зберігається інформація, розрізняють оперативну, короткочасну та довготривалу пам’ять. Оперативна –це збереження інформації після її запам’ятовування на час, потрібний на виконання певного завдання; здійснюється на рівні рецепторів. Короткочасна – це запам’ятовування і збереження інформації на короткий термін(від кількох секунд до кількох хвилин) після одноразового та дуже нетривалого сприймання. Якщо інформація не повторюється, то вона зникає з пам’яті, не залишаючи відчутних слідів. Довготривала пам’ять забезпечує тривале збереження знань, образів, переживань, які запам’ятовуються після багаторазового повторення і відтворення. Це глибинна пам’ять, що зберігає найважливіше і найпотрібніше.
Пам'ять складається з трьох процесів:
1) запам 'ятовування, або закріплення, інформації (фіксація);
2) збереження, або утримання, інформації (ретенція);
3) відтворення інформації (репродукція).
Ці процеси тісно пов'язані один з одним, і поділ їх до певної міри умовний.Людська пам'ять тримає в собі два види інформації:
1)видову, нагромаджену в процесі еволюції протягом багатьох тисячоліть, що виявляється безумовними рефлексами та інстинктами і передається спадково;
2) набуту в процесі життя кожної людини, що реалізується в умовних рефлексах. Пам'ять людини має морфо-функціональні передумови для засвоєння необмеженого обсягу інформації. Існують такі форми пам’яті:
1) генетична – зберігає інформацію, яка передається по спадковості від батьків і представлена безумовними рефлексами та інстинктами;
2) рухова, або моторна –це пам’ять на позу, положення тіла, професійні та спортивні звички;
3) емоційна – визначає відтворення певного чуттєвого стану при повторному впливі ситуації, в якій цей емоційний стан виник вперше. Це пам’ять почуттів;
4) словесно-логічна, або змістова – це запам’ятовування, збереження і відтворення прочитаних або почутих думок у словесній формі;
5) зорова та слухова пам’ять є образною, тому що інформація сприймається і фіксується через відповідні органи чуттів.

67.Фізіологічні механізми емоцій
Емоції—психічні стани і процеси в людини та вищих тваринах; це відповідні реакції на зовнішні і внутрішні подразники, що проявляються у виді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. В емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують задоволення їх, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні – негативні. Перші підвищують життєдіяльність організму;другі пригнічують життєдіяльність, знижують енергію суб’єкта. Розрізняють первинні і вторинні емоції. Первинні – переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб(страх, тривога, радість, гнів). Вторинні – у людини формуються внаслідок її соціальності і усвідомлення власного ’’Я’’. Ці емоції непов’язані з життєво важливими потребами (образа, провина, почуття сорому, заздрість, пихатість). Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого смислу явищ і властивостей світу – необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передовсім енергетичну основу діяльності.
мозку. Їх функція полягає в аналізі та розумінні усної та писемної мови, керування осмисленим вимовлянням слів.
Залежно від переважання першої чи другої сигнальної системи, людей поділяють на типи: художній (домінує перша сигнальна система, образне мислення), розумовий (переважає друга сигнальна система, словесне мислення, здатність до абстрагування) і середній тип, для якого характерна ознака взаємна зрівноваженість обох сигнальних систем і до якої належать більшість людей.
Ці відмінності людських типів вищої нервової діяльності пов’язані з явищем функціональної асиметрії мозку, яке проявляється в тому, права та ліва півкулі виконують різні функції. Ліва півкуля більшою мірою відповідає за логічне, абстрактне мислення, словесне сприйняття, а права – за образне сприйняття та мислення, емоційність психічних процесів.

68.Вікові особливості емоційних реакцій
й Молодший шкільний вік - початок шкільного життя. Вступаючи в нього, дитина здобуває внутрішню позицію школяра, навчальну мотивацію. Навчальна діяльність стає для нього ведучої. Протягом цього періоду в дитини розвивається теоретичне мислення; він одержує нові знання, уміння, навички - створює необхідну базу для усього свого наступного навчання. Але значення навчальної діяльності цим не вичерпується: від її характеру і результативності безпосередньо залежить розвиток особистості молодшого школяра. Розвиток мотивації навчання закріплює диференціацію ліній, що намітився в кінці дошкільного віку, онтогенезу життєвого світу. Шкільна успішність є важливим критерієм оцінки дитини як особистості з боку дорослих і однолітків. Статус відмінника або невстигаючого відбиває на самооцінці дитини, його самоповазі і самоприйнятті. Успішне навчання, усвідомлення своїх здібностей і умінь якісно виконувати різні завдання приводять до становлення почуття компетентності - нового аспекту самосвідомості, що поряд з розвитком сфери довільності можна вважати центральним новотвором молодшого шкільного віку. Якщо почуття компетентності в навчальній діяльності не формується, у дитини знижуєтьсясамооцінка і виникає почуття неповноцінності; можуть розвитися компенсаторні самооцінка і мотивація.
Досить важливим моментом у житті молодшого школяра є розвиток емоційної сфери. Дитина підростає, а разом з тим і змінюєт–-–-ься чуттєва сфера.

69.Типологічні особливості вищої нервової діяльності.
Відомо, що у кожної людини є свої особисті риси. Виходячи з цього давньогрецький філософ і лікар Гіппократ виділив 4типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний. Справжня природа цих явищ була встановлена І.П.Павловим в процесі вивчення ВНД.
І.П. Павлов, вивчаючи особливості утворення і перебігу умовних рефлексів у тварин, звернув увагу на те, що швидкість їх утворення, міцність, гальмування залежить від індивідуальних властивостей їх нервової системи. Це дало йому змогу виділити типи ВНД.
Тип ВНД - це сукупність властивостей нервових процесів, що обумовлені спадковими особливостями організму і набутими в процесі індивідуального життя.
І.П. Павлов виділив типи ВНД на основі 3 показників нервових процесів (збудження і гальмування):
- сили - здатності клітин кори мозку зберігати адекватні реакції на сильні і надсильні подразники;
- рухливості - швидкості переходу процесу збудження в гальмування, і навпаки;
- урівноваженості - однакова вираженість за силою процесів збудження і гальмування. Нервові процеси можуть бути врівноважені, або один з них може переважати над іншим.
На основі вивчення особливостей нервових процесів І.П. Павлов виділив 4 типи ВНД для тварин. Учений вважав, що основні типи ВНД, виявлені у тварин, збігаються з чотирма темпераментами, встановленими у людей Гіппократом:
1. Холерик - сильний, неврівноважений, рухливий.
У дітей даного типу збудження домінує над гальмуванням. Вони непосидючі, рухливі, малодисципліновані, нерідко агресивні, легко збудливі. Серед них зустрічаються дуже здібні, емоційні, темпераментні. Рухаються швидко, мова теж швидка. Виховання і навчання таких дітей потребує великої витримки і такту, цілеспрямованих дій вчителя і батьків. Тренуваннями можна посилити в них процеси гальмування і послабити процеси збудження.
2. Сангвінік - сильний, врівноважений, рухливий.
У дітей процес збудження легко змінюється гальмуванням і навпаки. Всі умовні рефлекси утворюються легко і швидко. Такі діти життєрадісні і працелюбні, дисципліновані, вчаться добре. Мова в них швидка, але плавна. Володіють великим словниковим запасом. Перебудова динамічного стереотипу відбувається без ускладнень.
3. Флегматик - сильний, врівноважений, інертний.
У дітей мала рухливість нервових процесів, збудження змінюється гальмуванням повільно, перехід від одного виду діяльності до іншого утруднений. Умовні рефлекси утворюються повільно, але вони міцні. Мова спокійна, правильна, без надлишкової жестикуляції. Діти спокійні, вперті, малорухливі, посидючі, дисципліновані.
4. Меланхолік - слабкий тип.
У дітей слабка врівноваженість нервових процесів, умовні рефлекси формуються повільно. Сильні або тривалі подразники викликають у дітей позамежове гальмування, вони швидко втомлюються. Сторонні подразники легко викликають в них зовнішнє гальмування. Динамічний стереотип змінюється з великими труднощами. Вступивши до школи, такі діти важко контактують з іншими школяра, часто плачуть. Потребують постійного педагогічного спостереження, особливої уваги.

70.Фізіологічна характеристика сну.Біологічний ритм «сон-бадьорість».Гігієна сну у дітей.
СОН - стан відносного спокою, що виникає у тварин і людини через певні проміжки часу, що супроводжується зниженням рівня роботи окремих органів і ряду функції організму. Сон є потребою всіх без винятку тварин. Тривале, багатоденне позбавлення сну призводить до ряду важких порушень в організмі і закінчується смертю.Встановлена наступна потреба в сні людей різних віків: дитині до 1 року потрібно 16 годин; 3-річному-13; в 5 років-12, в 7 років-11, 5 в 10-12-річному віці достатній 10-годинний сон; в 16-річному - 8 годин, в 17 років і старше - 8 годин і добу. Таким чином, доросла людина проводить у стані сну близько третини свого життя. Супроводжуюча сон стан загального спокою має важливе значення для організму, сприяючи відновленню функції, в першу чергу нервової системи. Нервова система, так само як і інші органи і тканини, під час сну ніби знову заряджається енергією. Ось чому після глибокого і здорового сну людина відчуває відчуття свіжості і бадьорості.

№71 Порушення вищої нервової діяльності.Дитячі страхи.Неврози та їх профілактика.

На відміну від психічних захворювань невроз нав′язливих станів може бути виліковний.
Крім класичних форм дуже часто зустрічаються депресії, страхи (наприклад, темноти, самоти, закритих приміщень, тварин, які налякали дитину, страх в метро і страх висоти). У дітей молодшого шкільного віку може бути страх школи «шкільний» невроз, який супроводжується відмовою від відвідин школи, відходами з школи і з будинку.
Окрім цього у дітей може бути невротичне заїкання, тики, розлади сну, апетиту, енурез.
Невроз при своєчасному лікуванні - стан оборотне, але тривалість і тяжкість психічної травми може привести до зриву нервової системи, тоді виникають тяжчі порушення і важче піддаються лікуванню. Це може бути стійке порушення сну, розлад пам’яті, уваги, частий і сильний головний біль і можливий перехід в невротичний розвиток особи.
Для лікування неврозу потрібна точна діагностика. Лікування повинне бути комплексним: загальнозміцнююча терапія, медикаментозна і психотерапія. Терапія завжди залежить від форми неврозу, але для успішного лікування краще використовувати всі компоненти.

Дитячі страхи

Часто батьки стурбовані проявами дитячих страхів. Ці страхи характерні для певного віку і є показником повноцінного розвитку емоційної сфери дитини. Для здорового, нормально розвиненого малюка переляк і страх – природна реакція, що проявляється в процесі пізнання оточуючого світу. В дошкільному віці страхи виникають частіше, ніж у подальші роки. Для кожного віку характерні свої страхи.
• У 2 роки виникає страх раптової, неочікуваної появи незнайомого різкого звуку, болю, висоти, самотності, може виникнути страх перед тваринами, транспортом, що рухається. Частіше за все малюк цього віку боїться темряви.
• У 3 роки з’являється страх перед покаранням.
• Від 3 до 5 років багато хто з дітей боїться казкових персонажів (частіше Бабу-ягу, Кощія, уявних „монстрів”), болю, неочікуваних звуків, води, транспорту, самотності, темряви і замкнутого простору.
• У 6 років інколи з’являється страх смерті (власної та батьків), він проявляється не прямо, а в боязні нападів, пожеж, стихій.
Дошкільники дуже чуттєво реагують на конфлікти в родині – це посилює страхи. Нерідко страхи проявляються при хворобах когось із дорослих в сім’ї, операціях.
Перераховані страхи мають тимчасовий, перехідний, віковий характер, з ними не треба боротися, просто підтримуйте і заспокоюйте малюка, приймаючи таку особливість його психічного розвитку. Однак бувають інші страхи, що називаються невротичними. В їх основі – психічна травма, невміння дорослого впоратися з віковими проблемами дитини, жорстокість у відносинах, конфлікти у сім’ї, висока тривожність у батьків. Такі страхи самі не проходять, необхідна допомога спеціалістів (психолога, психотерапевта), зміна стилю виховання. Допомагають подолати страхи ігрові методики-корекції: малювання страхів; складання казкових історій з доброю кінцівкою і програвання їх у сім’ї.
Якщо в дитини неспокійний сон з кошмарами, їй важко засинати, вона страшиться темряви, у неї занижена самооцінка, це означає, що дитина чогось боїться.
Як уникнути виникнення й закріплення страхів:
• Ніколи не зачиняйте малюка в темній незнайомій кімнаті.
• Не залякуйте дитину (віддам чужій тітці, прийде Баба-яга і забере тебе, не підходь, собака вкусить тощо).
• Перетворюйте злих героїв на добрих (вигадуйте казки – як Баба-яга стала хорошою, як павучок допоміг дівчинці вийти з лісу…).
• Не перенавантажуйте фантазію дитини: іграшки мають відповідати віку, виключіть з дитячого перегляду агресивні фільми та мультфільми, обережно відбирайте книги для читання (у 3 роки дитина може злякатися вовка з „Червоної Шапочки”, а 2-річному малюкові ні до чого купувати робота зі зброєю чи крокодила з роззявленою пащею).
• Заздалегідь готуйте дитину до садочка і школи.
• Підвищуйте самооцінку малюка.
• Подолайте власні страхи (перед транспортом, ліфтом, собакою тощо) і не заражайте ними дітей.
• Враховуйте, що більш за все схильні до розвитку страхів емоційно-чуттєві та вразливі діти, а також діти, у яких дуже добре розвинена уява.
• Заохочуйте розвиток самостійності, нехай малюк відчує, що він багато вміє, багато знає.

Невроз, як серйозне захворювання проявляється у формі таких синдромів:
1) астенічний (виснаження нервової системи), який найчастіше зустрічається при неврастенії;
2) обсесивний (феномен нав’язливості);
3) фобічний (страхи, опасіння, тривоги, немотивованого характеру);
4) іпохондричний (неадекватне відношення до свого здоров’я);
5) депресивний (емоційні розлади, пов’язані з конфліктною ситуацією).
Існує багато класифікацій видів неврозу. Найбільш поширеною у вітчизняній науці є поділ неврозу на такі види:
- неврастенію;
- невроз нав’язливих станів;
- істеричний невроз;
- невроз страху.
Дана класифікація грунтується на переважанні певного синдрому і психологічній структурі внутрішнього конфлікту.
При неврастенії внутрішній конфлікт виникає, тому що потреби (зазвичай, зі сторони батьків) не відповідають можливостям дитини. Дитина не може ствердитися в якихось важливих для себе сферах. Це конфлікт самоствердження.
При неврозі страху внутрішній конфлікт полягає у нездатності захистити себе, зберегти своє “я” від внутрішніх, зовнішніх загроз, при зустрічах з реальною або надуманою небезпекою. Це конфлікт самовизначення.
Невроз нав’язливих станів детермінований моральним конфліктом – наявністю несумісних бажань, почуттів у психіці людини, наприклад, між почуттями обов’зку і коханням, між сексуальним потягом і соціальними заборонами тощо. Це конфлікт між емоційними і раціональними компонентами психіки.
При істеричному неврозі наявний конфлікт між суб’єктивно завищеними бажаннями і можливостями їх реального задоволення.
У порівнянні з іншими областями медичної практики в області неврозів застосування методів психологічного дослідження найбільш актуальне, дозволяє глибоко проаналізувати особливості особистості хворого. Карвасарський Б.Д. пропонує, насамперед, використовувати проективні методики (методика незавершених речень, ТАТ, методика Розенцвейга, MMPI тощо). Питальники менш результативні, оскільки хворі описують не те, що є насправді, а той образ, що є для них позитивним.
Отже, задачі психологічного обстеження при неврозі:
1) вивчення системи життєвих стосунків особистості;
2) виявлення психотравмуючих переживань, суті невротичного конфлікту;
3) характеристика пізнавальних психічних процесів.

Профілактика неврозів у дітей та підлітків насамперед заснована на психогігієнічних заходи, спрямовані на нормалізацію внутрішньосімейних відносин і корекцію неправильного виховання. Враховуючи важливу роль в етіології неврозів особливостей характеру дитини, доцільні виховні заходи по психічному загартовуванню дітей з тормозимость і тривожно-недовірливими рисами характеру, а також з невропатичними станами. До таких заходів належать формування активності, ініціативи, навчання подоланню труднощів, дезактуалізація лякають обставин (темрява, розлука з батьками, зустріч з незнайомими людьми, з тваринами тощо). Важливу роль відіграє виховання в колективі з певною індивідуалізацією підходу, підбором товаришів певного складу характеру. Певна профілактична роль належить також заходам зі зміцнення фізичного здоров'я, перш за все занять фізкультурою і спортом. Чимала роль належить психогигиене розумової праці школярів, попередження їх інтелектуальних та інформаційних перевантажень.

№73 Значення склад та фізико- хімічні властивості крові.
Кров, лімфа, тканинна, спинномозкова, плевральна, суглобова та іншірідини утворюють внутрішнє середовище організму. Внутрішня середа відрізняєтьсявідносним постійністю свого складу та фізико-хімічних властивостей, щостворює оптимальні умови для нормальної життєдіяльності клітинорганізму.
Вперше положення про сталість внутрішнього середовища організму сформулювавбільше 100 років тому фізіолог Клод Бернар. Він прийшов до висновку, що
"Сталість внутрішнього середовища організму є умова незалежногоіснування ", тобто життя, вільного від різких коливань зовнішнього середовища. У
1929 Уолтер Кеннон ввів термін гомеостаз.
В даний час під гомеостазом розуміють як динамічний сталістьвнутрішнього середовища організму, так і регулюючі механізми, якізабезпечують цей стан. Головна роль у підтримці гомеостазуналежить крові.
У 1939 р. Г.Ф. Ланг створив уявлення про систему крові, в яку вінвключив периферичну кров, що циркулює по судинах, органикровотворення і кроверазрушенія, а також регулює нейрогуморальноїапарат. Основні функції крові
Кров, що циркулює в судинах, що виконує перераховані нижче функції.
Транспортна - перенесення різних речовин: кисню, вуглекислого газу,поживних речовин, гормонів, медіаторів, електролітів, ферментів і ін
Дихальна (різновид транспортної функції) - перенесення кисню відлегень до тканин організму, вуглекислого газу - від клітин до легень.
Трофічна (різновид транспортної функції) - перенесення основнихпоживних речовин від органів травлення до тканин організму.
Екскреторна (різновид транспортної функції) - транспорт кінцевихпродуктів обміну речовин (сечовини, сечової кислоти, тощо), надлишку води,органічних і мінеральних речовин до органів їх виділення (нирки, потовізалози, легені, кишечник).
Терморегуляторних - перенесення тепла від більш нагрітих органів до меншнагрітим.
Захисна - здійснення неспецифічного і специфічного імунітету;згортання крові оберігає від крововтрати при травмах.
Регуляторна (гуморальна) - доставка гормонів, пептидів, іонів та іншихфізіологічно активних речовин від місць їх синтезу до клітин організму, щодозволяє здійснювати регулювання багатьох фізіологічних функцій.
Гомеостатичні - підтримання сталості внутрішнього середовища організму
(кислотно-основної рівноваги, водно-електролітного балансу та ін.)
Обсяг і фізико-хімічні властивості крові
Обсяг крові - загальна кількість крові в організмі дорослої людинискладає в середньому 6 - 8% від маси тіла, що відповідає 5 - 6 л.
Підвищення загального обсягу крові називають гіперволемією, зменшення --гіповолемією.
Відносна щільність крові - 1,050 - 1.060 залежить в основному відкількості еритроцитів. Відносна щільність плазми крові - 1.025 -
1.034, визначається концентрацією білків.
В'язкість крові - 5 ум.од., плазми - 1,7 - 2,2 ум.од., якщо в'язкість водиприйняти за 1. Обумовлена наявністю в крові еритроцитів і в меншому ступенібілків плазми.

№74 Еретроцити їх будова та функції

Еритроци́ти — або червонокрівці, у ссавців і людини є нерухомими, високодиференційованими клітинами, які у процесі розвитку втратили ядро та всі цитоплазматичні органели і пристосовані до виконання практично єдиної функції - дихальної, що здійснюється завдяки наявності в них дихального пігменту гемоглобіну. Тобто еритроцити, це невеликі без'ядерні клітини крові червоного кольору, функція яких — транспорт кисню і вуглекислого газу.Загальна кількість еритроцитів у крові однієї людини становить близько 25×10¹². Загальний об'єм еритроцитів у людини - 2л. Під час аналізів крові вміст всіх формених елементів подається на одиницю об'єму - 1л.Позначають еритроцити скороченням латинськими літерами Er. Кількість еритроцитів дорівнює у чоловіків від 3,9×10¹² до 6,0×10¹² в 1л. у жінок - від 3,7×10¹² до 5,5×10¹² в 1л. Більша концентрація еритроцитів спостерігається у крові новонароджених дітей - від 6,0×10¹² до 9,0×10¹² в 1л, а також у старих людей - до 6,0×10¹² в 1л. Число еритроцитів у здорових людей може коливатися залежно від фізичного навантаження, перебування в умовах розрідженої атмосфери, дії гормонів тощо. Зокрема, жіночі статеві гормони гальмують розвиток еритроцитів, унаслідок чого вміст червонокрівців у крові жінок менший, ніж у чоловіків. Підвищення кількості еритроцитів в одиниці об'єму крові називається еритроцитоз або поліцитемія, а зниження — еритроцитопенія. Еритроцити у людини і ссавців здебільшого мають форму двоввігнутих дисків, їх називають дискоцитами. У нормі дискоцити становлять 80% від загальної кількості еритроцитів. Трапляються й інші форми еритроцитів - планоцити (мають плоску поверхню), сфероцити (кулясті), ехіноцити (мають шипи) тощо. Така різноманітність форм у нормі позначається терміном фізіологічний пойкілоцитоз. Коли ж кількість змінених форм еритроцитів перевишує 20%, те ж явище має назву патологічного пойкілоцитозу. Форму еритроцитів підтримує бета-сіа-глікопротеїн в еритроцитарній мембрані та спеціальний каркас, побудований з білка спектрину, який прилягає до плазмолеми і пов'язаний з нею йншим білком - анкерином.Діаметр еритроцита у людини 7,1 - 7,9 мкм, товщина клітини на краях 2-2,5 мкм, у центрі - до 1мкм. Заглибина еритроцита в тонкій центральній частині має назву фізіологічної ескавації. Така форма клітини забезпечує збільшення її поверхні і прискорює насичення гемоглобіну киснем. В умовах норми 75% усіх еритроцитів мають вищеназвані розміри. Це так звані нормоцити. Частина клітин має діаметр понад 8 мкм Це макроцити, їх кількість - 12,5%. Решта еритроцитів може мати діаметр 6 мкм і менший. Це мікроцити. Якщо кількість макро- і мікроцитів перевищує 25%, це явище має назву анізоцитозу. Під світловим мікроскопом у мазках крові еритроцити мають вигляд безструктурних округлих дисків, фарбуються оксифільно. Оксифілія зумовлена наявністю гемоглобіну. Центральна (тонка) частина еритроцита фарбується менш інтенсивно. Електронна мікроскопія свідчить, що еритроцит покритий плазмолемою товщиною близько 20 нм. На її зовнішній поверхні розташовані антигенні олігосахариди, які зумовлюють групову належність еритроцитів, фосфоліпіди, сіалова кислота. Усередині еритроцитів розташований електронно-щільний вміст - численні гранули гемоглобіну розмірами 4-5 нм Функції: Основна функція еритроцитів – перенесення кисню від легень до тканин і вуглекислого газу від тканин до легень. Газообмін організму з навколишнім середовищем здійснюється таким чином. Проходячи через капіляри легень, гемоглобін легко приєднує кисень і перетворюється у нетривку сполуку — оксигемоглобін, що у тканинах інших органів розщеплюється виділяючи при цьому кисень, який використовується клітинами тканин. Звільнений від кисню гемоглобін відразу приєднує вуглекислий газ – продукт розпаду речовин у клітинах. Також еритроцити забезпечують підтримку рН крові (гемоглобін і оксигемоглобін складають одну з буферних систем крові); підтримання іонного гомеостазу за рахунок обміну іонами між плазмою та еритроцитами; участь у водному і сольовому обміні; адсорбція токсинів, в тому числі продуктів розпаду білка, що зменшує їх концентрацію в плазмі крові і перешкоджає переходу в тканині; участь у ферментативних процесах, у транспорті поживних речовин - глюкози, амінокислот.В кожному міліметрі кубічному крові міститься близько п'яти мільйонів еритроцитів, і майже 25000 мільярдів (25x10¹²) в організмі в цілому.

№75 Лейкоцити їх будова та функції

Лейкоцити - це безбарвні клітини, тому їх ще називають білі клітини крові. Є кілька видів лейкоцитів, різних за розмірами, будовою і функціями, але всі вони мають ядро. В 1л крові здорової людини міститься 6,5 * 10⁹, або 6-8 тисяч лейкоцитів у 1 мм³. Кількість лейкоцитів у крові може змінюватися. Збільшення лейкоцитів понад фізіологічну норму називають лейкоцитозом. Лейкоцитоз розвивається при запальних процесах, після споживання їжі та важкої фізичної роботи. Зменшення кількості лейкоцитів у крові нижче норми називають лейкопенією. Лейкоцитоз і лейкопенія можуть свідчити про захворювання організму. Лейкоцити живуть від кількох діб до кількох десятків років. Нові лейкоцити утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. Ті лейкоцити, що утворюються в лімфатичних вузлах, живуть від 100 до 200 діб. Основна функція лейкоцитів - захист організму від мікроорганізмів, чужорідних білків, сторонніх тіл, які проникають у кров і тканини. Лейкоцитам, на відміну від еритроцитів, властивий амебоїдний рух, завдяки чому вони здатні проходити крізь стінки найтонших кровоносних судин і рухатися між клітинами різних тканин організму.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 2347 | Нарушение авторских прав