АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Значення та будова нервової системи

Нервова система забезпечує взаємозвязок між органами системами органів та функціювання організму як єдиного цілого

Нервова система здійснює сприйняття та аналіз різноманітних подразнень із зовнішнього середовища та внутрішніх органів. а також відповідні реакції на ці подразнення.

Нервову систему прийнято умовоно поділити на центральну і переферичну.

Автономна нервова система має центральну та переферичну частини.

Переферична нервова система (ПНС) включає в себе всі нейрони організму які не входять до ЦНС(центральної нервової системи) Анатомічно- це продовження ЦНС у тому, що центри їх управління знаходяться у ЦНС.

ПНС можна розділити на соматичну і вегетативну (автономну).

Соматична нервова система – передає сенсорні і моторні сигнали доЦНС і від неї.

Вегетативна нервовоа система у савців частина нервової системи, основною функцією є підтримка гомеостазу – сталості внутрішнього організму.Вона не підпорядковується свідмості хоча й підпорядкована спиному і головному мозку.Вегетативна нервова система поділяється на 2 підрозділи симпатичне і парасимпатичну системи.

Симпатична частина іниенсифікує діяльність організму в умовах, що потребують мобілізації фізичних тіл.симпатична нервова система прискорює роботу серця, розширює судини серця, звужує судини шкіри, розширює зіниці, гальмує секрецію шлункових залоз, перестальтику кишечника, збільшує силу посмуговваних м’язів і відновлює її при стомленні м’языв тощо.

Парасимпатична забезпечує відновлення ресурсів, витрачених під час напруженої роботи.Затримує ритм роботи серця, звужує зіниці, збуджує секрецію шлункових залоз, прискорює перистальтике тощо.

Центральна частина симпатичного відділу міститься в бокових рогах спинного мозку – остантого шийного, всіх грудних та кількох верхніх поперекових сегментів.

Переферична частина симпатичного відділу складається з нервових волокон і симпатичних нервових вузлів(гангліїв).

Центральна ччастина парасимпатичного відділу розміщенна в ядрах середнього і довгастого мозку та в 2-4 крижових сегментах спинного мозку. Переферична частина частина цього віддвлу складається з частин і волокон, які входять до складу кількох черепно- мозкових нервів(окорухового. Лицьового, язикоглоткового і блукаючого). Та з крижових нервів останні формурують тазові нерви.

Питання № 11 Будова і функції нервових клітин, їх розвиток.

Структурно – функціональною одиницею нервової системи є нейрон –нервова клітина основними функціями якої є сприймання інформації з організму та довкілля. Її аналіз зберігання та передавання.

В будові нейрона виділяють тіло та відростки 2 типів: короткі – дендрити, та довгі аксони. За структурою нейрони поділяють на

· Уніполярні (один відросток аксон)

· Біполярні (2 відростки 1 аксон, 1 дендрит)

· Мультиполярні (3 і більше відростків один з яких аксон, а решта дендрити)

Основну масу нейронів центральної нервової системи становлять мультиполярні нейрони.

Фунціонально нейрони поділяються на:

1. Аферентні

2. Еферентні

3. вставні

Аферентні (чутливі)приймають подразнення та проводять нервові імпульси до ЦНС еферентні(рухові) або відцентровані проводять нервові імпульси відЦНС до виконавчих органів.

Вставні або проміжні нейрони скорочують шлях нервових імпульсів.

У нейроні виділяють тіло і відростки. У тілі нейрона крім основних органел. містяться нейрофібрили –особливі нитки й канальця які дають змогу нервовій клітині набувати відповідної форми і прередавати збудження.У центрі тіла нейрона є ядро.

Аксон - довгий відросток нейрона (довжина 1 -1,5 м) передає нервові імпульси від тіла одного нейрона до інших нейронів або робочого органу.

Дендрити короткі відростки нейрона (довжина 0,01 -0.5 мм), які сприймають які сприймають подразення і приводять імпульс доо тіла нейрона. Дендрити мают бокові вирости (шипики)які збільшують їх поверхню і є місцями контактів з іншими нейронами.

Імпульси в дендритах і аксоеах поширюються лише в одному напрямку.

Питання №6 Зокономіроності росту і розвитку дітей та підлітків

Після народження дитини розпочинається постнатальний період розвитку людини. У своєму розвитку організм людини проходить три етапи:
- еволюційний - характеризується перевагою розмноження клітин над їх руйнуванням. Триває від моменту народження дитини до 21 років. Показники фізичного розвитку (зріст, маса, розміри окремих частин тіла) у різні періоди еволюційного етапу змінюються по-різному. У віці 1-3 роки, 5-7 років, 12-15 років спостерігається посилений ріст дитини, а між цими періодами - розвиток тканин, органів і в цілому організму;
- стабільний - характеризується зрівноваженістю процесів утворення і руйнування клітин, збереженням маси й розмірів тіла й окремих його частин;
- інволюційний етап - характеризується перевагою руйнівних процесів над утворювальними, а тому спостерігається зменшення маси тіла та його розмірів. На цьому етапі відбувається старіння організму.
До закономірностей розвитку і росту дітей належать:
1. Поступовість і необоротність. Людина в своєму розвитку проходить ряд етапів - один за одним, вдруге повторитися вони не можуть.
2. Надійність біологічної системи - такий рівень регулювання процесів в організмі, коли забезпечується оптимальний перебіг з його екстреною мобілізацією резервних можливостей і взаємозамінності, яка гарантує пристосування до нових умов, і з швидким поверненням до початкового стану.
3. Нерівномірність і безперервність росту і розвитку. Життя дитини - це безперервний процес розвитку. Перші кроки і подальше вдосконалення рухової функції, перші слова дитини і розвиток мовної функції, перетворення дитини в підлітка у період статевого дозрівання, розвиток центральної нервової системи, ускладнення рефлекторної діяльності - це приклади змін в організмі дитини.
Характерною особливістю процесу росту дитячого організму є його нерівномірність і хвилеподібність. Періоди посиленого росту змінюються деяким його уповільненням. Найбільшою інтенсивністю ріст дитини відзначається у перший рік життя і в період статевого дозрівання. Початковий ріст (ріст при народженні) подвоюється до 5 років і потроюється до 15 років. У молодшому шкільному віці довжина тіла збільшується на 4-5см, а в період статевого дозрівання на 6-8 см в рік. Від періоду новонародження і до досягнення зрілого віку довжина тіла збільшується в 3,5 рази, довжина тулуба - в 3 рази, довжина руки -в 4 рази, довжина ноги - в 5 разів.
Пропорції тіла з віком теж дуже змінюються. Новонароджений відрізняється від дорослої людини відносно короткими кінцівками, великим тулубом і великою головою. З віком ріст голови уповільнюється, а ріст кінцівок прискорюється До початку статевого дозрівання статева різниця в пропорціях тіла відсутня, а в період статевого дозрівання в юнаків кінцівки стають довші, тулуб коротший і таз вужчий, ніж у дівчат. Розрізняють три періоди відмінностей пропорцій між довжиною і шириною тіла: від 4 до 6 років, від 6 до 15 років і від 15 років до дорослого стану. Якщо до початку періоду статевого дозрівання загальний ріст збільшується за рахунок росту ніг, то в період статевого дозрівання - за рахунок росту тулуба.
У період статевого дозрівання відбувається не тільки інтенсивний ріст, а й формування вторинних статевих ознак.
Нерівномірність в процесах розвитку окремих систем організму простежується не тільки зіставленням темпів їхнього росту. Окремі частини фізіологічних систем дозрівають нерівномірно. Наприклад, нервова система функціонує як єдине ціле, але її окремі частини розвиваються і формуються різними темпами і в різні строки. Доцентрова частина нервової системи досить зріла вже при народженні, остаточно дозріває в 6-7 років. А відцентрова остаточно дозріває лише у 23-25 років.
Нерівномірність росту - пристосування, вироблене еволюцією. Бурхливий ріст тіла в довжину на першому році життя пов’язаний із збільшенням маси тіла, а уповільнення росту в наступні роки зумовлене активними процесами диференціювання клітин, тканин, органів.
Розвиток веде до морфологічних та функціональних змін, а ріст - до збільшення маси тканин, органів і всього тіла. При нормальному розвитку дитини обидва процеси тісно взаємозв’язані, але періоди інтенсивного росту можуть не збігатися з періодами інтенсивного диференціювання. Посилене диференціювання зумовлює уповільнення росту. Наприклад, маса головного і спинного мозку в основному наростає до 8-10 років, майже досягаючи маси цих органів у дорослого, а функціональне удосконалення нервової системи відбувається ще протягом тривалого часу. Дозрівання рухового аналізатора настає в 13-14 років, а разом з тим в 15-18 років відбувається подальший інтенсивний ріст і диференціація м’язової тканини.
Нерівномірність розвитку - гетерохронія - дає можливість забезпечити прискорений вибірковий ріст і диференціацію тим структурам і їхнім функціям, які насамперед необхідні організмові на даному етапі онтогенезу. П.К.Анохін висунув вчення про гетерохронію (нерівномірне дозрівання функціональних систем). Функціональні системи дозрівають нерівномірно, включаються поетапно, змінюються, забезпечуючи організмові пристосування в різні періоди онтогенетичного розвитку. Структури, які до моменту народження повинні становити функціональну систему, закладаються і дозрівають вибірково і прискорено. Наприклад, коловий м’яз рота іннервується прискорено і задовго до того, як будуть іннервовані інші м’язи обличчя. Прискореного розвитку зазнає не лише коловий м’яз рота, а й інші м’язи і ті структури центральної нервової системи, які забезпечують акт смоктання. Із всіх нервів руки насамперед і найповніше розвиваються ті, що забезпечують скорочення м’язів -згиначів пальців, які беруть участь у виконанні хватального рефлексу. Такий вибірковий і прискорений розвиток морфологічних утворень, які становлять повноцінну функціональну систему, що забезпечує новонародженому виживання дістав назву системогенезу.
4. Акселерація - прискорення розвитку. Вона характеризується:
- збільшенням довжини тіла і маси новонароджених (за останні 30-40 років на 0,5-1см і 100-150г);
- збільшення зросту, маси (інших параметрів тіла) дітей і підлітків усіх вікових груп. Сучасна 9-річна дитина має зріст і масу 10-річної дитини 1940 року;
- більш ранню зміну дитячих пропорцій тіла дорослими;
- більш раннє прорізування і заміну молочних зубів постійними (на 1-2роки);
- прискорене окостеніння скелету, зокрема дрібних кісток зап’ястя (на 1-2роки), і більш раннє завершення росту. У 18ст. у чоловіків ріст тривав до 26років, у1940р. - до 21р, а у 1960 - до 18-19р.;
- більш ранню появу (на 1-2роки) перших статевих ознак(у дівчат у 8-9років, у хлопців - у 10 років), більш швидке завершення цього періоду.
Справжня акселерація характеризується прискоренням фізичного розвитку і статевого дозрівання. Спеціальними дослідженнями встановлено, що акселерації фізичного розвитку не завжди відповідає високий рівень психічного розвитку, працездатності і соціальної зрілості. Тому, вчителі повинні вивчати індивідуальні особливості розвитку кожного учня і відповідно добирати форми і методи виховання.
Акселерацію пояснюють дією комплексу факторів, які ще до кінця не вивчені. Зокрема, поліпшенням загальних умов життя, харчування, медичного обслуговування, урбанізацією та інтенсифікацією темпів сучасного життя.

16. Рефлекс як основний принцип нервової діяльності.

Відповідь: Принципи рефлекторної діяльності такі:
принцип зворотного зв’язку. Під час здійснення рефлексу від робочих органів надходять сигнали до центральної нервової системи відносно ефективності реакції. Це явище названо зворотним зв’язком, а система сигналів — зворотною аферентацією. Сукупність нервових шляхів — рефлекторної дуги та шляхів отримання зворотної інформації про ефективність відповідної реакції — утворює рефлекторне кільце;
принцип загального кінцевого шляху. Кількісне переважання аферентних нейронів над еферентними є причиною того, що останні є загальним кінцевим шляхом для багатьох рефлексів від центральної нервової системи до робочих органів. Обмежений вихід на периферію є механізмом, завдяки якому організм відповідає рефлекторною реакцією лише на найважливіші подразники;
принцип домінанти — в кожний момент переважає певний рефлекс

17. Будова і функції спинного мозку.

Відповідь:
Спинний мозок людини складається з таких сегментів:
- 8 шийних
- 12 грудних
- 5 поперечних
- 5 крижовий
- 1-3 куприковий

Зовнішня частина спинного мозку біла речовина в ній лежать волокна і чутливих і рухових нейронів. Від спинного мозку відходять 31 пара спинномозкових нервів кожен нерв починається двома корінцями які утворюють при виході з хребетного каналу один спинномозковий нерв що йде на периферію.

Спинний мозок виконує дві основні функції – рефлекторну і провідну, обсяг функцій які здійснює спинний мозок надзвичайно великий в ньому знаходяться центри всіх рухових рефлексів, які забезпечують терморегуляцію організму, регулюють метаболізм тканин, центри більшості судинних рефлексів. За природних умов ці рефлекси завжди знаходяться під впливом відділів головного мозку.

Спинний мозок іннервує всю скелетну мускулатуру тулуба, шиї, кінцівок, а також багато центрів вегетативної нервової системи

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1137 | Нарушение авторских прав