АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диагноз и дифференциальный диагноз

Хирургические заболевания: острый холецистит, печеночная колика, панкреатит, острая кишечная непроходимость (инвагинация), перфоративная язва, воспаление дивертикула Меккеля, дивертикулез толстой кишки, перекрут жирового подвеска, псоас абсцесс, гематома или разрыв прямой мышци живота,

Терапевтические заболевания: гастрит, острый энтерит, острый мезаденит, болезнь Крона, обострение язвенной болезни, нейтропенический колит, геморагический капиляротоксикоз (болезнь Шенляйн - Геноха),

Торакальные заболевания: пневмония, инфаркт миокарда и стенокардия абдоминальная формы,

Урология: мочекаменная болезнь (почечная колика), острый пиелонефрит,

Гинекология: острый аднексит, перфорация и перекрут кисты яичника, внематочная беременность, менструальный синдром,

Инфекционные заболевания: иерсиниоз, туберкулез,

+симуляция

Диагноз ставится на основании сопоставления всех данных. В начальной стадии допустимо стационарное наблюдение в течение первых 2-3 часов. При наличии перитонеальных явлений операция проводится безотлагательно. На основании степени клинических проявлений нельзя определить патологоанатомическую форму, степень деструктивных изменений. Самым достоверным признаком является локальная болезненность и защитное напряжение мышц (А.А. Русанов). Правильный диагноз по статистическим данным ставится примерно в 80% случаев. По материалам клиники из числа направленных скорой помощи и поликлиниками больных с диагнозом острого аппендицита он был подтвержден в 48,5% случаев. Дифференциальный диагноз проводится с перфоративной язвой, почечной коликой, острым холецистопанкреатитом, острым гастритом, непроходимостью кишечника, спастическим колитом, правосторонней нижнедолевой пневмонией. У женщин – обязательно с гинекологическими заболеваниями, острой гонореей. У детей – с вирусной инфекцией, ангиной, скарлатиной, корью, пневмонией.

острого аппендицита – с прободной язвой желудка и двенадцатиперстной кишки, острым холециститом, острым панкреатитом, острой непроходимостью кишечника, острым гастритом, почечной коликой, воспалительными заболеваниями правой почки, правосторонней пневмонией, аденовирусной инфекцией, мезоаденитом; у женщин с острыми заболеваниями половой сферы (внематочная беременность, разрыв кисты яичника, кровоизлияние в яичник, аднексит, пиосальпинкс, острый гонорейный пельвиоперитонит).

хронического аппендицита – с язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки, хроническим холециститом и дискинезией желчных путей, хроническим панкреатитом, туберкулезом слепой кишки, брюшины, спастическим колитом, хроническими заболеваниями женской половой сферы, хроническими заболеваниями почек.

Харчовi токсикоiнфекцiї. Першими ознаками захворювання є скарги на бiль в епiгастральнiй дiлянцi перемiжного характеру, нудота, блювання й рiдкi випорожнення. Стан хворих прогресивно погiршується iз самого початку. Поряд iз тим, вдається виявити, що хворий вживав недоброякiсну їжу. Проте при цьому у хворих немає характерної для гострого апендициту фазностi перебiгу й чiткої локалiзацiї болю. Симптоми подразнення очеревини визначити не вдається, перистальтика кишечника буває, як правило, посиленою.

Гострий панкреатит. В анамнезi у хворих iз цiєю патологiєю є жовчнокам'яна хвороба, порушення дiєти та вживання алкоголю. Стан їх iз самого початку захворювання тяжкий. Бiль буває значно iнтенсивнiшим, нiж при апендицитi, зосереджується у верхнiй половинi живота й носить оперiзуючий характер. Блювота багаторазова i не приносить хворим покращання.

Перфоративна виразка шлунка й дванадцятипалої кишки. Дiагностичнi труднощi при цiй патологiї виникають лише в окремих випадках. Найчастiше вони можуть бути у хворих iз прикритою перфорацiєю, коли порцiя шлункового соку витiкає в черевну порожнину й затримується в правiй клубовiй дiлянцi, або ж у випадках атипових перфорацiй. З огляду на це, треба пам'ятати, що бiль при перфоративнiй виразцi значно iнтенсивнiший в епiгастральнiй, а не в правiй клубовiй дiлянцi. На оглядовiй рентгенограмi органiв черевної порожнини пiд правим куполом дiафрагми знаходять вiльний газ.

Апоплексiя яйника частiше буває в молодих жiнок i, як правило, на 10-14 день пiсля менструацiї. Бiль у хворих з'являється раптово й iррадiює в стегно й промежину. На початку захворювання може виникати колапс. Проте загальний стан хворих страждає незначно. Коли в живiт видiлилось мало кровi, то через деякий час затихають усi ознаки патологiї органiв черевної порожнини. При значнiй же крововтратi з'являються ознаки, характернi для гострої анемiї. Живiт частiше м'який i болючий внизу, (позитивний симптом Куленкампфа: рiзкий бiль пiд час пальпацiї живота й вiдсутнє напруження м'язiв передньої черевної стiнки). При пункцiї заднього склепiння отримують кров, що не згортається.

Позаматкова вагiтнiсть. Необхiднiсть диференцiювати гострий апендицит iз перерваною позаматковою вагiтнiстю виникає тодi, коли при оглядi хвора скаржиться лише на бiль внизу живота, бiльше справа, тобто, коли вiдсутня класична клiнiка порушеної позаматкової вагiтностi. З огляду на це, треба пам'ятати, що при позаматковiй вагiтностi декiлька днiв перед її порушеннням внизу живота може бути переймистий бiль, iнколи ж iз вагiни з'являються видiлення "кавового" кольору. В анамнезi часто наявнi гiнекологiчнi захворювання, аборти й патологiчний перебiг вагiтностi. Для клiнiчної картини таких хворих притаманна раптова поява iнтенсивного болю внизу живота. Часто виникає короткочасна втрата притомностi. При пальпацiї болючiсть буває локалiзованою значно нижче, нiж при апендицитi, живiт м'який, визначають позитивний симптом Куленкампфа. Про вагiтнiсть свiдчать порушення менструального циклу, характернi змiни в молочних залозах, пiхвi й матцi. Пiд час вагiнального обстеження iнколи вдається пропальпувати збiльшену трубу матки. Температура тiла частiше нормальна. Якщо крововтрата невелика, то змiн в аналiзi кровi немає. Переконливим доказом порушеної позаматкової вагiтностi треба вважати кров темного кольору, одержану при пункцiї заднього склепiння пiхви.

Гострий холецистит. Високе розмiщення червоподiбного вiдростка в правiй половинi живота при його запаленнi може викликати клiнiку, дещо подiбну до гострого холециститу. Але на вiдмiну вiд апендициту, у хворих iз холециститом бiль iнтенсивнiший, має колькоподiбний характер, локалiзується в правому пiдребер'ї й iррадiює в праве плече й лопатку. Вiдсутня також епiгастральна фаза. Напад болю може виникати пiсля прийому жирної й гострої їжi, супруводжуватись нудотою й багаторазовою блювотою жовчю. В анамнезi у хворих часто є данi про жовчнокам'яну хворобу. При оглядi виявляють iнтенсивну болючiсть у правому пiдребер'ї, збiльшений жовчний мiхур i позитивнi симптоми Мерфi й Ортнера.

Правобiчна ниркова колiка. Для цього захворювання притаманнi рiзкий бiль у животi на рiвнi нирки i в попереку, гематурiя й дизурiчнi явища, якi можуть мати мiсце при подразнення сечоводу запаленим вiдростком. Iнтенсивнiсть болю при нирковiй колiцi - одна з основних вiдмiнностей вiд гострого апендициту. Бiль спочатку з'являється в попереку й iррадiює вниз за ходом сечоводу в статевi органи й передню поверхню стегна. Вирiшальною в дiагностицi є оглядова урограма, а при необхiдностi - хромоцистоскопiя. Вiдсутнiсть функцiї нирки справа достовiрно дозволяє виключити дiагноз гострого апендициту.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 368 | Нарушение авторских прав