АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Роль печінки в травленні

Прочитайте:
  1. Абсцеси печінки
  2. АФО печінки та жовчевивідних шляхів.
  3. Будова, топографія і значення печінки
  4. в) зменшення об'єму печінки
  5. Внутрішня будова печінки.
  6. Ворітна вена печінки, її будова і значення
  7. Глава VII ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ
  8. Для сформованої стадії цирозу печінки інфекційного генезу не притаманні такі морфологічні
  9. ЗАГАЛЬНОКЛІНІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ
  10. Залози травної системи:будова та функції слинних залоз, печінки, підшлункової залози.

 

Функції печінки різ­номанітні. Вона бере безпосередню участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, гормонів, вітамінів, відіграє важливу роль в процесах травлення, виконує захисну функцію. Продукт секреторної діяльності печінкових клітин (гепатоцитів) — жовч — активує ліпазу кишкового соку, емульгує жири, сприяючи їх роз­щепленню і всмоктуванню, посилює моторну функ­цію кишок, стимулює секрецію підшлункової залози. Жовч печінки сприяє всмоктуванню жирних кислот, каротину, вітамінів D, Е, К, амінокислот, солей каль­цію. Маючи бактерицидні властивості, жовч гальмує гнильні процеси в кишках. Жовч виробляється гепатоцитами печінки безперервно. Ця ізотонічна золотистого кольору рідина має слаболужну реакцію, її добова секреція становить 0,5-1,0 л. При відсутності травлення жовч накопичується в жовчному міхурі. Внаслідок обезводнення міхурова жовч стає більш густою і темнішою.

До складу жовчі входять органічні компоненти солі жовчних кислот, білірубін, холестерин, жирні кислоти і лецетин. Ферментів у жовчі немає Білірубін утворюється з гемоглобіну при руйнуванні еритроцитів (з 1 г гемоглобіну утворюється 40 мг білірубіну). Білірубін надає жовчі жовтого кольору, а білівердін (продукт окислення білірубіну) — зеленого. Натрієві солі жовчних кислої (холева, дезоксихолева), сполучені з гліколем (глікохолева) і тауроном (таурохолева), сприяють емульгуванню жирів, посилюють дію ліпази, беруть участь у всмоктуванні жирних кислот. Жовч стимулює діяльність кишкової мікрофлори, пригнічує життєдіяльність патогенних мікроорганізмів.

 

Регуляція жовчоутвореніія і жовчевиведення відбувається за участю нервових (за механізмом умовних і безумовних рефлексів) і гуморальних механізмів. Парасимпатичні нервові волокна викликають посилення секреторної функції печінкових клітин симпатичні — пригнічення. Гуморальна регуляція секреції жовчі забезпечується гормонами шлунково-кишкового тракту (гастрин, секретин і інші), продуктами перетравлення білка і екстрактивними речовинами їжі, які всмоктуються з шлунка і кишечнику в кров. Особливо багато жовчі виділяється при споживанні яєчних жовтків, молока, м'яса, жирів. Жовчогонні властивості має сама жовч.

Вихід жовчі в 12-палу кишку починається через 5-10 хв після споживання їжі і здійснюється завдяки координованим скороченням м'язів стінки жовчного міхура та його сфінктера. Процеси жовчовиведення активуються холіцистокініном, який утворюється в 12-палій кишці під впливом соляної жовчної кислот. Виділення жовчі стимулюється активно працюючою діафрагмою (при глибокому диханні), яка щодо печінки і інших черевних органів виконує масажну функцію. Тому людям, хворим холециститом, а також тим, в кого видалений жовчний міхур, лікарі пропонують дихальну гімнастику.

Крім секреторної функції, печінка виконує і екскреторну (видільну) функцію. Разом з жовчю в кишечник виводяться пигменту білірубін і білівірдін, солі тяжких металів тощо.

Одним з найбільш поширених захворювань жовчних шляхів і жовчного міхура є жовчокам"яна хвороба. Її виникненні пов'язане з зміною співвідношення жовчних кислот, ліцетину і холістерину в жовчі. Перенасичення жовчі холістерином при­зводить до його кристалізації з утворенням холестеринових жовчних камінців.

Розпочаті в 12-палій кишці процеси травлення продовжуються в інших відділах тонкого кішечника - порожній і підклубовій кишках. Виділяючи свій секрет мали залози тонких кишок злущуються з утворенням слизових грудочок. За таких умов в стінках кишок відбувається інтенсивне поновлення клітин шляхом ділення.

Кишковий сік - мутна в'язка рідина лужної реакції (рН 7,2-7,5) з вмістом органічних (слиз, білки, амінокислоти, сечовина тощо) і неорганічних (хлориди, бікарбонати і фосфати натрію, калію і кальцію) речовин. При активній фазі секреції кишкових залоз рН кишкового соку стає більш лужним — 8,6.

Тверда фракція кишкового соку складається з незруйнованих епітеліальних клітин, їх ферментів і слизу — секрету бокаловидних клітин. З ферментів в кишковому соку присутні високоактивні пептидази — аміно- і карбоксиполіпептидази, дипептидази, які розщеплюють проміжні продукти білкового розпаду до амінокислот, ліполітичі ферменти (ліпаза, фосфоліпаза і холінестераза) нуклеаза і нуклеотидаза — розщеплюють нуклеінові - кислоти і нуклеотиди, амілази (гама- і альфаамілази, лактази, сахарази).


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 778 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)