АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Характеристика моторної функції шлунхово- кишкочогп тракту

Жування — складний рефлекторний акт. Він полягає у координованій діяльності верхніх і ниж­ніх зубів, язика і щік. Рухи нижньої щелепи здійснюються по вертикалі і горизонталі, внаслідок чого їжа декілька разів перекидається з допомогою язика і щік в простори між зубами, зволожується слиною і стає м'якою, зручною для ковтання (фор­мування харчової грудочки). Жування сприяє відчуттю смакових якостей їжі, стимулює виділення травних соків.

Для підтримання належного тонусу зубної системи в харчовий раціон бажано включати якнайбільше сирої рослинної їжі. При її старанному пере­жовуванні засвоєння поживних речовин їжі зростає в 1,5-2 рази.

Ковтатія. Рефлекс ковтання виникає тоді, коли харчова маса торкається кореня язика або задньої стінки глотки. Тут знаходиться рецептивне поле, яке зв'язане з розташованим у довгастому мозку центром ковтання та моторики стравоходу.

Від центру ковтання ідуть еферентні імпульси до м'язів порожнини рота, глотки, гортані і стравоходу, викликаючи їх координовані скорочення — піднімаючись, м'язи м'якого піднебіння закривають носоглотку, надгортанник опускається і корінь язика проштовхує їжу в глотку, а далі в стравохід. Проходження харчової грудочки по стравоходу забезпечується перистальтичними скороченнями циркулярних гладеньких м'язів стравоходу. Центр ковтання знаходиться в складних взаємовідносинах з іншими центрами довгастого мозку - центрами дихання і серцевої діяльності. В час ковтання дихання рефлекторно затримується, а ЧСС зростає.

В місці переходу стравоходу в шлунок знаходиться діафрагмальний сфінктер. Він завжди відкривається при механічному подразненні його хар­човим клубком.

Моторика шлунку і перехід хімусу до кишок. Моторна функція шлунку полягає в перемішуванні їжі з шлунковим соком та її транспортуванні в 12-палу кишку. Об'ємна адаптація м'язів шлунку забезпечує можливість його розтягнення без виникнення надлишкового тиску.

Рухова функція шлунку зумовлена наявністю в його стінці трьох шарів гладеньких м'язів — зовнішнього і внутрішнього поздовжніх та середнього циркулярного. Розрізняють дві основні фор­ми скорочень шлунку — тонічні і перистальтичні. Завдяки перистальтичним скороченням забезпечується переміщування харчових мас з шлунковим соком (утворення хімусу). Цей процес дуже пові­льний (рН всередині харчового клубка знижується до 5 лише через 1-2 години після його надходження в шлунок), що сприяє продовженню гідролітичної дії амілази і мальтази на вуглеводи.

Перистальтичні скорочення м'язів шлунку проходять на фоні тонічних скорочень, які починаються з кардіальної частини і закінчуються в пілоричній.

Регуляція моторної функції шлунку здійснює­ться нервовим і гуморальним шляхом. При збу­дженні блукаючого нерва рухи шлунка посилюються, а при збудженні симпатичного — гальму­ються. Гальмують рухи шлунка ентерогастрин, адреналін, норадреналін, іони кальцію, посилюють — гастрин, гістамін, холін а також іони калію. Гла дкі м'язи шлунку володіють автоматією.

В регулюванні надходження хімусу в тонкий кішечник важлива роль належить пілоричному сфінктеру, який закриває вихідний отвір шлунку. Цей сфінктер завжди рефлекторно відкривається при подразненні хеморецепторів пілоруса кислим хімусом. Невелика частина хімусу (біля 10 мл) в цей період переходить в 12-палу кишку. Подразнення хеморецепторів слизової оболонки тонкої кишки викликає: рефлекторне закриття пілоричного сфінктера. Лише після нейтралізації соляної кислоти процес з відкриттям пілоричного сфінктера повторюється.

Швидкість переходу хімусу в кишечник залежить від консистенції хімусу (в кишечник переходить хімус лише рідкої або напіврідкої консистенції), його осмотичного тиску (гіпертонічні розчини затримують евакуацію і залишають шлунок лише після розбавлення їх шлунковим соком до концентрації ізотонічного розчину), рівня наповнення 12-палої кишки (при її переповненні евакуація хімусу з шлунку затримується).

Одним з видів моторної функції шлунку є блювота — руховий рефлекс захисного характеру. Цей рефлекс може виникати рефлекторно при дії подразників на чутливі закінчення нервів або автоматично, тобто через кров, впливаючи безпосередньо на блювотний центр (при отруєнні отрутами, введеними ззовні, або утвореними в організмі при наявності запального процесу). Блювання можна викликати, подразнюючи механорецептори кореня язика, носоглотки, слизової оболонки стравоходу і шлунку, органів сечостатевої, рухової та інших систем організму.

Моторна функція кишок. Скорочення м'язів стінок тонкого кишечника забезпечують перемішування хімусу з травним соком (маятникоподібні і ритмічно-сегментальні рухи), а також їх переміщення в низхідному (перистальтичні рухи) та ви­східному (антиперистальтичні рухи) напрямках. Вказані види моторики кишечника можливі завдяки направленим скороченням гладеньких м'язів стінок тонких кишок. Маятникоподібні рухи виникають завдяки поперемінному скороченню кільцевих та повздовжніх м'язів. На кінцях короткого відрізку кишки, внаслідок скорочення колових м'язів, утворюються кільцеві звуження. На ділянці, обмеженій цими звуженнями, скорочуються поздовжні м'язи — ділянка кишки вкорочується і розширюється; при розслабленні поздовжніх м'язів кишка видовжується і звужується, харчові маси в ній переміщуються то в одному, то в іншому напрямку.

Ритмічна сегментація виникає внаслідок скорочення циркулярних м'язів на невеликих ділянках кишки (1 -2 см), розташованих на віддалі 15-20 см одна від одної. Скороченням циркулярних м'язів формується велика кількість кільцевих звужень, які поділяють відрізок кишки на окремі сегменти. Згодом у розширеній частині кожного сегмента додатково виникають скорочення циркулярних м'язів і сегмент поділяється навпіл, половинки двох сусідніх сегментів формують нові сегменти.

Перистальтичні рухи — це хвилеподібні рухи, які створюються послідовним скороченням кільцевих м'язів, м'язи нижче розташованої ділянки кишки в цей час розслаблені і хімус рухається в напрямку меншого тиску. Згодом скорочення кільцевих м'язів поширюється на наступну ділянку кишки, і хімус рухається лише в одному напрямку — до прямої кишки. Краніальне направлення кільцевих звужень формують антиперистальтичні рухи. В інших відділах шлунково-кишкового тракту антиперистальтика виникає лише при блювоті. При цьому завдяки потужнім рефлекторним скороченням м'язів черев­ного пресу і діафрагми хімус з верхніх відділів кишечника повертається в шлунок, а через стравохід і порожнину рота назовні.

Активність гладеньких м'язів шлунково-киш­кового тракту реалізується за допомогою страво­хідно-кишкових і шлунково-кишкових безумовних збудливих рефлексів, а також ентеро-гастральних і ректо-ентеральних гальмівних рефлексів. В стінках кишок знаходяться інтрамуральні нервові структури (міжм'язове сплетіння), які володіють автоматією.

Подразнення блукаючого нерва посилюють скорочення м'язів кишечнику, а збудження сим­патичних нервів, знижуючи тонус гладеньких м'язів кишечнику, сприяють їх розслабленню.

Хімічними подразниками, які збуджують рухи кишечнику, є серотонін, продукти перетравлення білків — поліпептиди, екстрактивні речовини їжі, жовч, кислоти, луги, розчини солей.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 848 | Нарушение авторских прав