АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Всмоктування продуктів травлення

Всмоктування — активний фізіологічний процес переходу води і розчинених у ній харчових речовин з зовнішнього середовища (з порожнини шлунково-кишкового тракту) через клітини слизової оболонки кишечника в кров і лімфу. Всмок­тування відбувається на всьому протязі травного тракту, проте морфологічно і функціонально найбільш пристосовані для цього процесу епітелій шлунково-кишкового тракту і особливо тонких ки­шок. Довжина тонкого кишечника у се­редньої людини біля 3 м: 30 см— 12-пала, по 120-130 см мають порожня і підклубова кишки. Прісна вода найліпше всмоктується в прямій кишці.

Всмоктування в ротовій порожнині майже відсутнє. Це пояснюється невеликою тривалістю пересування в ній харчових речовин. Низька інтенсивність процесів всмоктування і в шлунку. Тут переважно всмоктуються вода, розчинені в ній мінеральні солі, розчини глюкози, алкоголь, в невеликій кількості амінокислоти.

Процесам всмоктування в кишечнику сприя­ють ритмічні скорочення ворсинок і посилене їх кровопостачання. У ворсинках розташована лімфатична судина з клапанами, які відкриваються лише в одному напрямку. Періодичні скорочення гладеньких м'язів кишкових ворсинок (3-7 скорочень за 1 хв) обумовлюють механічне видавлювання лімфи з центральної лімфатичної судини у сплетіння лімфатичних судин кишок. Рухи ворсинок посилюють механічні подразники (хімус), продукти перетравлення білків (пептиди, аміно­ кислоти), глюкоза, жовч, екстрактивні речовини їжі, гормон слизової оболонки кишок — віллікінін. Через епітеліальну поверхню кишки постійно відбувається перехід речовин з порожнини кишок в кров (власне всмоктування) і одночасно з крові в кишечник (секреція або екскреція).

Всмоктування кінцевих продуктів травлення та інших речовин здійснюється шляхом дифузії та осмосу за механізмом пасивного транспорту (за концентраційним градієнтом), тобто з більш кон­центрованих розчинів в менш концентровані, без затрат енергії АТФ. Процеси дифузії забезпечують всмоктування розчинних у воді речовин, а процеси демосу — води. Транспорт речовин проти концентраційного градієнту здійснюється завдяки активній діяльності білковоліпідної мембрани і проходить з чималими затратами енергії. В транспорту­ ванні речовин через клітинні мембрани беруть участь спеціальні переносники, які знаходяться на зовнішній поверхні клітинної оболонки. З'єднуючись з речовиною, яка переноситься (у вигляді нестійких комплексних сполук), переносник транс­портує її до внутрішньої поверхні оболонки, а сам повертається на зовнішню мембрану.

Різновидністю активного транспорту речовин через слизову оболонку кишечника є фагоцитоз і піноцитоз (ендоцитоз). В результаті цих процесів відбувається всмоктування мікромолекул і їх агрегатів. Деякі речовини можуть транспортуватись по міжклітинних просторах (персорбція).

З слизової оболонки шлунку, тонкого і товс­того відділів кишечника кров з поживними речовинами надходить у печінку, а звідти в загальний кровообіг; з порожнини рота і прямої кишки по­живні речовини (відвари, настої, ліки тощо) всмок­туються прямо в кров системних судин.

Важлива роль в процесах всмоктування кін­цевих продуктів травлення через стінки травного тракту належить ритмічній роботі діафрагми. Ство­рюючи періодично підвищений і понижений внутрішньочеревний тиск, діафрагма стимулює роботу кишечника, посилює його перистальтику. Вчені вважають, що при малій екскурсії діафрагми порушується відтік з черевної порожнини багатої жирами лімфи. Частина жирів при цьому відкладає­ться в жировій клітковині талії. Мала екскурсія діафрагми є однією з причин жовчокам'яного за­ хворювання. В товстому кишечнику переважно всмоктуєть­ся вода, в незначній кількості глюкоза, амінокис­лоти. На цьому грунтується використання в ме­дичній практиці клізм.

Всмоктування білків.

У дорослої людини біл­ки всмоктуються лише у вигляді амінокислот (не­значна їх частина може всмоктуватись у вигляді поліпептидів). Втрата імунологічної специфічності білків їжі в процесі травлення є важливою неспеци­фічною функцією травного апарату. Лише в перші дні життя новонародженого для забезпечення імунітету в його кров можуть проходити цільні білки (імуноглобуліни) молозива матері. При хар­чуванні білками тваринного походження перетрав­люється і всмоктується 95-99% прийнятого з їжею білка, при харчуванні рослинними білками — 75-80%.

Всмоктування вуглеводів

Вуглеводи всмоктуються в кров у вигляді моноцукрів (переважно глюкози, а також фруктози і галактози) з допомогою механізмів активного і пасивного транспорту. Пасивний тран­спорт глюкози проходить значно повільніше, ніж активний. Особливістю активного транспорту глюкози є його залежність від концентраційного градієнту натрію, який досягається роботою натрієвої помпи, що відкачує іони натрію з клітини. Більш швидке надходження глюкози в кров здійснюється шляхом її фосфорилювання (утворення комплексних сполук з фосфорною кис­лотою). Цей процес відбувається в слизовій оболонці кишечника. Він значно активізується при надходженні в кров гормону під­ шлункової залози — інсуліну.

На швидкість всмоктування вуглеводів впливають нервові і гуморальні фактори: парасимпатичні нервові імпульси посилюють всмоктуван­ня, симпатичні — гальмують. Всмоктування глюкози акти­вується гормонами наднирників, гіпофізу, щитовидної і підшлункової залоз, серотоні­ном, ацетилхоліном. Гальмують всмоктування глюкози гістамін і соматостатин.

Надходячи з крові до печінки, більша частина моно­цукрів перетворюється в глі­коген, інша, значно менша, розноситься по всьому орга­нізму і використовується як джерело енергії для підтрим­ки життєдіяльності клітин ор­ганізму.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1124 | Нарушение авторских прав