Всмоктування продуктів травлення
Всмоктування — активний фізіологічний процес переходу води і розчинених у ній харчових речовин з зовнішнього середовища (з порожнини шлунково-кишкового тракту) через клітини слизової оболонки кишечника в кров і лімфу. Всмоктування відбувається на всьому протязі травного тракту, проте морфологічно і функціонально найбільш пристосовані для цього процесу епітелій шлунково-кишкового тракту і особливо тонких кишок. Довжина тонкого кишечника у середньої людини біля 3 м: 30 см— 12-пала, по 120-130 см мають порожня і підклубова кишки. Прісна вода найліпше всмоктується в прямій кишці.
Всмоктування в ротовій порожнині майже відсутнє. Це пояснюється невеликою тривалістю пересування в ній харчових речовин. Низька інтенсивність процесів всмоктування і в шлунку. Тут переважно всмоктуються вода, розчинені в ній мінеральні солі, розчини глюкози, алкоголь, в невеликій кількості амінокислоти.
Процесам всмоктування в кишечнику сприяють ритмічні скорочення ворсинок і посилене їх кровопостачання. У ворсинках розташована лімфатична судина з клапанами, які відкриваються лише в одному напрямку. Періодичні скорочення гладеньких м'язів кишкових ворсинок (3-7 скорочень за 1 хв) обумовлюють механічне видавлювання лімфи з центральної лімфатичної судини у сплетіння лімфатичних судин кишок. Рухи ворсинок посилюють механічні подразники (хімус), продукти перетравлення білків (пептиди, аміно кислоти), глюкоза, жовч, екстрактивні речовини їжі, гормон слизової оболонки кишок — віллікінін. Через епітеліальну поверхню кишки постійно відбувається перехід речовин з порожнини кишок в кров (власне всмоктування) і одночасно з крові в кишечник (секреція або екскреція).
Всмоктування кінцевих продуктів травлення та інших речовин здійснюється шляхом дифузії та осмосу за механізмом пасивного транспорту (за концентраційним градієнтом), тобто з більш концентрованих розчинів в менш концентровані, без затрат енергії АТФ. Процеси дифузії забезпечують всмоктування розчинних у воді речовин, а процеси демосу — води. Транспорт речовин проти концентраційного градієнту здійснюється завдяки активній діяльності білковоліпідної мембрани і проходить з чималими затратами енергії. В транспорту ванні речовин через клітинні мембрани беруть участь спеціальні переносники, які знаходяться на зовнішній поверхні клітинної оболонки. З'єднуючись з речовиною, яка переноситься (у вигляді нестійких комплексних сполук), переносник транспортує її до внутрішньої поверхні оболонки, а сам повертається на зовнішню мембрану.
Різновидністю активного транспорту речовин через слизову оболонку кишечника є фагоцитоз і піноцитоз (ендоцитоз). В результаті цих процесів відбувається всмоктування мікромолекул і їх агрегатів. Деякі речовини можуть транспортуватись по міжклітинних просторах (персорбція).
З слизової оболонки шлунку, тонкого і товстого відділів кишечника кров з поживними речовинами надходить у печінку, а звідти в загальний кровообіг; з порожнини рота і прямої кишки поживні речовини (відвари, настої, ліки тощо) всмоктуються прямо в кров системних судин.
Важлива роль в процесах всмоктування кінцевих продуктів травлення через стінки травного тракту належить ритмічній роботі діафрагми. Створюючи періодично підвищений і понижений внутрішньочеревний тиск, діафрагма стимулює роботу кишечника, посилює його перистальтику. Вчені вважають, що при малій екскурсії діафрагми порушується відтік з черевної порожнини багатої жирами лімфи. Частина жирів при цьому відкладається в жировій клітковині талії. Мала екскурсія діафрагми є однією з причин жовчокам'яного за хворювання. В товстому кишечнику переважно всмоктується вода, в незначній кількості глюкоза, амінокислоти. На цьому грунтується використання в медичній практиці клізм.
Всмоктування білків.
У дорослої людини білки всмоктуються лише у вигляді амінокислот (незначна їх частина може всмоктуватись у вигляді поліпептидів). Втрата імунологічної специфічності білків їжі в процесі травлення є важливою неспецифічною функцією травного апарату. Лише в перші дні життя новонародженого для забезпечення імунітету в його кров можуть проходити цільні білки (імуноглобуліни) молозива матері. При харчуванні білками тваринного походження перетравлюється і всмоктується 95-99% прийнятого з їжею білка, при харчуванні рослинними білками — 75-80%.
Всмоктування вуглеводів
Вуглеводи всмоктуються в кров у вигляді моноцукрів (переважно глюкози, а також фруктози і галактози) з допомогою механізмів активного і пасивного транспорту. Пасивний транспорт глюкози проходить значно повільніше, ніж активний. Особливістю активного транспорту глюкози є його залежність від концентраційного градієнту натрію, який досягається роботою натрієвої помпи, що відкачує іони натрію з клітини. Більш швидке надходження глюкози в кров здійснюється шляхом її фосфорилювання (утворення комплексних сполук з фосфорною кислотою). Цей процес відбувається в слизовій оболонці кишечника. Він значно активізується при надходженні в кров гормону під шлункової залози — інсуліну.
На швидкість всмоктування вуглеводів впливають нервові і гуморальні фактори: парасимпатичні нервові імпульси посилюють всмоктування, симпатичні — гальмують. Всмоктування глюкози активується гормонами наднирників, гіпофізу, щитовидної і підшлункової залоз, серотоніном, ацетилхоліном. Гальмують всмоктування глюкози гістамін і соматостатин.
Надходячи з крові до печінки, більша частина моноцукрів перетворюється в глікоген, інша, значно менша, розноситься по всьому організму і використовується як джерело енергії для підтримки життєдіяльності клітин організму.
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1124 | Нарушение авторских прав
|