АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Посткастраційний синдром

Посткастраційний синдром (ПКС) - комплекс вегето-судинних, психоемоційних та обмінно-ендокринних розладів, виникаючих після тотальної або субтотальної оваріектомії в поєднанні з видаленням матки або без видалення. ПКС - спостерігається у 60-80% прооперованих жінок у зв’язку з пухлинами матки, додатків матки та гнійними тубооваріальними утвореннями. В літературі, останнім часом, з’явився термін "хірургічна менопауза". "Хірургічна менопауза" – це припинення менструальної функції в зв’язку з видаленням яєчників, яєчників і матки або тільки матки, тоді як ПКС виникає тільки після видалення яєчників – тотальна або субтотальна кастрація.

Таким чином, на відміну від природної менопаузи, при якій вгасання функції яєчників проходить повільно на протязі декілька років, при ПКС виникає раптове, різке вимкнення стероідогенної функції яєчників.

Посткастраційним синдром виникає через 2-3 доби після оваріектомії і досягає повного розвитку через 2-3 місяці та більше. Спочатку переважають нейровегетативні та психоемоційні порушення (40-60%). На другому місці урогенітальні розлади та ураження шкіри (30-50%), пізні обмінні порушення (25-40%) - остеопороз та серцево-судині захворювання і дуже пізні порушення (5-12%) – хвороба Ацгеймера.

Діагностика труднощів не має. Діагноз ставиться на даних анамнезу та клінічної картини. Лікування має проводитись поетапно, з урахуванням екстрагенітальної патології, віку та обсягу оперативного втручання, бути комплексним і містити не медикаментозну, медикаментозну негормональну та замісну гормональну терапію (ЗГТ).

ЗГТ в лікуванні ПКС є патогенетичною (замінює продукти секреції видалених органів) і має бути основною за умови відсутності протипоказань до її застосування.

Мета лікування – досягти усунення вегето-судинних, психоемоційних та урогенітальних симптомів у післяопераційному періоді, і головне забезпечити профілактику віддалених наслідків втрати естрогенів (серцево-судинних захворювань, остеопорозу, хвороби Ацгеймера).

Щодо тривалості ЗГТ можливі два варіанти:

1. Спрямований лише на усунення ранніх симптомів ПКС. Він може тривати 3-6 місяців, з повторенням таких курсів.

2. Тривале лікування спрямоване на захист кісткової системи, судин мозку, при якому ЗГТ застосовують 5 і більше років.

Шляхи введення гормональних препаратів з метою ЗГТ: пероральний, трансдермальний, вагінальний, імплантаційний, аерозоль.

Гестагенні препарати, які використовують для лікування ПКС розподіляють на три групи: похідні 17ОН-прогестерону, похідні 19-нортестостерону та натуральний прогестерон.

Монотерапія естрогенами рекомендується тільки після гістероваріектомії, якщо гістероваріектомія була виконана в зв’язку з ендометріозом тоді призначають препарати, які не дають кровотечі відновлення (кліогест, лівіал). Естрогени назначають курсами по 3-4 тижні з 5-7 денними перервами, раз в три місяці – 10 днів натуральний прогестерон (дюфастон, утрожестан).

Необхідно проводити обов’язковий контроль за станом молочних залоз (УЗД, мамографію), ендометрію, артеріального тиску, дослідження факторів коагуляції усім жінкам, яким призначено ЗГТ. Перший контроль через 1 місяць після операції, другий - через 3 місяці і далі кожні 6 місяців.

V. План організації заняття

1. Організаційний момент 2% навчального часу

2. Мотивація теми 3% -"-

3. Контроль вихідного рівня знань 20% -"-

4. Самостійна робота студентів під 35% -"-

керівництвом викладача

5. Контроль остаточного рівня знань 20% -"-

6. Оцінка знань студентів 15% -"-

7. Підведення підсумків, завдання 5% -"-

додому

VI. Основні етапи заняття

А. Підготовчий етап - на початку заняття викладач повинен розкрити

актуальність теми, сформулювати основну мету та завдання заняття, провести контроль вихідного рівня знань (кожен студент відповідає на контрольне запитання). Студентам видають завдання для самостійної роботи.

Б. Основний етап - самостійна робота студентів під керівництвом викладача

Види самостійної роботи студентів:

1) робота з літературою при низькому вихідному рівні знань;

2) збір анамнезу у однієї хворої;

3) дослідження хворої за допомогою основних гінекологічних методів (огляд зовнішніх статевих органів, огляд шийки матки в дзеркалах, бімануальне піхвове дослідження);

4) вивчення даних лабораторних показників;

5) побудова плану додаткового обстеження;

6) проведення диференційного діагнозу; -

7) побудова плану лікування хворої;

8) експертиза непрацездатності хворої;

9) побудова плану реабілітації хворої.

Вказані види самостійної роботи розподіляються між 4-5 студентами і

виконуються у 2-3 хворих (див. методичне забезпечення).

В. Заключний етап - контроль кінцевого рівня засвоєння матеріалу здійснюється шляхом вирішення студентами ситуаційних завдань, усних доповідей про проведену роботу. В кінці заняття проводиться оцінка роботи кожного студента, узагальнення, зауваження викладача по ходу заняття з оцінкою знань студентами питань деонтології. Оговорюється завдання додому.

V II. Методичне забезпечення

Місце проведення: гінекологічне відділення, жіноча консультація, діагностичний кабінет, лабораторія, навчальна кімната.

Матеріальне забезпечення: навчальні таблиці, муляжі, схеми лікування, ситуаційні задачі, хворі з нейроендокринними синдромами, для проведення диференційної діагностики.

Контрольні запитання

І. Які методи обстеження хворих з нейроендокринними порушеннями в гінекологічній практиці?

2. Що таке передменструальний синдром, етіологія, діагностика?

3. Як клінічно проявляеться передменструальний синдром?

4. Які методи лікування передменструального синдрому?

5. Що таке клімактеричний синдром, його діагностика?

6. Які клінічні прояви та принципи лікування клімактеричного синдрому?

7. Чим проявляється синдром склерокістозних яєчників (синдром Штейна-Левенталя), етіологія, клінічні форми, лікувальна тактика?

8. Що таке синдром Кіарі-Фроммеля, його клінічна характеристика, методи лікування?

9. Дайте визначення синдрому Форбса-Олбрайта, яка його етіологія, клініка та лікування.

10. Яка етіологія, клінічні прояви, клінічна характеристика та лікування синдрому Шихана?

11. Що таке адреногенітальний синдром, його етіологія, патогенез, клінічні форми, лікування?

12. Які прояви посткастраційного синдрому, його етіологія, патогенез, клініка, лікування?

13. Яка диференційна діагностика нейроендокринних синдромів?

14. Які принципи диспансерного спостереження хворих з нейроендокринними синдромами в жіночій консультації?

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 613 | Нарушение авторских прав