АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

АПОПЛЕКСІЯ ЯЄЧНИКА

Апоплексія яєчника визначається як крововилив, що раптово настав, в яєчник при розриві судин граафової бульбашки, строми яєчника, фоллику­лярної кісти або кісти жовтого тіла, що супроводиться порушенням цілості його тканини і кровотечею в черевну порожнину.

Апоплексія яєчника зустрічається у віці від 14 до 45 років, частіше в 20-35 років. Проте відомі випадки крововиливу в яєчнику маленьких дівчаток. Частота апоплексії яєчника серед гінекологічної патології складає близько 3%, ча­стота рецидиву захворювання від 40 до 60%.

Апоплексія — складний по патогене­зу процес, обумовлений фізіологічними циклічними змінами кровонаповнення органів малого тазу. Виділяють «критичні моменти» для пошкодження яєчника. Так, у більшості хворих апоплексія яич­ника відбувається в середині і в II фазі менструального циклу. Це пов'язано з підвищеною проникністю судин і збільшенням їх кровонаповнення, що виникають в період овуляції і перед менструацією.

Апоплексія правого яєчника зустрічається в 2-4 рази частіше, ніж лівого, що пояснюється ряснішим кровообігом правого яєчника, оскільки права яєчникова артерія відходить безпосередньо від аорти, ліва — від ниркової артерії.

Одним із сприяючих чинників виникнення розриву яєчника є запальні процеси органів малого тазу, що наводять до скле­ротическим змін як в тканині яєчника (склероз строми, фіброз эпите­лиальных елементів, периоофорит), так і в його судинах (склероз, гіаліноз), а також виникаюча застійна гіперемія і варікозне розширення вен. Кро­вотечу з яєчника можуть сприяти захворювання крові і тривалий прийом антикоагулянтів, що наводять до порушення згортаючої системи крові. Вказані умови створюють фон для екзогенних і ендогенних чинників, що наводять до апоплексії яєчника. Серед екзогенних причин виділяють: трав­му живота, фізичну напругу, бурхливі або перервані статеві зносини, верхову їзду, спринцювання, вагінальне дослідження і ін. Ендогенними причинами можуть бути: неправильне положення матки, механічне здавлення судин, що порушує кровотік в яєчнику, тиск на яєчник пухлиною, злукові процеси в малому тазу. У деяких хворих розрив яєчника відбувається без причин і виникає в стані спокою або під час сну.

Провідну патогенетичну роль у виникненні апоплексії яєчника грають порушення гормонального статусу. Вважають, що однією з основних причин розриву яєчника є надмірне збільшення кількості і співвідношення гонадотропних гормонів гіпофіза (ФСГ, ЛГ, пролактіну), яке сприяє гіперемії тканини яєчника. Важливе значення у виникненні апоплексії яєчника має дисфункція вищих відділів нервової системи, що реєструється при ЕЕГ і РЕГ. Її причиною можуть бути стресові ситуації, психоемоційна лабільність, зовнішні дії, пов'язані з екологічними чинниками, технічний прогрес, умови життя.

Основним клінічним симптомом апоплексії яєчника є раптово виниклий біль в нижних відділах живота. Її пов'язують з роздратуванням рецепторного поля яєчникової тканини і дією на очеревину кров'ю, що вилилася. Певна роль у виникненні больового синдрому відводиться спазму в басейні яєчникової артерії. Такі клінічні прояви, як слабкість, запаморочення, нудота, блювота, непритомний стан, пов'язані з внутрішньочеревною кровотечею і ступенем її вираженості.

Больова форма апоплексії яєчника спостерігається при крововиливі в тканину фолікула або жовтого тіла без кровотечі в черевну порожнину. Захворювання виявляється нападом болів внизу живота без іррадіації. Інколи больовий синдром супроводиться нудотою і блювотою, проте ознаки внутрішньочеревної кровотечі відсутні.

Клінічна картина больової форми і геморагічної форми легкого ступеня важкості схожа. При огляді шкірні покрови і видимі слизові оболонки звичайного забарвлення. Частота пульсу і артеріальний тиск в межах норми. Язик чистий, вологий. Живіт м'який, проте можлива не­значна напруга м'язів передньої черевної стінки в нижніх відділах. Пальпаторно наголошується хворобливість в клубової області, частіше спра­ва, перитонеальні симптоми відсутні. Перкуторно вільна рідина в черевній порожнині не визначається. При гінекологічному дослідженні визначається матка нормальних розмірів, декілька збільшений, болючий яєчник; зведення піхви глибокі, вільні. При УЗД органів малого тазу розрив яєчника візуалізувати майже ніколи не удається, проте можна виявити скупчення рідини в позадиматковому (Дугласовому) просторі. Для больової форми апоплексії яєчника характерна наявність незначної кількості рідини в просторі Дугласа і гипоэхогенне утворення з дрібнодисперсною суспензією (фолікулярна рідина з домішкою крові). У крові не наголошується виражених змін, інколи має місце помірний лейкоцитоз без зрушення формули вліво.

У клінічній картині геморагічної форми апоплексії яєчника середнього і важкого ступеня основні симптоми пов'язані з внутрішньочеревною кровотечею. Захворювання починається гостро, часто пов'язано із зовнішніми причи­нами (статевий акт, фізична напруга, травма і ін.). Біль локалізується в нижніх відділах живота і часто ірадіює в задній прохід, ногу, крижі, зовнішні статеві органи. Больовий синдром супроводиться слабкістю, запамороченням, нудотою, блювотою, непритомними станами. Вираженість симптомів залежить від об'єму крововтрати.

При огляді шкірні покриви і видимі слизові оболонки бліді, наголошується холодний липкий піт. Артеріальний тиск понижений, є та­хикардія. Мова рідка, живіт напружений, можливе його незначне здуття. При пальпації визначається різка хворобливість в одній з клубових ділянок або по всій гипогастральній області. Перитонеальна симптоматика найбільш виражена в нижніх відділах. Перкуторно можливо визначити наявність вільної рідини в пологих місцях живота.

При гінекологічному дослідженні слизова оболонка піхви нор­мального забарвлення або бліда. Дворучне дослідження може бути утруднене із-за вираженої хворобливості передньої черевної стінки. Матка звичайних розмірів, хвороблива, на стороні апоплексії пальпується хворобливий, злегка збільшений яєчник. Зведення піхви нависають, тракції за шийку матки різко хворобливі.

У крові наголошується зниження вмісту гемоглобіну, проте при гострій крововтраті в перші години можливе підвищення його рівня за рахунок згущування крові. У деяких хворих наголошується незначне збільшення вмісту лейкоцитів без зрушення формули вліво.

Інформативним методом діагностики геморагічної форми апоплек­сії яєчника є УЗД, при якому визначається значна кількість вільної дрібно- і середньодисперсної рідини в черевній порожнині із струк­турами неправильної форми, підвищеною ехогенністю (кров'яні згустки).

Для постановки діагнозу у хворих без виражених порушень гемодинамічних показників до теперішнього часу застосовується пункція черевної порожнини через заднє зведення піхви. Проте методом вибору діагностики апоплексії яєчника є лапароскопія.

Діагностика. Вважаючи, що патогномонічних симптомів апоплексії яєчника немає, діагноз встановлюється на підставі ретельно зібраного анамнезу, скарг хворої, перкусії і пальпації живота й вагінального обстеження. Особливе значення мають додаткові методі дослідження: УЗД, пункція через заднє зведення піхви, лапароскопія.

Диференціальну діагностику слід проводити з такими захворюваннями, як позаматкова вагітність, гострий апендицит, перекрут ніжки кісти яєчника, перитоніт та ін.

Лікування хворих з апоплексією яєчника залежить від форми захворювання і вираженості клінічних симптомів внутрішньочеревної крово­течі. При больовій формі і при незначній крововтраті (менше 150 мл) без клінічних ознак наростаючої внутрішньочеревної кровотечі можна проводити консервативну терапію: дотримання спокою, лід на низ живота (сприяє спазму судин), призначення препаратів гемостатичної дії (этамзилат), спазмолітичних засобів (папаверин, Но-шпа), вітамінів (тіамін, піридоксин, цианокобаламин).

Консервативна терапія проводиться в стаціонарних умовах під добовим спостереженням медичного персоналу. При повторному нападі болі, погіршенні загального стану, нестабільності гемодинаміки, збільшенні кількості крові в черевній порожнині клінічно і при ультразвуковому скануванні встає питання про необхідність оперативного втручання (ла­пароскопія, лапаротомія).

Свідчення до лапароскопії:

* наявність в черевній порожнині більше 150 мл крові, підтверджене фізикальними і ультразвуковими методами дослідження, при стабільних
показниках гемодинаміки і задовільному стані хворого;

* неефективність консервативної терапії протягом 1-3 днів, ознаки внутрішньочеревної кровотечі, що продовжується, підтвердженої при УЗД (збільшення об'єму вільної рідини в черевній порожнині);

* необхідність диференціальної діагностики між гострою гінеколо­гічною і гострою хірургічною патологією.

Об'єм оперативного втручання при апоплексії яєчника має бути максимально щадним: коагуляція місця розриву, розтин кісти і видалення вмісту за допомогою аспіратора, резекція яєчника.

При великих пошкодженнях і відсутності можливості збереження яєчника виробляється його видалення.

Свідчення до лапаротомії:

• наявність ознак внутрішньочеревної кровотечі, що наводить до поруше­ння гемодинаміки і важкому стану хворого (геморагічний шок);

• неможливість проведення лапароскопії (внаслідок злукового про­цеса, посилення кровотечі з пошкоджених судин яєчника).

Оперативне втручання проводиться нижнєсрединим доступом або надлобковим розрізом по Пфаненштілю. Об'єм втручання не відрізняється від такого при лапароскопії. При лапаротомії можлива реінфузія крові, що вилилася в черевну порожнину.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 586 | Нарушение авторских прав