АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація запальних захворювань статевих органів.

За клінічним перебігом:

І. Гострі процеси.

ІІ. Підгострі процеси.

ІІІ. Хронічні процеси.

За ступенем важкості:

І. Легка.

ІІ. Середня.

ІІІ. Важка.

За локалізацією:

І. Запалення статевих органів нижнього відділу:

1) вульви (вуль віт);

2) баролінової залози (бартолініт);

3) піхви (кольпіт, вагініт);

4) шийки матки;

5) екзоцервіцит (запалення піхвової частини шийки матки, покритої багатошаровим плоским епітелієм);

6) ендоцервіцит – запалення слизової оболонки, яка переходить в канал шийки матки і вкрита циліндричним епітелієм.

ІІ. Запалення статевих органів верхнього відділу:

1. Тіла матки:

а) ендометрит (запалення слизової оболонки тіла матки);

б) метроендометрит (запалення слизового і м’язового шару тіла матки);

в) панметрит (запалення усіх шарів стінки матки);

г) периметрит (запалення очеревини, що покриває тіло матки).

2. Придатків матки:

а) сальпінгіт (запалення маткових труб);

б) оофорит (запалення яєчників);

в) сальпінгоофорит, аднексит (запалення маткових труб та яєчників);

г) аднекстумор (запальна пухлина маткових труб та яєчників);

д) гідросальпінкс (запальна мішечку вата пухлина маткової труби з накопичуванням серозної рідини в її просвіті);

е) піосальпінкс (запальна мішотчата пухлина маткової труби з накопиченням гною у її просвіті);

є) піоваріум (запальна пухлина яєчника з гнійним розплавленням його тканин);

ж) пері сальпінгіт (запалення очеревинного покриву маткової труби).

3. Клітковини таза:

Параметрит (запалення клітковини, що оточує матку) – боковий, передній, задній.

4. Очеревини таза:

Пельвіоперітоніт – запалення очеревини малого тазу.

В сучасних умовах запальні захворювання геніталій мають деякі особливості. Їх характеризує:

- стерта клінічна симптоматика гострої стадії захворювання;

- перевага хронічних процесів, а в останні роки поява первинно хронічних захворювань;

- стійкий рецидивуючий перебіг хронічних процесів;

- найбільш часта локалізація запального процесу в придатках матки;

- рідкісне ураження параметральної клітковини;

- рідкісний розвиток гнійних процесів.

Перебіг захворювань (гострий, підгострий, хронічний), ступінь важкості (легка, середня, важка), залучення багатьох тканин та органів, (ендоцервікс, ендометрій, біометрій, ендосальпінкс, яєчники); розповсюдження процесу на оточуючі тканини (параметрій, очеревину) в більшій мірі залежить від реактивності організму жінки, а також від патогенних властивостей мікробів.

Виділяють два клініко-патогенетичні варіанти запального процесу. Для першого є характерною перевага інфекційно-токсичних прояв як результату вкорінення або активації мікробів (поява болю, температурна реакція, ексудативні процеси, інтоксикація) – інфекційно-токсичний варіант. Другий варіант характеризується стійким больовим синдромом та ознаками порушення функцій судинної (переважно мікроціркуляції), нервової, імунної та ендокринної систем. Перший варіант спостерігається при гострому перебігу та загостренні хронічного процесу. Другий варіант характерний для хронічного перебігу захворювання.

Больовий синдром є провідним симптомом хронічного запалення незалежно від його локалізації. Його морфологічна основа – це фібротизація, склерозування тканин, втягнення в процес нервових гангліїв з розвитком тазових гангліоневритів і таких же уражень у віддалених органах (соляри та ін.). біль має різний характер: тупий, ниючий, тягнучий, такий, що посилюється, постійний, або періодичний. Для хронічних запальних процесів характерний рефлекторний біль, що виникає за механізмом вісцеро-сенсорних і вісцеро-кутанних рефлексів. Біль внизу живота буває дифузний, нерідко локалізується в правому або в лівому паху, ірадіює в ділянку поперека, у піхву, у пряму кишку, у крижі, у нижні кінцівки. Інші симптоми залежать від ураження різних анатомічних структур.

КЛІНІКА.Запальні захворювання нижнього відділу геніталій (вульвіт, бартолініт,кольпіт,екзоцервіцит)звичайно мають інфекційне походження(часто мікробні асоціації)і передаються статевим шляхом. Спостерігається тенденція щорічного збільшення частоти їх поширення. У значного числа пацієнток (не менше 25%),наслідком цих процесів є позаматкова вагітність.

В сучасних умовах запальні захворювання жіночих статевих органів нерідко мають довготривалий рецидивуючий перебіг і тенденцію до хронізації процесу.

Вульвіт – це запальний процес зовнішніх статевих органів. Розділяють: первинний вульвіт(недотримання гігієни,попрілості при ожирінні, сечостатеві нориці, цистит, гельмінтоз,ендокринні хвороби, хімічні, термічні та механічні подразнення,нераціональне вживання антибіотиків та інших препаратів),вторинний вульвіт (внаслідок запальних процесів внутрішніх статевих органів – кольпітів, ендоцервіцитів та інших).

Етіологія: неспецифічна умовна патогення мікрофлора, трихомонади, дрожжеподібний грибок, віруси(простого герпесу,папіломи людини, контагіозного молюска).

Клінічно поділяють: гострий вульвіт та хронічний вульвіт.

Гострий вульвіт – скарги на біль,відчуття свербіжу та печії в області вульви, які посилюються при ходьбі та сечовипусканні,рясні виділення,загальне нездужання,підвищення температури тіла. Об’єктивно: набряк зовнішніх статевих органів,гіперемія великих та малих статевих губ дифузного характеру,або у вигляді обмежених ділянок,мілкі ерозивні подразнення зовнішніх статевих органів із гнойними виділеннями,загальна слабкість,підвищення температури тіла,іноді можуть бути збільшені пахові лімфатичні вузли.Хронічний вульвіт –вказані симптоми менш виражені.

Обстеження:

1.Загальний аналіз крові.

2.Загальний аналіз сечі.

3.Аналіз крові на RW,ВІЛ.

4.Мазок вагінальних виділень на флору.

5.Посів вагінальних виділень на мікрофлору та чутливість до антибіотиків.

6.Обстеження на папіломовірус людини, вірус контагіозного малюска (ПЦР),трихомонади,candida albicans (за необхідністю).

7.Посів на гонокок.

Лікування:

I)Утримання від статевого контакту.

II) Місцеве лікування:

1)вагінальні ванночки та санація зовнішніх статевих органів 0,5 % розчином хлоргексидина або декаметоксина.

2) Обробка піхви та вульви бетадином,вокадином,цитеалом,мірамістином, інстиллагелем.

3) Введення вагінальних таблеток,тампонів,свічок що містять препарати етіотропної дії:

а)При неспецифічній коковій флорі – тержинан,поліжинакс,мератин – комбі,мікожинакс,бетадин.

б)При гарднеллерах –Ung.Dalacini 2%,метронідазол (флагіл, тріхопол, ефлоран, нідазол),тержинан,міратін – комбі,клеон –Д.

в)При трихомоніазі(загальне та місцеве лікування проводити на протязі 10 днів після менструації – 3 цикла) –таблетки трихопола,тінідазола,фазижина, клеон – Д, міратін – комбі,тержинан,трихомонацид,нео- пенотран.

г) При дрожжеподіьних грибах – припарати полієнового ряду: ністатін,леворін,танаміцин,пімафукорт; препарати імідазолового ряду: кетоконазол,клотрімазол,міконазол,гінезол,еконазол,гіналгін; комплексні препарати: декамін,тержинан.

При генітальному герпесу – препарати прямої противірусної дії: ацикловір (зовіракс,віролекс,герпевір);шарики з інтерферонами: альфа –інтерверон, віферон;мазі з противірусними препаратами рослинного походження: алпізарин і мегасин.

4)Підсушуючи засоби.

Rp.:Camphorae 0,5

Zinci oxydi 2,5

Talci 47,0

M.D.S. Присипати поверхність вульви.

5)Протизудні засоби

Rp.: Mentholi 1,0

Anaesthesini 3,0

Folliculini 300000ЕД

Streptocidi alba 4,0

M.D.S. Протирати поверхності,що сверблять

Rp.;Sol.Dicaini 3% - 2 ml

D.S.Для змазування вульви.

III. Загальне лікування проводити при значних клінічних проявах в залежності від виду збудника.

IV Імунотерапія. Вітамінотерапія: тіамінохлорид по 0,002 г 3 раз/на добу.,

30-40 днів,рибофлавін –по 0,005 г 2 раз/на добу,віт. С (200 мг) з віт.Е (100мг) – по 1 капсулі 3 раза на добу,аевіт – по 1 капсулі 2-3 раз/ на добу.

VI. Фітотерапія –відвари та настої для сидячих ванночок та шпринцувань(дуб звичайний,ромашка аптечна,листя кропиви,спориша трави).

VII.Фізіотерапія:

1)УФО зовнішніх статевих органів.

2)Електрофорез з 1% раствором новокаїну або 10% розчином кальцію хлориду на зону зовнішніх статевих органів.

Бартолініт – це запальний процес великої залози передмісця піхви.

Етіологія – неспецифічна умовно-патогенна мікрофлора, гонокок, трихомонади,кандиди,хламідії,уреаплазми,мікоплазми,віруси.

Клініка

I.По локалізації запального процесу розрізняють:

1)каналікуліт (мікроорганізми вражають вивідний протік залози без закупорювання протоку),

2)несправжній абсцес бартолінійної залози.

3)абсцес бартолінійної залози.

II. По процесу: гострий та хронічний.

Каналікуліт

Загальний стан жінки не суттєво змінюється.

Locus morbi: навколо зовнішнього отвору вивідного протоку бартолінійної залози відмічається червоне пятно і виступаючий запальний валик; при надавленні на протік виділяється капелька гною (беруть для бактеріологічного дослідження).

Несправжній абсцес бартолінійної залози – виникає при закупорюванні вивідного протоку бартолінійної залози.

Загальний стан змінюється не суттєво,температура звичайно субфебрильна, періодично можуть виникати різкі болі при ходьбі, дискомфорт та виникнення болі при статевому акті,зіткнення з одягом.

Locus morbi: припухлість овоїдної форми на межі середньої та нижньої великої статевої губи,шкіра над припухлістю рухлива,гіперемія шкіри,псевдоабсцес випинає на внутрішню поверхню великої статевої губи і закриває вхід у піхву;іноді відмічається незначна болючість при пальпації.

Абсцес бартолінійної залози –виникнення гнійної порожнини з піогенною капсулою в області великої залози предмісця піхви.

Причини: інфекційна етіологія.Частіше за все збудники інфекції (строгі анаероби) проникають в паренхіму залози та навколишню клітковину внаслідок чого відбувається розплавлення паренхіми.

Первинний осередок – вагініт,уретріт.

Клініка: постійний гострий, пульсуючий біль в області зовнішніх статевих органів на боці запалення,який посилюється під час сидіння та при ходьбі; погіршення загального стану,підвищення температури тіла до 38,5 С та вище,підвищення РОЕ,лейкоцитоз.

Locus morbi: припухлість в області великої та малої статевих губ,серповидна статева щилина,гіперемія та набряк на враженій стороні,нерухлива шкіра над абсцесом,пальпація залози різко болюча,визначається флюктуація,іноді збільшуються пахові лімфатичні вузли.

Хронічний бартолініт – характеризується маловиразними проявами запалення,незначним болем,більш щільною структурою залози.

Хронічний бартолініт часто рецидивує,при довготривалому існуванні у порожнині залози накопичується рідкий ексудат та утворюється кіста бартолінієвої залози.

Обстеження при захворювання бартолінієвої залози:

1)Загальний аналіз крові;

2)Загальний аналіз мочі;

3)Аналіз крові на RW ВІЧ;

4)Мазок виділень на флору;

5)Бактеріоскопічне дослідження виділень з протока великої залози;

6)Посів виділень з бартолінієвої залози та виділень піхви на мікрофлору до АБ;

7)При необхідності дослідження на хламідії, уреоплазми, мікоплазми, трихомонади,герпетичну інфекцію,посів на гонокок,CMW.

Лікування:

1)Канікуліта в гострій стадії:

а)холод на область враженої залози;

б)обробка дезинфікуючими розчинами;

в)при підвищенні температури – антибактеріальна температура з урахуванням чутливості збудника до антибіотиків;

г)фізіопроцедури (УВЧ-УФО) на 3 - 4 день на область осередка у «холодний період».

2)Абсцеса бартолінієвої залози:

а)госпіталізація в стаціонар;

б)розтин порожнини абсцеса з дренуванням вогнища та інстиляціями антисептичними розчинами;

в)антибактеріальна терапія з урахуванням мікрофлори та чутливості до АБ;

г)десенсибілізуюча терапія (діазолін 0,05 г,кларітин 0,01г);

д)анальгетики;

е)седативна терапія(фітосет,настойка валеріани);

ж)фізіотерапія у холодному періоді;

У разі кісти бартолінієвої залози та рецидивуючих псевдоабсцесів роблять екстерпацію бартолінієвої залози.

Кольпіт –запальний процес слизової оболонки піхви,

Етіологія –часто інфекційна визвана трихомонадами,грибами кандіда, вірусами генітального герпеса,мікоплазмами,уреоплазмами, флорою кишечника,умовно-патогенними збудниками (ешеріхії,протей, гемофільна вагінальна палочка та інші).

Клініка – за клінічним перебігом розрізняють 3 стадії:гостру,підгостру та хронічну.

При гострому кольпіті хворі скаржаться на виділення рясні або помірні,сирозні або гнійні,відчуття важкості в області піхви,іноді внизу живота,свербіж,печія в області піхви іноді біль при сечовипусканні.

При огляді за допомогою дзеркал:виражена гіперемія та набряк слизової оболонки піхви,петехіальна сип,червоні вузли інфільтрати,пігментні утворення епітеліального покрову,ерозійні виразки слизової оболонки.

У підгострій стадії: клінічні прояви помірні,біль стихає,кількість виділень,гіперемії та набряк слизової зменшується.

В хронічній стадії:клінічні прояви незначні,Захворювання довготривале характеризується рецидивами.Головними симптомами є виділення сирозного іноді гнійного характеру,часто виникає свербіж.

Обстеження: 1)об’єктивне обстеження: огляд зовнішніх статевих органів на наявність виділень та запальних змін;

2)Огляд піхви та шийки матки в дзеркалах з проведенням необхідних клініколабораторних тестів;

3)Бімануальне та ректальне дослідження.

Клініко-лабораторна діагностика.

Обов’язкові дослідження:

1)Мікроскопія виділень з цервікального каналу, піхви та уретри,на бактеріальну флору,в тому числі на трихомонади,гарднерели,гонококи та гриби;

2)Бактеріологічний посів досліджуваного матеріалу з виявленням збудника та чутливості його до антибіотиків;

3)Мазок на онкоцитологію.

Додаткові дослідження:

1)Загальний аналіз крові,загальний аналіз мочі,аналіз кров іна RW ВІЧ,посів на гонок;

2)Діагностика інфекцій,що передаються статевим шляхом(герпетичної, папіломо-вірусної,хламідійної,мікоплазменої,уреоплазменої);

3)кольпоскопія.

Бактеріальний вагіноз.

Бактеріальний вагіноз – характеризується змінами екосистеми піхви, які поялгають у заміщенні домінуючих у мікрофлорі вагіни мікроорганізмів роду Lactobacilus асоціацією різних бактерій,в тому числі Gardnerella vaginalis,анаеробів(Bacteroides,Prevotella,Porphyromonas,Peptostreptococcus,Mobiluncus) Mycoplasma hominis та інші.

Всі перераховані мікроби є представниками нормальної флори піхви,але при бактеріальному вагінозі різко підвищується їх кількість,порушується співвідношення аеробів та анаеробів(в нормі 1:5,при бактеріальному вагінозі 1:100).Наслідком різкого зменшення або відстутності лактобацил є підвищення pH вагінального середовища,що також сприяє розвитку інших,умовно-патогенних мікробів.Клінічне значення бактеріального вагінозу полягає в тому,що велика кількість умовно-патогенних мікробів у піхві є фактором ризику,виникнення висхідної інфекції,а також розвитку запалення у статевого партнера.Клінічні прояви бактеріального вагінозу немають характерних ознак,переважно жінки скаржаться на значні вагінальні виділення,з неприємним запахом «гнилої риби»(наслідок метаболізму гарднерелла виробляє летючі аміни).Ознаки запалення піхви

відсутні,що дозволяє диференціювати бактеріальний вагіноз із вагінітом.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 779 | Нарушение авторских прав