АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічні прояви раку ендометрія

Основним клінічним проявом раку тіла матки є маткові кровотечі. Як правило, кровотечі виникають внаслідок розпаду пухлини і проявляються різною інтенсивністю у вигляді м’ясних «помиїв» або чистою кров’ю або у вигляді незначних виділень бурого кольору.

Лімфорея – типовий клінічний прояв раку ендометрія, що зумовлений порушенням лімфовідтоку із матки при ураженні реґіонарних лімфатичних вузлів. Рідкі інтенсивні виділення із піхви можуть викликати свербіння та печіння зовнішніх статевих органів.

Біль при вказаній патології з’являється внаслідок стенозу шийкового каналу та порушення нормального відтоку із матки. При прогресуванні захворювання больовий синдром спричинюється компресією та запаленням затульного або сідничного нервів лімфогенними метастазами та інфільтратами.

Загальний стан хворих порушується рідко, зазвичай в лише в запущених станах.

Клінічно виділяють:

· сприятливий (повільний) перебіг – на тлі виражених проявів гіперестрогенемії та ендокринних розладів, за гістологічною структурою пухлина найчастіше є високодиференційованою, інвазія в міометрій – поверхневою, відсутні метастази в лімфатичні вузли.

· Несприятливий перебіг – переважно автономний патогенетичний варіант захворювання із незначною тривалістю проявів та низьким ступенем диференційювання клітин. Притаманні реґіонарні та відділені метастази.

· Гострий, вкрай несприятливий перебіг – пухлина має низько диференційовану структуру, поширені метастази в клубових та поперекових вузла, проростання очеревини, великого сальника.

Шляхи метастазування.

Провідним шляхом метастазування раку є ендометрія є лімфогенний. Першими вражаються зовнішні, внутрішні та загальні клубові, затульні, поперекові лімфатичні вузли. Частота лімфогенного метастазуваня зростає у разі переходу пухлини на цервікальний канал, глибокого проростання ендометрію, автономного патогенетичного варіанту.

Гематогенний та імплантаційний шлях метастазування також спостерігаються при раці тіла матки.

Діагностика

При вивченні анамнезу слід звертати увагу на стан менструальної функції – час настання менархе, тривалість репродуктивного періоду, наявність метроррагій, ациклічних кровотеч, час настання менопаузи, особливості перебігу клімактеричного періоду.

При оцінці соматичного статусу необхідно виявити ожиріння, ознаки цукрового діабету, інші ендокринні розлади, у тому числі – лабораторними методами (вивчення ліпідного складу крові, вуглеводневого обміну). Отримана інформація дозволить визначити патогенетичний варіант захворювання, оцінити прогноз та обрати тактику лікування супутніх захворювань.

Проводячи гінекологічний огляд необхідно виключити іншу причину кровотечі – із шийки матки, атрофічно зміненої слизової піхви. Оцінюють розміри матки та яєчників, їх рухливість.

1.Для з’ясування причини маткової кровотечі застосовують:

· Цитологічне дослідження мазків з поверхні ендоцервіксу.

· Цитологічне вивчення аспірату з порожнини матки.

· Цитологічне вивчення матеріалу, отриманого при роздільному діагностичному вишкрібанні стінок порожнини матки та цервікального каналу.

Останній метод є основним в діагностиці раку ендометрія, оскільки виконує ще й лікувальну функцію у жінок із матковими кровотечами в пізньому репродуктивному та клімактеричному періодах.

2.Для оцінки гормонального статусу використовують:

· Цитоморфологічне дослідження вагінальних мазків.

· Імунохімічне визначення рівнів естрогенів та прогестерону в сироватці

· Імунохімічне визначення рівнів гонадотропних гормонів, гормонів кори наднирників, пролактину в сироватці крові.

3.Для визначення локалізації пухлини призначені:

· Гістероцервікографія.

· Ультрасонографія.

4.Визначення гістоструктури пухлини за допомогою прицільної біопсії.

5.З’ясування стану суміжних органів:

· Цистоскопія.

· Хромоцистоскопія.

· Ректороманоскопія

· Ультрасонографія органів малого тазу.

· Екскреторна урографія

6.Виявлення віддалених метастазів.

· Рентгенографія грудної клітини

· Сканування печінки

· Ультрасонографія печінки

· Рентгенографія кісток

· Іригоскопія

· Мамографія

Лікування

Вибір методу метода лікування залежить від стадії процесу, локалізації пухлини в матці, гістологічної структури, віку і особливостей організму хворої.

Для лікування хворих на рак тіла матки нині застосовують різні методи: хірургічний, комбінований, поєднана променева терапія, гормоно­- і хіміотерапія.

Хірургічний метод застосовують як самостійний метод на ранніх етапах розвитку пухлинного процесу (І ст.), коли первинне вогнище новоутворення не вийшло за межі ендометрію. В залежності від клініко-морфологічних даних, оперативне втручання проводять в обсязі простої екстирпації матки з додатками, або типової гістеректомії за Вертгеймом або дещо видозміненому варіанті – розширеної гістеректомії за Бохманом. Вибір методу лікування залежить від стадії процесу, локалізації пухлини в матці, гістологічної структури, віку і особливостей організму хворої.

Найбільш високі результати лікування досягаються при розширеному оперативному втручанні. Однак застосування розширених операцій має ряд обмежень, що пов’язано із похилим віком пацієнток, загальний стан яких обтяжено супутніми захворюваннями такими як гіпертонія, цукровий діабет, ожиріння.

У хворих репродуктивного віку, загальний стан яких не обтяжено супутніми захворюваннями, а пухлина характеризується зниженим диференціюванням, інфільтрує міометрій, поширюється на перешийок, цервікальний канал та тазові лімфатичні вузли, показана розширена гістеректомія за Вертгеймом. Операція передбачає видалення матки із шийкою, верхньої частини вагіни та всієї параметральної клітковини із заключеними в ній клубовими, затульними, парааортальними лімфатичними вузлами.

В інших ситуаціях необхідним об’ємом оперативного втручання, який забезпечує відповідний радикалізм, є варіант модифікованої розширеної гістеректомії (за Бохманом). Ця операція передбачає екстирпацію матки з додатками, видалення верхньої третини піхви та клубових лімфатичних вузлів.

Комбінований метод включає в себе хірургічне втручання і променеву терапію в одному із двох варіантів:

- Хірургічне втручання + післяопераційне опромінювання;

- Передопераційне опромінювання + наступна радикальна операція.

В клінічній практиці частіше застосовують перший варіант комбінованого лікування: оперативним шляхом видаляють матку, а потім застосовують опромінення. Мета післяопераційного опромінення полягає у впливі на залишки елементів пухлини в області піхви, малого таза і черевної порожнини для попередження розвитку рецидивів захворювання. Опромінювання може проводитися у вигляді дистанційної гама-терапії, внутрішньопорожнинного опромінювання або їх поєднання.

Гормонотерапія. Гормонотерапія є однією із компонентів комплексної терапії раку ендомертія. В основі гормонотерапії раку ендометрія лежить застосування прогестинів, що зумовлює зниження проліферативної і мітотичної активності пухлинних клітин, підвищення їх морфологічного і функціонального диференціювання, розвитку атрофічних і дегенеративних змін, а в ряді випадків виникає повне руйнування пухлинних клітин.

Для лікування РТМ використовуються такі препарати: 17-оксипрогестерону капронат, медроксипрогестерона ацетат (Депо-провера).

Показання до гормонотерапії:

1. Початкова стадія захворювання за наявності протипоказань до хірургічного лікування у віці мено- і постменопаузи.

2. Генералізація процесу після хірургічного лікування.

3. Як додаткова терапія після хірургічного лікування та променевої терапії.

4. Для передопераційної підготовки.

5. Як самостійний метод лікування при початкових формах високо диференційованої аденокарциноми у молодої жінки.

Хіміотерапія застосовується у хворих із дисемінованою формою раку ендометрія, а також у випадку рецидиву захворювання. З цією метою застосовують схеми монотерапії (адріаміцин або цисплатин), або поліхіміотерапії:

1.Цисплатин, адріаміцин, циклофосфан в перший день, повторюють курс кожні 4 тижні.

2.Адріаміцин, циклофосфан, фторурацил в перший та восьмий день, медроксипрогестерону ацетат 3 рази на тиждень. Курс повторюють кожні 4 тижні.

3.Циклофосфан з першого по чотирнадцятий день, фторурацил та метотрексат в перший та восьмий день. Курс повторюють кожні 2-3 тижні.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 528 | Нарушение авторских прав