АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Осмотичні проносні

Фекальна рідина в просвіті кишечнику не концентрується та не розводиться, вона є ізотонічною по всій довжині кишечнику. Осмотичні проносні є розчинними речовинами, що не абсорбуються та призводять до збільшення рідини у фекальних масах. Осмотично активні препарати у високих дозах забезпечують швидку евакуацію калу з кишечнику протягом 1–3 год. Швидке просування води в дистальні відділи тонкої кишки та товсту кишку зумовлює утворення великого об’єму рідких фекалій та швидке усунення запору.

Цукри та солі, що не абсорбуються

Ці препарати можна застосовувати для лікування при гострому запорі або для профілактики при хронічному.

Оксид магнію та сульфат магнію є поширеними осмотичними проносними засобами. В Україні застосовують сульфат магнію. Його не можна на тривалий час призначати хворим із нирковою недостатністю, враховуючи ризик гіпермагніємії.

Сорбітол та лактулоза — цукри, що не абсорбуються та можуть бути використані для профілактики й лікування при хронічних запорах. В Україні зареєстровані препарати лактулози.

Лактулоза

Фармакодинаміка. Використовується в лікуванні печінкової енцефалопатії завдяки здатності пригнічувати ріст протеолітичних бактерій за рахунок збільшення кількості лактобактерій, внаслідок чого зменшується утворення аміаку та інших токсинів. Аміак при зниженні рН трансформується в іонізовану форму, яка зменшує його здатність до всмоктування та посилює дифузію аміаку в просвіт товстої кишки, де його рівень знижується. Цей ефект підсилюється за рахунок підвищення швидкості проходження калових мас через товсту кишку та стимулювання захоплення аміаку бактеріями для синтезу протеїнів.

Фармакокінетика. Лактулоза не розпадається в шлунку та тонкій кишці внаслідок відсутності відповідних ферментів і практично не абсорбується. В товстій кишці лактулоза під впливом кишкової флори трансформується в низькомолекулярні органічні кислоти, зокрема молочну та оцтову. Внаслідок цього рН знижується та відбуваються осмотичні зміни, що стимулюють перистальтику товстої кишки та нормалізують консистенцію калових мас. Це сприяє ліквідації запору та відновленню фізіологічного ритму спорожнення кишечнику.

Лактулоза майже не абсорбується і досягає кишечнику в незмінному вигляді. У разі призначення лактулози у формі сиропу в дозі 40–75 мл вона повністю метаболізується бактеріальною флорою. При застосуванні препарату у вищих дозах частина може екскретуватися у незмінному вигляді.

Показання і спосіб застосування. При печінковій енцефалопатії призначають перорально по 20–30 г 3–4 рази на добу. Після досягнення проносного ефекту дозу знижують таким чином, щоб частота дефекації становила 2–3 рази на добу. Пацієнтам у стані печінкової коми або прекоми призначають ректально 300 мл розчину лактулози в 700 мл води або ізотонічного сольового розчину через ректальний балонний катетер та утримують 30–60 хв. За необхідністю повторюють кожні 4–6 год. При запорі призначають перорально 1 раз на добу по 15–30 мл, за необхідності підвищуючи дозу до 60 мл.

Побічні дії. Продукти бактеріального метаболізму лактулози на початку лікування можуть призводити до газоутворення та спастичного болю, що швидко проходить і не потребує відміни препарату.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 847 | Нарушение авторских прав