АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

В. Похідні месалазину

Прочитайте:
  1. Похідні антранілової кислоти
  2. Похідні бензодіазепіну.
  3. Похідні нітрофурану
  4. ПОХІДНІ НІТРОФУРАНУ
  5. Похідні піразино – ізохіноліну

Синтезовано різні форми з фізико-хімічними властивостями, що дозволяють досягти вивільнення 5‑АСК у різних відділах тонкої або товстої кишки. Ці форми мають загальну назву месалазини.

Пентаса є препаратом месалазину, що містить мікрогранули з дозованим вивільненням 5‑АСК при проходженні через тонку кишку. Салофальк — препарат месалазину, захищений кислотостійкою оболонкою, завдяки чому активна речовина починає повільно виділятися лише в термінальному відділі тонкої кишки та в товстій кишці. Потрапляння 5‑АСК у високих концентраціях в ректосигмоїдний відділ кишечнику досягається при застосуванні клізм та супозиторіїв.

Фармакодинаміка. Механізм дії 5‑АСК не відомий. Основний ефект саліцилатів та інших НПЗП зумовлений блокуванням синтезу простагландинів внаслідок пригнічення циклооксигенази. Проте аміносаліцилати чинять різнобічний вплив на продукцію простагландинів. Вважають, що 5‑АСК діє на медіатори запалення як через циклооксигеназний, так і ліпооксигеназний шляхи. Інші можливі механізми дії 5‑АСК пов’язані з її властивістю впливати на продукцію прозапальних цитокінів. 5‑АСК пригнічує активність ядерного фактора‑κВ, що є важливим фактором транскрипції для прозапальних цитокінів. 5‑АСК може пригнічувати функцію природних клітин-кілерів, лімфоцитів слизової оболонки, макрофагів та зв’язувати вільні радикали кисню.

Фармакокінетика. Хоча незахищена 5‑АСК швидко абсорбується з тонкої кишки, поглинання 5‑АСК з товстої кишки надзвичайно незначне. Навпаки, приблизно 25–30 % 5‑АСК із пероральних форм месалазину абсорбується у тонкій кишці. Абсорбована 5‑АСК зазнає N‑ацетилування в епітелії травного каналу та печінці до метаболіту, що не забезпечує значної протизапальної активності. Ацетильований метаболіт екскретується нирками.

Що стосується азопохідних, то 10 % сульфасалазину і менш ніж 1 % баласалзиду абсорбуються у незмінному вигляді. Після азоредуктазного розщеплення сульфасалазину понад 85 % сульфапіридинового ядра молекули абсорбується з товстої кишки. Сульфапіридин зазнає метаболізму в печінці (зокрема ацетилування), після чого екскретується нирками. На відміну від сульфасалазину, після азоредуктазного розщеплення балсалазиду понад 70 % пептидного ядра в інтактному вигляді виділяється з калом, а системній абсорбції піддається незначна кількість речовини.

Показання та спосіб застосування. Препарати 5‑АСК індукують та підтримують ремісію при неспецифічному виразковому коліті і вважаються препаратами першої лінії у лікуванні активного неспецифічного виразкового коліту легкого та помірного ступеня. Їх ефективність при хворобі Крона остаточно не встановлена, хоча більшість клініцистів призначають препарати 5‑АСК як терапію першої лінії при ураженні товстої кишки чи дистального відділу клубової кишки легкого або помірного ступеня.

Ефективність лікування 5‑АСК частково залежить від досягнення високої концентрації препарату у місці ураження. Тому у пацієнтів з неспецифічним виразковим колітом та хворобою Крона з ураженням прямої кишки (проктитом) та дистальних відділів товстої кишки (проктосигмоїдитом) 5‑СК застосовують у формі супозиторіїв або клізм. Особам з неспецифічним виразковим колітом та хворобою Крона з ураженням проксимальних відділів товстої кишки призначають азопохідні та похідні месалазину. При лікуванні хвороби Крона з ураженням тонкої кишки препарати месалазину мають теоретичний пріоритет перед азопохідними завдяки вивільненню 5‑АСК у тонкій кишці.

Побічні дії. Сульфасалазин характеризується високою частотою побічних ефектів, більшість яких зумовлені системною дією сульфопіридину. У повільних метаболізаторів сульфопіридину побічні ефекти відзначають частіше, вони виражені сильніше, ніж у швидких метаболізаторів. До 40 % хворих погано переносять сульфасалазин у терапевтичних дозах. Найбільш поширені побічні ефекти залежать від дози та включають нудоту, спастичний біль у животі, головний біль, артралгію, супресію кісткового мозку, нездужання. Гіперчутливість до сульфопіридину (або 5‑АСК) проявляється лихоманкою, ексфоліативним дерматитом, панкреатитом, пневмонітом, гемолітичною анемією, перикардитом або гепатитом. Прийом сульфасалазину супроводжується олігоспермією, яка зникає після відміни препарату. Сульфасалазин погіршує абсорбцію та метаболізм фолієвої кислоти, тому рекомендоване додаткове вживання фолієвої кислоти в дозі 1 мг на добу.

На відміну від сульфасалазину, інші аміносаліцилати переносяться добре. У клінічних дослідженнях встановлено, що частота зумовлених ними побічних ефектів наближається до такої плацебо. З невідомої причини олсалазин може стимулювати секреторну діарею у 10 % пацієнтів, що не слід плутати з підвищенням активності запальних захворювань кишечнику. Рідко аміносаліцилати можуть спричиняти реакції гіперчутливості, але порівняно з такими при прийомі сульфасалазину вони виникають нечасто. У хворих, що отримували аміносаліцилати у високих дозах, зареєстровані незначні зміни, що свідчили про пошкодження ниркових канальців. Є повідомлення про рідкі випадки інтерстиціального нефриту, особливо при застосуванні месалазину у високих дозах. Це може бути зумовлене високим рівнем 5‑АСК у сироватці крові на фоні прийому цих лікарських засобів. Сульфасалазин та інші аміносаліцилати рідко спричиняють погіршення перебігу запальних захворювань кишечнику, що може хибно трактуватися як коліт, рефрактерний до лікування.

Взаємодії. Месалазин потенціює дію антикоагулянтів та підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч, підсилює негативну дію глюкокортикоїдів на шлунково-кишковий тракт, потенціює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, підвищує токсичність метотрексату, зменшує вираженість туберкулостатичної дії рифампіцину та діуретичну дію спіронолактону й фуросеміду.


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 512 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)