АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Прифініуму бромід

Фармакодинаміка. Чинить специфічну спазмолітичну дію на шлунково-кишковий тракт, жовчовивідний та сечовий шляхи.

Фармакокінетика. Після перорального та парентерального введення прифініуму бромід швидко елімінується з сироватки крові. Тривалість періоду напіввиведення становить 2,13 год. Препарат слабо абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, виводиться з калом, а також із сечею (близько 50 % — у незмінному вигляді).

Показання. Використовують для знеболювання при станах, зумовлених спазмами й гіперперистальтикою шлунково-кишкового тракту (пептична виразка, ентерит, коліт, постгастректомічний синдром), при дискінезії жовчовивідних проток, панкреатичному болю, при блюванні.

Протипоказання. Антихолінергійні властивості препарату можуть призводити до підвищення внутрішньоочного тиску, тому прифініуму бромід протипоказаний при глаукомі. У пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози знижується частота сечовипускань та збільшується максимальний об’єм сечового міхура, що призводить до посилення дизурії.

Спосіб застосування. При внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введені в дозі 1–2 мл максимальна добова доза становить 90 мг. Перорально приймають в дозі 15–30 мг 3 рази на день.

Побічні дії. Побічні ефекти виникають рідко, але можливі сухість у роті, порушення акомодації, запор. Вони зникають при зниженні дози або після відміни препарату.

Взаємодії. Холінолітична дія препарату може потенціюватися при одночасному використанні антигістаміних засобів, трициклічних антидепресантів, нейролептиків групи похідних фенотіазину, дизопірамідом.

В. Міотропні спазмолітики

Дротаверин

Фармакодинаміка. Похідний ізохіноліну. Діє безпосередньо на гладкі м’язи шляхом інгібування фосфодіестерази та внутрішньоклітинного накопичення цАМФ, що призводить до розслаблення гладких м’язів завдяки інактивації легких ланцюгів кінази міозину. Ефективний при спазмі гладких м’язів як нервового, так і м’язового походження. Спазмолітична дія дротаверину не залежить від характеру вегетативної іннервації. Він однаково впливає на гладкі м’язи гастроінтестинальної, біліарної, урогенітальної та судинної систем.

Фармакокінетика. Дротаверин швидко абсорбується як після перорального, так і після парентерального введення. Після перорального прийому максимальна концентрація в сироватці крові досягається за 45–60 хв. Метаболізується в печінці. За 72 год дротаверин практично повністю виводиться з організму, приблизно 50 % — із сечею, 30 % — із калом.

Показання. Призначають переважно при спазмах гладких м’язів, пов’язаних із захворюваннями жовчовивідної системи. Препарат також є ефективним і безпечним як допоміжний при спазмах гладких м’язів шлунково-кишкового тракту (пептична виразка, синдром подразненого кишечнику, ентерит, коліт, спазми кардії та пілоруса), метеоризмі.

Спосіб застосування. Середня щоденна доза при пероральному застосуванні становить 120–240 мг в 2–3 прийоми. Добова доза при підшкірному або внутрішньом’язовому введені — 40–240 мг в 1–3 прийоми.

Побічні дії. Побічні ефекти відзначають рідко (у 3 % хворих). Можуть виникати головний біль, запаморочення, серцебиття, нудота,іноді — артеріальна гіпотензія.

Взаємодії. При одночасному застосуванні з леводопою дротаверин може послаблювати її протипаркінсонічний ефект та посилювати ригідність і тремор.

Мебеверин

Фармакодинаміка. Міотропний спазмолітин, що селективно діє на гладкі м’язи шлунково-кишкового тракту. Усуває спазми без пригнічення нормальної моторики кишечнику. Оскільки ця дія не опосередкована через вегетативну нервову систему, антихолінергійні побічні ефекти відсутні.

Фармакокінетика. Нині мебеверин застосовується у формі капсул з пролонгованим вивільненням препарату, завдяки чому його можна приймати 2 рази на добу. Мебеверин повністю метаболізується та екскретується у незмінному вигляді. На першому етапі метаболізму мебеверин гідролізується з утворенням вератрової кислоти і мебеверинового спирту. Вератрова кислота екскретується з сечею. Мебевериновий спирт також виділяється нирками.

Показання. Застосовують для симптоматичного лікування болю, спазмів у ділянці живота, кишкових розладів і відчуття дискомфорту в ділянці кишечнику при синдромі подразненого кишечнику. Має високу тропність до гладких м’язів сфінктера Одді, тому широко використовується при дисфункції сфінктера Одді.

Спосіб застосування. Препарат призначають перорально по 1 капсулі 2 рази на день.

Побічні дії. Дуже рідко можуть виникати алергійні реакції у вигляді кропивниці, ангіоневротичного набряку обличчя та шкірних висипань. Не протипоказаний хворим з аденомою передміхурової залози та глаукомою.

Взаємодії з іншими препаратами не відомі.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 580 | Нарушение авторских прав