Моно- та полікомпонентні пробіотики
Фармакодинаміка. Біфідо- та лактобактерії проявляють антагоністичну активність щодо широкого спектра патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів і тим самим нормалізують мікрофлору кишечнику. Заселення біфідофлори забезпечує нормалізацію діяльності травного каналу, покращує процеси обміну, перешкоджає розвитку затяжних форм кишкових захворювань, підвищує неспецифічну резистентність організму.
Біфідобактерії та ентерококи мають властивості пригнічувати ріст патогенних бактерій шляхом синтезу антибактеріальних субстанцій. Проте ця властивість більшою мірою реалізується за рахунок продукції молочної та оцтової кислоти, через що знижується рН середовища кишечнику.
У зв’язку із здатністю колонізувати кишечник лактобактерії є природними конкурентами за місце у мікробіоценозі і за харчовий субстрат. Таким чином вони пасивно витісняють патогенні бактерії і відновлюють нормальний баланс мікрофлори кишечнику.
До складу комбінованих препаратів можуть входити вітаміни (тіамін, рибофлавін, піридоксин, ціанокобаламін, нікотинамід, кальцію пантотенат, кислота фолієва), що забезпечують баланс вітамінів в організмі, змінений під дією патогенних бактерій.
В деяких фармацевтичних композиціях бактеріальні компоненти сорбовані на часточках активованого вугілля. Такі штучно створені мікроколонії пробіотичних бактерій перебувають в іншому фізико-хімічному стані, це забезпечує більш інтенсивну їх взаємодію з пристінковим шаром слизової оболонки кишечнику, що підвищує їх антагоністичну активність. Об’єднання пробіотичних бактерій у мікроколонії також зумовлює їх високу виживаність при проходженні через кисле середовище шлунку, дає змогу досягти високих локальних концентрацій на поверхні слизової оболонки кишечнику.
Фармакокінетика. Зазвичай при вживанні біфідобактерій у кислому молоці вони зберігають життєздатність при проходженні через шлунок та кишечник і визначаються через 8 год після прийому в дистальних відділах клубової кишки в кількості, що становить 34–37 % від загальної кількості біфідобактерій. Прийняті перорально одноразово біфідобактерії з’являються у випорожненнях на 2‑й день, досягаючи стабільного рівня на 3‑й день. При багаторазовому вживанні біфідобактерій їх виділення з калом збільшується приблизно в 30 разів. Тривалість виживання в кишечнику (транзиторна колонізація) після прийому пробіотиків становить в середньому не більше 1 тиж. Для ефективної дії пробіотиків важливим є збереження життєздатності бактерій при дії низького рН, жовчі, синтез виробничим штамом антибіотикоподібних речовин, здатних дифундувати через біоплівку, що формується патогенними та умовно-патогенними бактеріями. Важливе значення мають адгезивна спроможність та широкий спектр антимікробної дії пробіотичних бактерій.
Показання. Використовують при гострих та хронічних запальних захворюваннях товстого кишечнику (коліт, ентероколіт, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона), при затяжному та хронічному перебігу дизентерії, постдизентерійному коліті, доліковуванні реконвалесцентів після гострих кишкових інфекцій, при дисфункції кишечнику внаслідок дисбіозу кишечнику, тривалої антибактеріальної, гормональної та променевої терапії, а також у гінекології в комплексному лікуванні кольпітів. Також призначають при синдромі подразненого кишечнику та у випадках тривалої кишкової дисфункції невстановленої етіології.
Є вказівки про клінічну ефективність пробіотиків при лактозній недостатності, алергійному дерматиті.
Спосіб застосування. Ліофілізовані форми (порошок) застосовують одразу після розведення сухого препарату теплою кип’яченою водою з розрахунку 1 чайна ложка на 1 дозу препарату за 20–30 хв до їди. Тривалість лікування становить 4–6 тиж, іноді до 3 міс. Із профілактичною метою призначають протягом 1–2 тижнів.
Побічні дії. Рідко можливі легкі диспепсичні розлади, що проходять самостійно та не потребують відміни препарату.
Взаємодії. Звичайно приймають не раніше, ніж за 3 год до введення антибіотиків з огляду на антибіотикочутливість.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 471 | Нарушение авторских прав
|