АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості психічного стану спортсменів, що отримали травму щелепно-лицьової області

Проведене багаторічне комплексне дослідження більше 2000 спортсменів із посттравматичним синдромом [3] дозволило розподілити їх на три основні групи: 1) Соматогенний астенічний симптомокомплекс, який сформувався унаслідок нейротоксичного і психотравмуючого впливу травми.

Основним патопсихологічним механізмом формування соматогенного астенічного симптомокомплекса є зміна біосоціального статусу особи унаслідок соматичного захворювання як чинника незалежного від суб'єктивно-вольової сфери хворого. У хворих цієї групи невротичні скарги з'являються непомітно, поступово, через деякий час після діагностики соматичного захворювання, без значущих побічних психотравмуючих впливів. Частота і вираженість соматогенного астенічного симптомокомплекса росте із збільшенням давності соматичного захворювання і ступеня його тяжкості. Астенічна симптоматика посилюється у періоди загострення соматичного захворювання і, навпаки, лагідніє, а у ряді випадків навіть зникає при поліпшенні соматичного стану хворих. Першими ознаками невротичних порушень у цих хворих, як правило, є явища фізичної і психічної астенії, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, відчуття знесилення, зниження працездатності і здібності до концентрації уваги, погіршення пам'яті, неуважність, постсомнічні порушення. Практично всі хворі відзначають наявність головного болю нервово-м'язового характеру, який описують як відчуття тяжкості в голові, «шолома», «стягуючого обруча» тощо. Поступово з'являються розлади емоційно-вольової сфери: хвороблива дратівливість, запальність, коливання настрою від похмуро-песимістичного до звичного, рівного. Згодом в емоційній сфері превалюючими стають негативні емоції, посилюється пригніченість, зниження настрою, формується відчуття туги, внутрішнього дискомфорту з елементами тривожності. У той же час, при вивченні психічного стану хворих звертає на себе увагу блідість, невиразність, розпливчатість симптоматики, її парціальність. Хворі в бесідах самостійно не акцентують на ній увагу, сприймаючи її як другорядне, хоча і неприємне «доповнення» до соматичного захворювання. Преморбідні особливості особистості хворих виступають як чинник, який привносить у загальну клінічну картину характерні особові відтінки, проте і вони несуть на собі відбиток блідості, невиразності, парціальності.

2) Гострі невротичні розлади, які виникли у травмованих спортсменів унаслідок перенесених психотравм.

Невротичні розлади з'являються у цих хворих на фоні соматичної травми, проте причинний зв'язок їх з соматичним захворюванням не простежується. У той же час, при опитуванні виявляються гострі або хронічні психотравми (частіше за все носять сімейно-побутовий характер, або пов'язані з роботою хворих), які передували маніфестації невротичних розладів. Біля більшої частини хворих цієї групи опиняється преморбідна акцентуація характеру. По тривалості і якісним характеристикам невротичні розлади у них відповідають клініці класичних неврастеній, диссоціативних (конверсійних) і обсессивно-компульсивних розладів. Гострий початок невротичних розладів частіше зустрічається у хворих з диссоціативними (конверсійними) розладами, гостре і підгостре — більш характерне для хворих з обсессивно-компульсивними розладами, підгостре і затяжне — неврастенії. На відміну від хворих з соматогенним астенічним симптомокомплексом, гострі невротичні розлади у травмованих спортсменів по своїй яскравості, значущості як би витісняють прояви соматичного захворювання. Спроби привернути до них увагу хворих тільки висвічують невроз, бо навіть соматичні скарги у них носять невротичний відтінок: «… так, біль буває… такої ниючої, неприємної… не можу спати… нервую… переживаю… стискаюся як пружина… відчуваю себе розбитою… нещасливою… світ не милий». Соматичне страждання нібито переламується, розчиняється в неврозі, додаючи до нього специфічний відтінок в інтерпретації актуальної психотравми. Найтиповішими симптомами неврастенії у соматичних хворих спочатку є відчуття нездужання, стомлюваності, млявості, загальної слабкості, інтрасомнічних розладів, вираженість яких зменшується на деякий час після відпочинку, перемикання уваги. Проте потім незмінно знову наростають слабкість, розбитість, відчуття утомленості, головний біль, знижується можливість до концентрації уваги. Поступово на фоні нейросоматичних проявів астенії, що росте, з'являється і прогресує емоційна лабільність. Все частіше наступають періоди меланхолійного, апатичного стану, байдужості до оточення, пригніченості. Росте тривожність, очікування чогось поганого. У частини хворих з'являються фобії, формується іпохондрична інтерпретація свого соматичного стану, результатів параклінічних досліджень. У соматичних хворих з діссоциативними (конверсійними) розладаминевротична симптоматика безпосередньо пов'язана з гострими психотравмами, виникає гостро, раптово, відрізняється яскравістю, демонстративністю. Емоційні порушення часто спостерігаються в тісному поєднанні з рясними вегетосудинними, сенсомоторними і кінетичними розладами. Обессивно-фобічні прояви несуть на собі печать чужості, демонстративності. Безпідставні страхи близької смерті відрізняються нестійкістю, облігатністю, і у той же час значною емоційною насиченістю. Характерними є образливість, підвищена навіюваність, хворобливе прагнення привернути до себе увагу, егоцентризм, на фоні яких своєрідно виявляються емоційні радикали астенії — нестабільність настрою, дратівливість, запальність, нестриманість [3].

У хворих з обсессивно-компульсивними розладамина фоні соматичного захворювання невротична симптоматика маніфестує фобіями, як правило, відразу після гострої психотравми.

3) Невротичні розлади із затяжною течією, на фоні яких розвинулося соматичне захворювання.

На відміну від хворих на гострі невротичні розлади, в цій групі невротична симптоматика характеризується втратою парціальності, усвідомлення хворобливості стану, синдромологічним посиленням, втратою зв'язку з психотравмою, зростанням вегетативних і сомато-вісцелярних компонентів, появою астено-депресивних, астено-іпохондричних, обсессивно-фобічних, депрессивно-фобічних психопатологічних синдромів, а згодом і формуванням психопатизації особи хворих, проявами ригідності і дезадаптації. Соматичне захворювання, яке розвивалося на фоні цих невротичних розладів, у цих хворих тісно переплітається з невротичною симптоматикою, приводить до погіршення їх психічного стану, посилення депресивного фону настрою, зростання явищ астенії. Характерний для цих хворих низький поріг больової чутливості підсилює депресивно-іпохондричні прояви і фіксацію. Звертає на себе увагу невідповідність ступеня тяжкості соматичного страждання, вираженості емоційного сприйняття і інтерпретації його, переважання негативних емоцій.

Психічні роз­лади можуть виникати при будь-якій стадії пост травматичного синдрому у спортсменів. Зустрічаються переважно неврозоподібні і психопатоподібні стани. Характерно, що неврозоподібні стани спостері­гаються найчастіше при травмі у молодому віці. Для клінічної картини характерні роздратованість, підвищена стомлюваність, нестійкий, часом тривожний настрій. Хворі скаржаться на частий головний біль, запа­морочення, біль у серці, серцебиття, ослаблення пам'яті, фізичної і розумо­вої працездатності, порушення сну. При тривалих строках відновлення часто загострюють­ся характерологічні особливості — з'являються роздратованість, конфліктність, емоційна нестійкість, які раніше не були властиві хворо­му. Посилюються прояви егоїзму, педантизму, ревнощів та інших нега­тивних рис характеру.

У молодому віці може формуватися клінічна картина психоорганічного синдрому: з'являються виснаженість, значна емоційна лабільність, швидка зміна добродушного веселого настрою злостивістю; надалі звужується коло інтересів, знижується пам'ять [3, c.89].

Клінічна картина тривожної депресії у спортсменів, що перенесли травму, може розвиватися на фоні підвищення артеріального тиску і патології мозкового кровообі­гу, що виникає при цьому. Хворі розгублені, не знаходять собі місця, виявляють рухливий неспокій, відчувають тривогу, страх, перебувають у тужливому настрої. Всі ці симптоми надвечір посилюються. Триває тривожна депресія від декількох годин до кількох днів.Клініко-психопатологічне і анамнестичне дослідження особливостей психічного статусу спортсменів із пост травматичним синдромом дозволяє констатувати:

1) клінічну неоднорідність непсихотичних розладів психічної сфери, які спостерігаються у травмованих спортсменів;

2) залежність їх від преморбідної акцентуації особи хворих, давності і тяжкості травми, особливостей психотравмуючих чинників, співвідношення часу появи невротичних розладів і соматичної травми;

3) необхідність диференційованих підходів при побудові системи психотерапії спортсменів, що отримали травму.

Висновки до І розділу:

1. Спортивний травматизм є актуальною проблемою і невід’ємним негативним явищем професійного спорту. За статистичними даними середня кількість травм на 1000 осіб, що займаються спортом складає 4,7; найбільший інтенсивний показник травматичності відповідає змагальному періоду (8,3), дещо менший (2,1) – учбово-тренувальним заняттям. Основними причинами спортивного травматизму можна вважати недотримання методичних рекомендацій щодо структури та перебігу тренувально-змагального процесу, а також недостатній медичний та педагогічний контроль.

2. Одним з прогресивних напрямів найбільш повної ліквідації наслідків спортивних травм є реабілітація спортсменів. Головною метою фізичної реабілітації є психо-фізична, функціональна та соціальна реабілітація хворих, спортсменів, що отримали травми, скорочення періоду відновлення здоров’я завдяки засобам неспецифічної терапії. У комплексній фізичній реабілітації спортсменів із травмами щелепно-лицьової області, окрім загальноприйнятої програми (ЛФК, масаж, фізіотерапія, нетрадиційні засоби), яка спрямована на відновлення, перш за все, фізичного стану пацієнта, слід приділяти значну увагу психологічному супроводу таких хворих.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 620 | Нарушение авторских прав