АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лабораторна діагностика

Прочитайте:
  1. III. Лабораторная диагностика хронического панкреатита
  2. IV. Лабораторная диагностика ВИЧ-инфекции
  3. VI. Лабораторная диагностика
  4. VII. Лабораторная диагностика.
  5. XI. Лабораторная диагностика
  6. Аденовирусы, морфология, культуральные, биологические свойства, серологическая классификация. Механизмы патогенеза, лабораторная диагностика аденовирусных инфекций.
  7. Б. Лабораторная диагностика
  8. Б. Лабораторная диагностика
  9. Б. Лабораторная диагностика
  10. Ботулизм, этиопатогенез, связь ботулизма с определенными продуктами, клинико- эпидемиологические особенности вспышек, лабораторная диагностика, профилактика.

Основний - паразитологічний метод - дослідження мазків і товстої краплі периферічної крові, взятої як під час гарячки, так і в період апірексії.

Серологічний - реакція непрямої імунофлюоресценції, яка стає позитивною з 2-3-го тижня хвороби, діагностичний титр 1:20, 1:40 і вище. Входить в практику імуноферментний метод.

Догляд. Хворі та паразитоносії лікуються в умовах стаціонару, у палатах, що недоступні для комарів.

При підозрі на малярію, у зв’язку із загрозою розвитку малярійної коми і швидким її прогресуванням, хворому необхідно негайно дати першу дозу протималярійного препарату і госпіталізувати. При тяжкому перебігу у палату інтенсивної терапії, де хворі перебувають під постійним наглядом медперсоналу.

В період ознобу – добре вкрити, дати теплий час.

При жару - розкрити, забезпечити темературу в палаті 20*С, стежити, щоб не було потоку холодного повітря з віко і дверей, міхур з льодом над лобно-тім'яною ділянкою, покласти на чоло марлю, змоченою холодною водою.

Через декілька годин напад закінчується спадом температури і рясним потом – зняти міхур з льодом, переодягнути в суху білизну. При перших ознаках ускладнень –в палату інтенсивної терапії.

Лікування. Оскільки напади малярії пов’язані з еритроцитарною шизогонією, лікування проводять гематошизотропними препаратами - хініну, акрихіну, бігумалю, хлоридину, делагілу, який застосовують частіше: в 1-у добу 1г на раз і через 6-8 год - ще 0,5г; в наступні 2 дні – по 0,5г 1 раз на день.

При малярійній комі лікування починають із в/м’язового або в/венного введення (у

250 мл фізіологічного розчину чи 5% розчину глюкози) дуже повільно введення 10мл 5% розчину делагілу (на добу до 30мл), потім переходять на пероральне приймання препарату. При необхідності проводять дезінтоксикаційну терапію.

Пізні рецидиви малярії зумовлені розвитком тканинних шизонтів. Проти них ефективні примахін (призначають одночасно з делагілом) або хіноцид (призначають після відміни делагілу), які дають 14 днів поспіль. Комбінація гамето- і гістошизотропних препаратів забезпечує радикальне лікування малярії. Якщо при повторному дослідженні в крові продовжують виявлятися шизонти, повторюють курс гаметошизотропних препаратів, бажано із заміною їх у такій черзі: хінін 5-7 днів; хлоридин (дараприм, дарахлор, тин дурин) 3 дні; мефлохін (фансидар) одноразово.

Гаметоцидні препарати необхідно обов’язково застосовувати для санації всіх виявлених паразитоносіїв (хіноцид, примахін).

Лікування тропічної малярії складніше, тому що делагіл (хлорохін) на її збудника майже не діє. З гаметошизотропних призначають - хлоридин, при рецидивах – у комбінації з хініном чи сульфадоксином. Для терапії хлорохіностійких можна призначити мефлохін або фансидар, а також бактрим, дапсон, антибіотики тетрациклінового ряду (у комбінації з хініном).

Виписування зі стаціонару не раніше ніж через 1-2 дні після звільнення крові від плазмодії і закінчення курсу радикальної терапії.

Диспансерний нагляд. Лікар КІЗу та дільнична служба здійснюють нагляд за особами, котрі прибули з неблагополучної щодо малярії місцевості протягом 2 років і передбачає регулярну паразитоскопію крові (кожний квартал, а для тих, хто перехворів - щомісяця під час сезону можливої передачі), а також профілактичний і протирецидивний курси лікування.

Профілактичне лікування призначається незалежно від того, хворіла особа на малярію чи ні. Ліки приймаються під суворим наглядом у кабінеті, кожний прийом засвідчує підписом особи, яка здійснювала нагляд. Ті, хто перехворів на малярію протягом останніх 2-х років, навесні одержують протирецидивне лікування. Обидва курси проводять примахіном по 0,009г тричі на день протягом 2-х тиж.

З диспансерного обліку можна зняти після завершення терміну спостереження за умови клінічного одужання і відсутності паразитів у крові.

Профілактичні заходи. Малярія віднесена до хвороб, при яких передбачено санітарну охорону території держави та обов’язкову реєстрацію.

На територіях із середньою і високою ймовірністю поширення малярії у випадку виявлення хворого або паразитоносія проводять паразитоскопічне обстеження членів його сім'ї та найближчих сусідів, а при виявленні повторного місцевого випадку в сільській місцевості- подвірні обходи і лабораторне дослідження осіб, підозрілих щодо малярії.

Контингенти, які підлягають обов’язковому обстеженню на малярію:

- хворі з гарячкою протягом 5 діб і довше;

- хворі з гарячкою будь-якої тривалості, які хворіли на малярію протягом останніх 2-х років;

- хворі з гарячкою, котрі повернулися з тропіків, протягом 2-х років після повернення, незалежно від первинного діагнозу;

- при наявності гепатоспленомегалії, анемії невідомої етіології;

- донори;

- при підвищенні температури тіла в найближчі 3 міс після переливання крові;

- у сільській місцевості з дуже високою ймовірністю поширення малярії в сезон передачі при будь-якому захворюванні з гарячкою в день звернення.

Можливість парентеральної передачі вимагає дбайливої стерилізації медичних інструментів і заборони участі в донорстві осіб, що перехворіли на малярію.

Важливого значення надають боротьбі з переносником: осушують болота, очищують водойми, обробляють місця виплоду комарів ларвіцидними та імагоцидними препаратами, використовують біологічні методи. Використовують репеленти, сітки на вікнах тощо. Деяке значення має зоопрофілактика - розміщення тонкошерстної худоби між населеним пунктом і водоймою чи заболоченою місцевістю. Рекомендується інсектицидна обробка транспортних засобів, що прибули з ендемічного осередку малярії.

Суттєве значення має хіміопрофілактика: особам, які їдуть в ендемічну зону, призначають делагіл (0,5г) або хлоридин (0,025г) 1 раз на тиждень, починаючи за тиждень до прибуття, протягом усього періоду ризику зараження та ще 6-8 тиж після виїзду з неблагополучної місцевості. В осередках тропічної малярії індивідуальну хіміопрофілактику здійснюють мефлохіном по 0,25г 1 раз на тиждень.

Нині розробляють різного типу вакцини, однак вони, очевидно, лише будуть доповнювати існуючі протималярійні заходами.

 


Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 731 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)