АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лабораторна діагностика

Основний - паразитологічний метод - дослідження мазків і товстої краплі периферічної крові, взятої як під час гарячки, так і в період апірексії.

Серологічний - реакція непрямої імунофлюоресценції, яка стає позитивною з 2-3-го тижня хвороби, діагностичний титр 1:20, 1:40 і вище. Входить в практику імуноферментний метод.

Догляд. Хворі та паразитоносії лікуються в умовах стаціонару, у палатах, що недоступні для комарів.

При підозрі на малярію, у зв’язку із загрозою розвитку малярійної коми і швидким її прогресуванням, хворому необхідно негайно дати першу дозу протималярійного препарату і госпіталізувати. При тяжкому перебігу у палату інтенсивної терапії, де хворі перебувають під постійним наглядом медперсоналу.

В період ознобу – добре вкрити, дати теплий час.

При жару - розкрити, забезпечити темературу в палаті 20*С, стежити, щоб не було потоку холодного повітря з віко і дверей, міхур з льодом над лобно-тім'яною ділянкою, покласти на чоло марлю, змоченою холодною водою.

Через декілька годин напад закінчується спадом температури і рясним потом – зняти міхур з льодом, переодягнути в суху білизну. При перших ознаках ускладнень –в палату інтенсивної терапії.

Лікування. Оскільки напади малярії пов’язані з еритроцитарною шизогонією, лікування проводять гематошизотропними препаратами - хініну, акрихіну, бігумалю, хлоридину, делагілу, який застосовують частіше: в 1-у добу 1г на раз і через 6-8 год - ще 0,5г; в наступні 2 дні – по 0,5г 1 раз на день.

При малярійній комі лікування починають із в/м’язового або в/венного введення (у

250 мл фізіологічного розчину чи 5% розчину глюкози) дуже повільно введення 10мл 5% розчину делагілу (на добу до 30мл), потім переходять на пероральне приймання препарату. При необхідності проводять дезінтоксикаційну терапію.

Пізні рецидиви малярії зумовлені розвитком тканинних шизонтів. Проти них ефективні примахін (призначають одночасно з делагілом) або хіноцид (призначають після відміни делагілу), які дають 14 днів поспіль. Комбінація гамето- і гістошизотропних препаратів забезпечує радикальне лікування малярії. Якщо при повторному дослідженні в крові продовжують виявлятися шизонти, повторюють курс гаметошизотропних препаратів, бажано із заміною їх у такій черзі: хінін 5-7 днів; хлоридин (дараприм, дарахлор, тин дурин) 3 дні; мефлохін (фансидар) одноразово.

Гаметоцидні препарати необхідно обов’язково застосовувати для санації всіх виявлених паразитоносіїв (хіноцид, примахін).

Лікування тропічної малярії складніше, тому що делагіл (хлорохін) на її збудника майже не діє. З гаметошизотропних призначають - хлоридин, при рецидивах – у комбінації з хініном чи сульфадоксином. Для терапії хлорохіностійких можна призначити мефлохін або фансидар, а також бактрим, дапсон, антибіотики тетрациклінового ряду (у комбінації з хініном).

Виписування зі стаціонару не раніше ніж через 1-2 дні після звільнення крові від плазмодії і закінчення курсу радикальної терапії.

Диспансерний нагляд. Лікар КІЗу та дільнична служба здійснюють нагляд за особами, котрі прибули з неблагополучної щодо малярії місцевості протягом 2 років і передбачає регулярну паразитоскопію крові (кожний квартал, а для тих, хто перехворів - щомісяця під час сезону можливої передачі), а також профілактичний і протирецидивний курси лікування.

Профілактичне лікування призначається незалежно від того, хворіла особа на малярію чи ні. Ліки приймаються під суворим наглядом у кабінеті, кожний прийом засвідчує підписом особи, яка здійснювала нагляд. Ті, хто перехворів на малярію протягом останніх 2-х років, навесні одержують протирецидивне лікування. Обидва курси проводять примахіном по 0,009г тричі на день протягом 2-х тиж.

З диспансерного обліку можна зняти після завершення терміну спостереження за умови клінічного одужання і відсутності паразитів у крові.

Профілактичні заходи. Малярія віднесена до хвороб, при яких передбачено санітарну охорону території держави та обов’язкову реєстрацію.

На територіях із середньою і високою ймовірністю поширення малярії у випадку виявлення хворого або паразитоносія проводять паразитоскопічне обстеження членів його сім'ї та найближчих сусідів, а при виявленні повторного місцевого випадку в сільській місцевості- подвірні обходи і лабораторне дослідження осіб, підозрілих щодо малярії.

Контингенти, які підлягають обов’язковому обстеженню на малярію:

- хворі з гарячкою протягом 5 діб і довше;

- хворі з гарячкою будь-якої тривалості, які хворіли на малярію протягом останніх 2-х років;

- хворі з гарячкою, котрі повернулися з тропіків, протягом 2-х років після повернення, незалежно від первинного діагнозу;

- при наявності гепатоспленомегалії, анемії невідомої етіології;

- донори;

- при підвищенні температури тіла в найближчі 3 міс після переливання крові;

- у сільській місцевості з дуже високою ймовірністю поширення малярії в сезон передачі при будь-якому захворюванні з гарячкою в день звернення.

Можливість парентеральної передачі вимагає дбайливої стерилізації медичних інструментів і заборони участі в донорстві осіб, що перехворіли на малярію.

Важливого значення надають боротьбі з переносником: осушують болота, очищують водойми, обробляють місця виплоду комарів ларвіцидними та імагоцидними препаратами, використовують біологічні методи. Використовують репеленти, сітки на вікнах тощо. Деяке значення має зоопрофілактика - розміщення тонкошерстної худоби між населеним пунктом і водоймою чи заболоченою місцевістю. Рекомендується інсектицидна обробка транспортних засобів, що прибули з ендемічного осередку малярії.

Суттєве значення має хіміопрофілактика: особам, які їдуть в ендемічну зону, призначають делагіл (0,5г) або хлоридин (0,025г) 1 раз на тиждень, починаючи за тиждень до прибуття, протягом усього періоду ризику зараження та ще 6-8 тиж після виїзду з неблагополучної місцевості. В осередках тропічної малярії індивідуальну хіміопрофілактику здійснюють мефлохіном по 0,25г 1 раз на тиждень.

Нині розробляють різного типу вакцини, однак вони, очевидно, лише будуть доповнювати існуючі протималярійні заходами.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 780 | Нарушение авторских прав