 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБЗагальновизнаної класифікації інфекційних хвороб поки що не існує. У нашій країні прийнята класифікація видатного українського вченого-епідеміолога академіка Л.В. Громашевського. Ознакою, покладеною в основу цієї класифікації, є механізм передачі збудників та їх локалізацію в організмі. Згідно з цією класифікацією інфекційні хвороби поділено на 4 групи. Цю класифікацію доповнюють поділом кожної групи на антропонози (захворювання виникають тільки у людей) та зоонози (захворювання, характерні для тварин і людей). Таблиця 1. Класифікація інфекційних хвороб
Кишкові інфекційні хвороби (аліментарні). Передаються фекально-оральним механізмом, уражають кишки. Збудники проникають в організм через рот. Ні у стравоході (через швидку евакуацію), ні в шлунку (кисле середовище) збудники не розмножуються. Мікроби можуть залишатися в межах кишок (холера, шигельоз) і виділятися з фекаліями; іноді збудники потрапляюють у кров і розносяться по всьому організму. В іншому випадку збудник може виділятися з сечею (черевний тиф, лептоспіроз), молоком (бруцельоз). Найвагоміше значення у профілактиці кишкових інфекцій належать санітарно-гігієнічним заходам, спрямованим на недопущення забруднення харчових продуктів і води, боротьбу з мухами, а також особистій гігієні (миття рук перед приготуванням їжі, її споживанням та після відвідування туалету). Необхідно якомога раніше виявити хворих і заразоносіїв й відсторонити їх від роботи на харчових підприємствах, у системі водопостачання тощо. Інфекції дихальних шляхів (повітряно-краплинні) характеризуються повітряно-крапельним механізмом передачі й ураженням слизової оболонки дихальних органів. Збудники перебувають на слизових оболонках носоглотки, гортані, трахеї, бронхів, звідки при чханні, кашлі, розмові з крапельками слизу і харкотинням виділяються у повітря і довкілля і при попаданні цих крапельок (або пилу, що утворився при їх підсиханні) у дихальні шляхи сприйнятливої людини відбувається зараження. Деякі збудники швидко гинуть у довкіллі, тому зараження можливе при дуже близькому спілкуванні з хворим (кір, кашлюк). Інші, навпаки, дуже стійкі і з пилом можуть переноситись на значні відстані (туберкульоз). Додатковими факторами передачі деяких інфекцій можуть бути іграшки, посуд, білизна, забруднені збудниками. Основний профілактичний захід полягає у формуванні несприйнятливості населення шляхом проведення специфічної імунізації. Важливе значення мають часте провітрювання, ультрафіолетове опромінення приміщень, застосування індивідуальних масок і респіраторів, дезінфекція. При кров'яних (трансмісивних) інфекціях збудники перебувають у кровоносній і лімфатичній системах, звідки лише за допомогою кровосисних членистоногих (воша, комар, блоха, кліщ) можуть досягти сприйнятливого організму іншої людини (трансмісивний механізм передачі). Збудники цих інфекцій в основному адаптовані до певних переносників. тому кров'яні інфекції мають епідеміологічні особливості: а) ендемічність – деякі хвороби цієї групи характеризуються типовою природною осередковістю; б) сезонність, яка пов'язана з біологічною активністю у певні (теплі) пори року. Збудники облігатно-трансмісивних хвороб передаються тільки через переносників (висипний тиф, малярія). Збудники факультативно-трансмісивних хвороб можуть передаватись як через переносників, так і іншими шляхами через зовнішнє середовище (чума, туляремія, Ку-гарячка). Найефективнішим способом боротьби з цими інфекціями є дезінсекція (знищення комах-переносників). У тих випадках, коли джерелом є гризуни, проводяться дератизаційні заходи. Для запобігання деяким хворобам (чума, туляремія, кліщовий енцефаліт) застосовують вакцини. Інфекції зовнішніх покривів. Збудник проникає в організм через шкіру і зовнішні слизові оболонки, а інфекція уражує весь організм (корост уражує лише шкіру). Зараження людини відбувається двома способами: а) під час безпосереднього (прямого) контакту (венеричні хвороби, сказ). При прямому контакті людина чи тварина, що є джерелом збудника, ураженою ділянкою тіла торкається сприйнятливого організму. Така передача можлива при укусі твариною (сказ), статевих зв'язках (гонорея, ВІЛ-інфекція); б) під час непрямого контакту – через фактори зовнішнього середовища: одяг, постіль, посуд, грібенці, продукти харчування (сибірка). Ранові інфекції (правець, бешиха) пов'язані з травмами з ушкодженням шкіри. Ряд інфекцій (гепатити В,С) передаються під час медичних маніпуляцій (оперативні втручання, ін'єкції ліків, діагностичні процедури) – парентеральний шлях передачі (через медичні інструменти). У профілактиці цих хвороб застосовують різні заходи: виявлення, ізоляція, лікування хворих, якісна стерилізація медичних інструментів, дотримання правил особистої гігієни, виявлення і зищення хворих тварин, запобігання травматизмові. Стосовно деяких інфекцій розроблена ефективна імунізація. Існують інфекційні хвороби з різними (кількома) механізмами передачі. Тоді іноді виділяють п'яту групу інфекційних хвороб (чума, туляремія, сибірка, геморагічну гарячку тощо). Наведена класифікація, спираючись на локалізацію збудника в організмі, визначає органи, які найчастіше вражаються при тій чи іншій хворобі, тобто має певне клінічне значення. Але основна цінність класифікації полягає в тому, що вона вказує на головні шляхи розповсюдження інфекційних хвороб і обгрунтовує адекватні способи їх попередження. У світовому масштабі все більше впроваджується Міжнародна статистична класифікація хвороб, травм і причин смерті (МКХ). Кожні 10 років її переглядають експерти ВООЗ, які вносять у класифікацію зміни з врахуванням нових досягнень медицини. Міжнародна класифікація інфекційних і паразитарних захворювань, що є частиною МКХ, складається з трьохзачних рубрик хвороб та їх чотиризначних підрубрик, наприклад: АОО Холера АОО.О Холера, викликана холерним вібріоном 01, біовар cholerae. В15 Гострий гепатит А В15.0 Гепатит А з печінковою комою В15.9 Гепатит А без печінкової коми Уведення МКХ слугує уніфікації методичних підходів до діагностики поширених інфекційних хвороб, їх статистичного обліку та аналізу в різних країнах.
Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 1264 | Нарушение авторских прав |