АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вроджений токсоплазмоз

Гостра форма – це важке генералізоване захворювання з вираженою загальною інтоксикацією, високою гарячкою, висипом, змінами у внутрішніх органах і нервовій системі. У випадку внутрішньоутробного інфікування, якщо дитина народжується живою, в неї виявляють характерну клінічну тріаду: гідроцефалія, судомний синдром, ураження сітчатки очей.

Характерними є висипання (розеоли, папули, макуло- папульозні елементи) рожево-червоного кольору, які згущаються на кінцівках і в нижніх відділах живота, зберігаються від кількох днів до 2 тиж. А також крововиливи в шкіру, слизові оболонки. У хворих збільшені селезінка і периферічні лімфатичні вузли. Набряки. Можливі ураження серця і пневмонії.

Якщо розвивається енцефаліт, з'являються опістонус, клонічні і тонічні судоми, парези або паралічі кінцівок, ураження черепних нервів. Ліквор з підвищеним тиском, прозорий, з помірним збільшенням лімфоцитів.

Гостра форма може закінчитися смертю дитини в перші тижні життя. Може перейти в хронічну форму, для якої характерними є ознаки ураження нервової системи та очей, відставання у розумовому розвитку, парези, паралічі епілептиформні припадки.

Після затихання інфекційного процесу можуть зберігатись стійки незворотні зміни – мікроцефалія, олігофренія.

При рентгенологічному обстеженні знаходять внутрішньо-черепні кальцифікати, які утворюються внаслідок відкладання вапна у вогнищах некрозу на місці специфічних гранульом.

Інколи вроджений токсоплазмоз перебігає безсимптомно.

Перебіг залежить від імунологічного статусу.

У крові: лейкопенія, відносний лімфоцитоз, еозинофільоз, ШОЕ залишається нормальною.

Діагностика грунтується на клінічних даних (патологічні зміни з боку центральної нервової системи, симптомах ураження органу зору, збільшення лімфатичних вузлів, селезінки, печінки), а також за результатами лабораторних та спеціальних методів обстеження.

Необхідною умовою для діагностики токсоплазмозу є паралельне обстеження хворого різними методами: протозоологічними, імунологічними і біологічними.

Протозоологічні дослідження. Матеріалом для дослідження є шматочки тканин при біопсії, пунктати органів і лімфатичних вузлів, спинномозкова рідина, кров, ексудат. Від трупа забирають шматочки мозку, печінки, селезінки, легень і лімфатичних вузлів. У гострій стадії захворювання можна знайти паразитів у крові і лікворі.

При протозоологічних методах із матеріалу від хворого готують мазки й мазки-біоптати. Спинномозкову рідину попередньо центрифугують.

При імунологічних методах виявляють паразита непрямим шляхом через наявність антитіл, що виробляє організм хворого на токсоплазмоз, застосовуючи серологічні реакції - РЗК, РПГА, ІФА. РЗК проводять з 2-го тижня хвороби дворазово, діагностичний титр1:160-1:320. Імуноферментний аналіз дозволяє у сироватці хворого виявити антитіла

(Ig класу М – при активному процесі, Ig класу G – при хронічному). Антитіла у новонародженого можуть бути материнського походження, вони зникають до кінця першого року життя. Наявність в пуповинній крові Іg класу M, які не передаються через плаценту, свідчить про вроджений токсоплазмоз.

Крім серологічних реакцій застосовується шкірно-алергічна проба.

Внутрішньошкірна алергічна проба з токсоплазміном стає позитивною через 4-6 тижнів після початку хвороби. При позитивній пробі – гіперемія і інфільтрат не менше 10 мм. Позитивна проба зберігається багато років, тому вона може свідчити тільки про факт інфікування.

Суть біологічного методу полягає у зараженні лабораторних тварин (білі миші, хом'яки). Тваринам вводять внутрішньоочеревинно суспензію біоптатів тканин або пунктат із лімфатичних вузлів. Через два тижні тварин умертвляють і досліджують мазок із перитонеального ексудату, печінки, селезінки, легень.

Із спеціальних методів обстеження проводять ЕКГ, УЗД, огляд очного дна, рентген черепа).

Лікування. При гострому токсоплазмозі головним засобом лікування є хіміотерапевтичні препарати– хлоридин, (тиндурин) 0,025 г 2-3 рази на добу + делагіл (0,5г 2 раза на добу) з сульфаніламідами (бісептол по 2т – 2 р) протягом 7-10 днів.

Ефективний тетрациклін. Як правило, призначають 3 курси з інтервалом 7-10 днів. Для попередження побічних реакцій рекомендують призначати їх після їди, запиваючи розчином натрію гідрокарбонату. Прийом – після їди, запивають розчином натрію гідрокарботату. Додатково застосовують вітамін С, фолієву кислоту,

антигістамінні препарати, стимулятори кровотворення. Для зменшення інтоксикації, запобігання алергізації при важкому перебігу показані глюкокортикоїди.

При важкій формі – глюкокортикоїди.

При розвитку менінгоенцефаліту використовують дегітраційну терапію (лазикс, фуросемід, внутрішньовенно сечовина або манітол, гіпертонічні розчини глюкози), повторні люмбальні пункції.

При хронічних формах токсоплазмозу жодний з етіотропних препаратів не діє, бо паразит знаходиться в стадії цист. Головна увага повинна бути приділена макроорганізму – десенсибілізація, підвищення імуногенезу і загальної реактивності, корекція порушених функцій організму. Хіміотерапія грає тут лише допоміжну роль, достатньо буває одного курсу тривалістю 5-7 днів (тетрациклін, делагіл, метронідазол). Одночасно проводять загальнозміцнюючу терапію – вітаміни, нормальний людський імуноглобулін, сироватковий поліглобулін, альбумін, стимулятори кровотворення, алое, ФіБС.

Хороший результат дає лікування токсоплазміном. Після внутрішньошкірного введення його спостерігається як специфічна десенсибілізація, так і підвищення титру антитіл. Індивідуальна доза підбирається з допомогою титраційної проби (внутрішньошкірно вводять різні розведення токсоплазміну – 1:10, 1:100, 1:1000 і т.д. по 0,1 мл кожного; як робоче беруть розведення, що дає помірну місцеву реакцію – діаметр гіперемії та інфільтрації від 5 мм до 10 мм; загальна реакція не повинна бути різко вираженою). Токсоплазмін у робочому розведенні вводять внутрішньошкірно в перший день по 0,1 мл в 3 місця і далі щоденно додаючи по одній ін'єкції, доходять до 10 ін'єкцій. Паралельно хворим призначають щоденно загальне ультрафіолетове опромінювання. Лікування токсоплазміном не слід поєднувати з призначенням препаратів, які пригнічують імуногенез (антибактерійні засоби, глюкокортикоїди).

Широко застосовують фізіотерапію і лікувальну фізкультуру.

При ураженні очей рекомендують місцеві процедури (введення кортизону під кон'юнктиву, лазерна фотокоагуляція).

В боротьбі з вродженим токсоплазмозом мають значення своєчасне виявлення і лікування токсоплазмозу в жінок. Комплексне лікування, яке проведене майбутній матері напередодні вагітності, повністю виключає вірогідність вродженого токсоплазмозу. Призначення хіміотерапевтичних препаратів та антибіотиків у ранні строки вагітності (до 3 міс) категорично протипоказане в зв'язку з їх тератогенною дією. При необхідності лікування обмежується курсом вакцинотерапії і загальнозміцнюючими засобами.

Лікування дітей проводять використовуючи вікові дози.

Латентні форми токсоплазмозу не потребують будь-якого лікування.

Вагітні з позитивними реакціями на токсоплазмоз, але без клінічних проявів інфекції, є здоровими носіями токсоплазм і не потребують ніяких лікувальних засобів.

Серед первинно інвазованих токсоплазмами під час вагітності у 30-40% існує реальна загроза трансплацентарного зараження плода. При виявленні інвазії токсоплазмами під час вагітності (сероконверсія), незалежно від форми (гострий, підгострий чи інапарантий токсоплазмоз), необхідно проводити лікування із застосуванням етіотропних препаратів, але не раніше 12-16-го тижня вагітності (з другого триместру). Призначають 2 п'ятиденні цикли з 7-10-денним інтервалом. Залежно від строку вагітності курс лікування доцільно повторити через 1-1,5 міс. Заборонені хлоридин і антибіотики тетрациклінової групи. Сульфаніламіди використовують обережно.

При первинній інвазії токсоплазмами в першому триместрі вагітності у зв'язку з ризиком народження дитини з вадами розвитку вирішується питання про переривання вагітності за медичними показаннями. Не показано переривання вагітності жінкам з хронічним токсоплазмозом, а тим більше – з інапарантними формами.

Профілактика. Специфічна профілактика токсоплазмозу не розроблена. Враховуючи роль домашніх кішок у передачі токсоплазмозу, необхідно годувати їх лише термічно обробленим м'ясом, лікувати їх при виникненні захворювання, своєчасно видаляти випорожнення та дезінфікувати ящики з піском. На дитячих майданчиках треба захищати пісочниці від забруднення котами.

З метою запобігання вродженому токсоплазмозу велику роль відіграє попередження зараження під час вагітності – виключення контакту з кішками, випробування сирого м'ясного фаршу, миття рук після приготування страв із сирого м'яса. Ймовірність зараження найбільша у вагітних, які не мають антитіл до збудника. Певне значення має клінічне та серологічне обстеження вагітних, особливо з обтяжним акушерським анамнезом, та проведення в необхідних випадках лікування.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 917 | Нарушение авторских прав