АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

РЕСПІРАТОРНО-СИНЦИТІАЛЬНА ХВОРОБА

Респіраторно-синцитіальна хвороба (лат.: infectio respiratoria syncytialis) - це гостра вірусна хвороба з ураженням нижніх відділів дихальних шляхів і помірною інтоксикацією.

Етіологія. Збудник – РНК вірус з роду пневмовірусів. Він не стійкий, швидко інактивується при нагрівання, під дією дезінфекційних засобів.

Епідеміологія. Джерело інфекції – хвора людина, рідше – вірусоносій. Хворі виділяють вірус протягом усього захворювання. Передається крапельним шляхом. Найбільш сприятливі немовлята. В дитячих закладах спалахи частіше взимку або навесні.

Патогенез. Вірус проникає в епітелій дихальних шляхів. Запальний процес починається зі слизової оболонки носових ходів; охоплює глотку і розповсюджується на нижні дихальні шляхи. У дітей віком до 1 року може виникнути некротичний бронхіоліт із закупоренням просвіту бронхів тягучим слизом. Порушення дренажної функції бронхіального дерева веде до кисневої нестачі, ателектазу, емфіземи, приєднання вірусно-бактеріальної пневмонії.

Клінічні прояви. Інкубаційний період 3-7 діб. У дітей старших вікових груп і дорослих захворювання, як правило, перебігає легко з переважним ураженням верхніх відділів респіраторного тракту. Хворі відзначають закладання носа, першіння в горлі, чхають, покашлюють. Слизова оболонка носоглотки гіперемійована, набрякла. Невдозі починає виділятись велика кількість в'язкого слизу. Температура тіла нормальна або субфебрильна. Загальний аналіз крові в нормі чи помірний лімфо- і моноцитоз. Хвороба триває 2-10 діб.

У кожної 4-5-ої дитини в ранньому віці інфекція перебігає з бронхіолітом і пневмонією. Поряд із задишкою та акроціанозом відзначаються підвищення температури тіла і лейкоцитоз. Часто збільшена печінка і селезінка. У 50% випадків пневмонія супроводжується нападами астми.

Лабораторна діагностика. Використовують методи:

- вірусологічний. Вірус вирощують на клітинних культурах. Матеріал із рото глотки і носа забирають так само, як при грипі;

- серологічний: РЗК, РН з парними сироватками.

Перспективним є імуноферментний метод.

Для виявлення специфічного антигена в носоглоткових виділеннях користуються методом імунофлуоресценції. Найбільший відсоток знахідок припадає на 1-2-ий день хвороби.

Догляд і лікування. На початку захворювання доцільно призначати людський лейкоцитарний інтерферон (закапування в ніс або інгаляції), стимулятори утворення власного інтерферону (амізон, аміксин, циклоферон). У разі приєднання пневмонії, бронхіолі ту та астматичного компоненту – антибіотики, бронхоспазмолітичні середники, протикашльові й відхаркувальні (алтейний сироп, терпінгідрат, пертусин, нашатирно-анісові краплі). антигістамінні, гірчичники, кисневу терапію.

Профілактика. Неспецифічні заходи як при грипі.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 1000 | Нарушение авторских прав