РЕСПІРАТОРНО-СИНЦИТІАЛЬНА ХВОРОБА
Респіраторно-синцитіальна хвороба (лат.: infectio respiratoria syncytialis) - це гостра вірусна хвороба з ураженням нижніх відділів дихальних шляхів і помірною інтоксикацією.
Етіологія. Збудник – РНК вірус з роду пневмовірусів. Він не стійкий, швидко інактивується при нагрівання, під дією дезінфекційних засобів.
Епідеміологія. Джерело інфекції – хвора людина, рідше – вірусоносій. Хворі виділяють вірус протягом усього захворювання. Передається крапельним шляхом. Найбільш сприятливі немовлята. В дитячих закладах спалахи частіше взимку або навесні.
Патогенез. Вірус проникає в епітелій дихальних шляхів. Запальний процес починається зі слизової оболонки носових ходів; охоплює глотку і розповсюджується на нижні дихальні шляхи. У дітей віком до 1 року може виникнути некротичний бронхіоліт із закупоренням просвіту бронхів тягучим слизом. Порушення дренажної функції бронхіального дерева веде до кисневої нестачі, ателектазу, емфіземи, приєднання вірусно-бактеріальної пневмонії.
Клінічні прояви. Інкубаційний період 3-7 діб. У дітей старших вікових груп і дорослих захворювання, як правило, перебігає легко з переважним ураженням верхніх відділів респіраторного тракту. Хворі відзначають закладання носа, першіння в горлі, чхають, покашлюють. Слизова оболонка носоглотки гіперемійована, набрякла. Невдозі починає виділятись велика кількість в'язкого слизу. Температура тіла нормальна або субфебрильна. Загальний аналіз крові в нормі чи помірний лімфо- і моноцитоз. Хвороба триває 2-10 діб.
У кожної 4-5-ої дитини в ранньому віці інфекція перебігає з бронхіолітом і пневмонією. Поряд із задишкою та акроціанозом відзначаються підвищення температури тіла і лейкоцитоз. Часто збільшена печінка і селезінка. У 50% випадків пневмонія супроводжується нападами астми.
Лабораторна діагностика. Використовують методи:
- вірусологічний. Вірус вирощують на клітинних культурах. Матеріал із рото глотки і носа забирають так само, як при грипі;
- серологічний: РЗК, РН з парними сироватками.
Перспективним є імуноферментний метод.
Для виявлення специфічного антигена в носоглоткових виділеннях користуються методом імунофлуоресценції. Найбільший відсоток знахідок припадає на 1-2-ий день хвороби.
Догляд і лікування. На початку захворювання доцільно призначати людський лейкоцитарний інтерферон (закапування в ніс або інгаляції), стимулятори утворення власного інтерферону (амізон, аміксин, циклоферон). У разі приєднання пневмонії, бронхіолі ту та астматичного компоненту – антибіотики, бронхоспазмолітичні середники, протикашльові й відхаркувальні (алтейний сироп, терпінгідрат, пертусин, нашатирно-анісові краплі). антигістамінні, гірчичники, кисневу терапію.
Профілактика. Неспецифічні заходи як при грипі.
Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 997 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 |
|