АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диференціальна діагностика. Еризипелоїд (дивись "сибірка")

Еризипелоїд (дивись "сибірка")

Флегмони і абсцеси розвиваються в підшкірній клітковині, а тому при пальпації визначається щільний інфільтрат, який поширюється вглиб. Гіперемія і болючість шкіри найсильніша в центрі, межі вогнища нечіткі. Часом визначаються розм'якшення і флуктуація. Симптоми інтоксикації і гарячки наростають поступово.

При тромбофлебіті нижніх кінцівок хвороба починається з болей і набряку вздовж судин; гіперемія шкіри у вигляді плям або смуг над ураженими венами, які при пальпації щільні, болючі. Симптоми інтоксикації незначні, реґіонарний лімфаденіт відсутній.

При шкірній формі сибірки виникає неболючий карбункул, для якого характерний симптом зональності. Необхідно враховувати дані епіданамнезу (контакт із тваринами, шерстю, шкірами), переважну локалізацію процесу – на голові, шиї, верхніх кінцівках.

Екзема характеризується поліморфізмом ураження шкіри (еритема, пухирці, ерозії, гнійні кірочки, мокнення). Межі запалення нечіткі. Свербіж шкіри.

Алергічні дерматити зумовлюються різними агентами (фізичні, хімічні, харчові, рослинні). На шкірі – поліморфні висипання з тенденцією до поширення, інколи з відчуттям паління.

Висипання при оперізувальному герпесі вздовж нервових гілок. Екзантема має вигляд еритеми з подальшим висипанням на її фоні пухирців із серозним або геморагічним, рідше – гнійним вмістом. Далі на місці пухирців утворюються жовто-бурі або чорні кірочки. Необхідно враховувати інтенсивний біль і печію шкіри до початку висипань і в подальшому.

Догляд і лікування. Залежно від клінічної форми і тяжкості перебігу бешихи, хворих лікують в умовах інфекційного стаціонару або вдома. Обовязковій госпіталізації підлягають хворі з тяжким перебігом, частими рецидивами, при стійких порушеннях лімфо обігу, тяжкій супровідній патології, діти та особи похилого віку.

Хіміотерапія: при легких формах –нітрофуранові (фуразолідон, фура гін) по 0,1 – 0,2 г 3 рази на день. Бактрин, бісептол по 2 табл. 2 рази на день протягом 10 днів.

Ефективними є антибіотики пеніцилінового ряду – ампіцилін, оксацилін. При стрептококовому сепсисі- комбінація ампіциліну і гентаміцину 7-15 днів.

При рецидивній бешисі – ампіцилін, ампіокс, олететрин та антибіотики з групи цефалоспоринів (цефазолін, кефзол, клафоран по 2-4г на добу, цефтриаксон). Якщо зберігаються залишкові явища хвороби, то призначають другий курс антибіотикотерапії.

При бульозній формі підрізають пухирі і накладають повязку з розчином риванолу, фурациліну або ектерициду.

Застереження: накладати будь-які мазі на вогнище запалення не можна, бо вони подразнюють шкіру, збільшують набряк і сповільнюють процес загоєння.

При вираженій інфільтрації тканин та скаргах на біль показані не стероїдні протизапальні препарати – реопірин, воль трен, індометацин, мефенамінова кислота. У випадку млявого, затяжного перебігу – імуностимулювальні препарати, зокрема метил урацил, нуклеїнат натрію, спленін, тималін.

Хворим з частими рецидивами та проявами лімфостазу на тлі антибіотикотерапії призначають преднізолон по 30мг на добу з поступовим зниженням дози.

Доцільно призначати препарати, які зменшують проникність капілярів: рутин, аскорутин, аскорбінову кислоту, кальцію глюконат, вітаміни групи В,А, нікотинову кислоту.

Антигістамінні препарати –димедрол, тавегіл, суп ростин.

Дезінтоксикаційне лікування при вираженій інтоксикації, тяжких формах – реополіглюкін 200мл, 5% розч глюкози з ас корб. к-тою. Діуретики (фуросемід), а також ентеросорбенти (силлард П, ентеросгель та ін.)

Фізіотераевтичне лікування. У гострий період – УВЧ, УФО, лазеротерапія.У період реконвалесценції – індуктотермія, електрофорез калію йодиду, кальцію хлориду чи лідази, озокерит або парафін, радонові ванни.

Диспансерне спостереження за особами, які перехворіли на первинну і повторну бешиху 3 міс, при рецидивах – не менше ніж 2 роки.

Для попередження рецидивів вводять після перенесеної хвороби біцилін-5 (1,5 млн ОД) через кожні 4 тиж протягом 3-4 міс. Такий самий курс проводять при вираженій сезонності рецидивів, починаючи за 2 міс до можливого захворювання. При частих рецидивах біцилін-5 вводять щомісяця протягом 2-3 років.

Запобіганню рецидивів сприяють стимулятори імунної системи (метилурацил, екстракт елеутерокока, пантокрин). Показані санація вогнищ хронічної стрептококової інфекції, лікування мікозів, профілактика переохолодження, мікротравм, тому доцільним є працевлаштування.

Профілактика. Дотримання правил гігієни, захист цілості шкіри, лікування хронічного тонзиліту, загартування організму. При обробці ран, лікуванні гноячкових захворювань шкіри, медичних маніпуляціях необхідно дотримуватись правил асептики. Протиепідемічні заходи в осередку не проводять.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 911 | Нарушение авторских прав