АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Відновлення водно-електролітного балансу (регідратація)

Регідратація – це важливий вид терапії при багатьох діарей них хворобах, при яких внаслідок блювання, частих рідких випорожненнях виникає зневоднення і порушення водно-електролітного балансу.

Для орального поповнення організму водою та електролітами застосовують ораліт, ре гідрон, цитроглюкосолан, які випускаються в пакетиках в порошках і розводяться водою перед вживанням.

Для внутрішньовенного введення застосовують полііонні розчини: трисіль, кварта сіль, ацесіль, лактасіль, хлосіль. До їх складу входять іони натрію, калію, хлору, бікарбонат ний, лактат ний або цитратний буфер. Хлосіль містить ще й солі кальцію і магнію. Стандартні полііонні розчини ізотонічні щодо плазми крові й завдяки цьому м'яко діють на організм, дають змогу швидко поповнити втрати та відновити водно-сольовий баланс в організмі. При тяжкому зневодненні сольові розчини починають вводити внутрішньовенно струминно, потім поступово, у міру поліпшення стану хворого, переходять на їх крапельне введення. Завершують відновлення водно-електролітного балансу за допомогою ораліту чи ре гідрону.

Якщо під час проведення регідратації у хворого з'явились ознаки гіперкаліємії (сповільнення пульсу, зниження артеріального тиску, парестезії, зміни на ЕКГ), слід продовжувати регідратацію розчином, що не містить іонів калію (дисіль).

Протилежним до регідратації є дегідратація, яка застосовується для виведення з організму надмірної кількості рідини, наприклад, при набряку мозку у хворого на менінгококовий менінгіт. Для дегідратації застосовують гіпертонічний (20%) розчин глюкози, концентровану плазму та ін.. сечогінні засоби (фуросемід, лазикс, гіпотіазид, манітол, сорбітом тощо).

Глюкокортикоїди (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон) мають виражену протизапальну та антиалергічну дію, тому показані при хворобах з надмірною запальною та алергічною реакцією організму (трихінельоз, бруцельоз, бешиха), а також при ускладненнях терапії (анафілактичний шок, сироваткова хвороба). Абсолютним показанням для призначення гормональних препаратів є гостра недостатність надниркових залоз, що може розвинутись при менінгококовій хворобі, дифтерії, тифах. поряд з цим, преднізолон та інші глюкокортикоїди можуть спричинити тяжкі ускладнення (шлункову кровотечу, порушення обміну речовин, остеопороз),що обмежує їх застосування і вимагає уважного спостереження за хворим.

Неспецифічні засоби зміцнення захисних сил (метил урацил, пентоксил, нуклеїнат натрію, прополіс, препарати вилочкової залози – тималін, такти він, тирозин, а також вітаміни А, С і групи В) застосовуються з метою підвищення опірності організму до збудників. Вітаміни проявляють протизапальний, дезінтоксикацій ний вплив і є важливими учасниками обмінних процесів.

При дисбактеріозі (при кишкових інфекціях) показані колібактерин, біфідумбактерин, біфікол, біфі-форм, лінекс та інші пробіотики, що виготовлені з представників нормальної мікрофлори людини. Вони мають виражені антагоністичні властивості щодо патогенних бактерій.

Фітотерапія заслуговує окремої уваги. Відвари і настої багатьох лікарських рослин виявляють протизапальну та антимікробну дію, зумовлюють потогінний, відхаркувальний, обволікувальний і в'яжучий ефект, усувають спазм гладких м'язових волокон, а тому ефективні при багатьох інфекційних хворобах. Так, протимікробними та антисептичними властивостями володіють квіти календули, ромашки аптечної, трава звіробою і шалфею,сильний потогінний вплив мають напари липового цвіту, листя і плодів малини, тому у хворих на тяжкий грип вони зменшують інтоксикацію і запобігають перегріву організму.

Апаратні методи фізіотерапії (УВЧ, УФО) широко застосовуються. Лазеротерапія призводить до стимуляції імунної системи, має протизапальну і знеболювальну дію.

Хворі з тяжкими формами мають перебувати у палаті чи відділенні інтенсивної терапії під цілодобовим спостереженням лікаря і медсестри.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 1199 | Нарушение авторских прав