АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

СУТНІСТЬ ДОГОВОРУ ПОРУКИ

Як не прикро, але боржник у зобов'язанні не завжди добровільно виконує чи має реальну можливість виконання прийнятого на себе зобов'язання. Між тим, будь-який кредитор прагне бути впевненим у належному виконанні зобов'язання боржником чи принаймні у повному задоволенні своїх інтересів у разі його невиконання. Саме з метою попереднього забезпечення майнових інтересів кредитора та одержання ним гарантій належного виконання зобов'язання (незалежно від того, чи має боржник майно, на яке можна звернути стягнення за виконавчими документами) і використовуються такі засоби забезпечення зобов'язань, сутність яких полягає у залученні до виконання зобов'язання, поряд з боржником, третіх осіб. До таких спеціальних заходів забезпечувального характеру, передбачених цивільним законодавством, належать гарантія (про яку ми вели мову у минулому номері "ЮВУ") та порука, врегулювання відносин за якою й буде предметом розгляду у даному матеріалі.

Порука є одним із традиційних способів забезпечення виконання зобов'язання, зміст якого відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) полягає у тому, що поручитель поручається перед

кредитором іншої особи (боржника) відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в певній частині. Порука надає кредиторові додаткову гарантію виконання зобов'язання, оскільки у разі його невиконання чи неналежного виконання кредитор може пред'явити свої вимоги до поручителя.

Підставою виникнення поруки є договір про неї, що укладається між кредитором за основним зобов'язанням та особою, яка надала згоду бути поручителем його боржника. Порядок укладення, зміни та розірвання договору поруки регулюється загальними положеннями про угоди, які встановлені нормами цивільного законодавства, за винятком спеціального правила, що міститься у ст. 547 ЦКУ, про обов'язкову письмову форму будь-якого правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання (зрозуміло, що у тому числі й договору поруки), незалежно від форми укладення основної угоди. Недодержання письмової форми тягне за собою нікчемність договору поруки.

Цивільне законодавство не передбачає будь-яких зобов'язань, виконання яких не може бути забезпечено порукою. Виняток становлять лише недійсні зобов'язання, оскільки за змістом ч. 2 ст. 548 ЦКУ забезпечити можна лише дійсну вимогу — таким чином, порука має акцесорний характер: визнання недійсним основного зобов'язання, яке забезпечується укладенням договору поруки, незалежно від тих підстав, за якими основне зобов'язання визнається недійсним, тягне і беззаперечну недійсність поруки. Укладення договору поруки можна спрямувати на забезпечення не тільки дійсного, а ще й не існуючого (але такого, що за умови настання певних обставин, може виникнути у майбутньому) зобов'язання — наприклад, цілком можливою є порука за своєчасне внесення орендарем плати не лише за діючим орендним зобов'язанням,.скажімо, на поточний рік, а й за зобов'язанням на наступний період у випадку пролонгації договору оренди.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 571 | Нарушение авторских прав