АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття та основні засади (принципи) виконання зобов’язань. Принцип належного виконання зобов’язань

Прочитайте:
  1. A. к принципам, обусловленным действием рыночной среды
  2. A. принцип соответствия
  3. A. принципы полезности, замещения, ожидания
  4. I. Общие принципы организации работы поликлиники
  5. I. Общий принцип строения
  6. I. Принцип «не навреди» (модель Гиппократа).
  7. I. Скелетная мышечная ткань: локализация и принцип строения
  8. II. Принцип «делай благо» (модель Парацельса).
  9. II. Этиологический принцип
  10. III. Основные принципы патогенетической терапии вирусных гепатитов

Способи виконання зобов’язань. Місце і строки виконання зобов’язань »

 

Виконання зобов’язання можна визначити як здійснення боржником тієї дії, яку має право вимагати від нього кредитор на підставі існуючого між ними зобов’язання. Встановлені ст. 526 ЦК загальні умови виконання зобов’язання передбачають наявність п’яти видів стандартів поведінки, з якими має бути узгоджена поведінка суб’єктів виконання, а саме: умови договору; вимоги Цивільного кодексу; вимоги інших актів цивільного законодавства; звичаї ділового обороту; інші вимоги, що звичайно ставляться.

Підставою виникнення зобов’язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад), які породжують зобов’язання. Ч. 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України для цивільних прав та обов’язків. Це може бути: договір та інші юридичні факти, як передбачені, так і не передбачені ЦК України. При цьому договір є найбільш поширеною підставою для виникнення зобов’язальних правовідносин, оскільки зобов’язання встановлюються за згодою сторін.

Виділяють такі принципи: а) реального виконання (ст. 622 ЦК); б) належного виконання (ст. 526 ЦК); в) добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК).

Принцип реального виконання зобов’язання передбачає, що боржник мас вчинити саме л дії, які складають зміст договору, тобто виконати зобов’язання в натурі. Кредитор зацікавлений саме у виконанні боржником обов’язку, визначеного договором, адже тільки це призведе до задоволення його потреб.

Принцип належного виконання зобов’язання закріплений у ст. 526 ЦК, згідно з якою зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, виходячи із положень ст. 6 ЦК, виконання договірного зобов’язання, у першу чергу, має відповідати умовам договору.

Важливою гарантією дотримання умови виконання зобов’язання належними сторонами є положення ч. 2 ст. 527 ЦК, згідно з яким кожна зі сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою. Такими доказами можуть бути документи (посвідчення особи або паспорт фізичної особи-підприємця, посвідчення керівника юридичної особи тощо), витяги зі статутів суб’єктів господарювання, довіреності тощо. Юридичне значення непред’явлення вимоги доказів виконання зобов’язання (прийняття виконання) належною стороною полягає в тому, що інша сторона несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги.

Загальні умови належного виконання зобов’язань встановлені у ст. 526-545 ЦК України. До них належать: виконання зобов’язання належними сторонами в повному обсязі, у встановлений строк і у встановленому місці, у відповідній валюті, щодо належного предмета зобов’язання, у належний спосіб (і з належним оформленням).

Виконання зобов’язання вважається належним, якщо воно виконано належними суб’єктами, належним предметом і в належний спосіб, у належному місці і та в належний строк.

Предмет виконання — це певні матеріальні чи духовні блага, у зв’язку зі створенням або передачею яких було встановлене зобов’язання. У предметі виконання відбиваються найбільш істотні обов’язки боржника з належного виконання договірного зобов’язання.

Виконання зобов’язання, як правило, боржник має здійснювати в повному обсязі. Тому кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов’язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Належними мають бути суб’єкти виконання. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор — прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Належне виконання означає також виконання у встановлений строк (термін). Для того щоб виконання вважалося належним, необхідно щоб воно відбулося в належному місці, яке визначається договором або актами цивільного законодавства. Воно може також випливати із сутності зобов’язань або звичаїв ділового обороту. Місце виконання визначають сторони, а в разі коли місце виконання зобов’язання не встановлене в договорі, виконання провадиться за правилами ст. 532 ЦК України. Зобов’язання має виконуватися належним способом (і з належним оформленням). Ця вимога означає, що зобов’язання боржник має виконувати за допомогою вчинення дій, що складають зміст зобов’язання.


Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 750 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)