АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАВДАТКУ ЯК СПОСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Завдаток має давню історію існування та застосування. Проте з прийняттям нового Цивільного кодексу України (Далі – ЦК) відносини завдатку отримали нове регулювання. Відтак, постала необхідність у визначені видів зобов’язань, що можуть забезпечуватися завдатком, а також з’ясуванні проблем, котрі виникають у сфері його застосування.

Завдаток, поряд з неустойкою, є заходом цивільно-правової відповідальності і реалізується шляхом звернення грошових стягнень з боржника у разі порушення ним зобов’язання [1].

Відповідно до ст. 570 ЦК України “завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання”.

Предметом завдатку можуть бути як грошові кошти, так і рухоме майно. У зв’язку з відсутністю у законі застереження щодо видів рухомого майна можна припустити, що рухоме майно може бути предметом завдатку в тому випадку, коли боржник здійснює розрахунки з кредитором повністю або частково рухомим майном (наприклад, договір міни, сплата орендних платежів у натуральній формі тощо).

У ст. 570 не визначається безпосередньо розмір завдатку, а відтак, він визначається на розсуд сторін. Можна лише припустити, що в договірній практиці він має бути меншим від основної суми боргу.

Завдаток характеризується тим, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов’язань. Це означає, що завдаток виплачується стороною, яка зобов’язана сплачувати платежі за договором наперед – до моменту настання строку платежу. І у разі належного виконання забезпеченого завдатком зобов’язання вартість завдатку утримується з належних з боржника платежів.

Завдаток відрізняється від усіх інших способів забезпечення виконання зобов’язання тим, що він може забезпечувати лише договірні зобов’язання, отже, завдатком не можуть бути забезпечені деліктні зобов’язання, зобов’язання з безпідставного збагачення та інші, що виникають не на підставі договору.

Відсутність у ЦК правила про те, що завдатком, як і іншими способами, може забезпечуватися лише дійсне (існуюче між сторонами) зобов’язання, породжує у цивілістичній науці дискусії з цього приводу, що впливає на практику застосування завдатку [2].

Здійснюючи аналіз норми ст. 571 ЦК, можна дійти висновку, що саме визначення завдатку як грошової суми (рухомого майна), „що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання” свідчить про необхідність існування договірного зобов’язання між сторонами на момент укладення договору про завдаток. Крім того, до такого ж висновку можна дійти, виходячи зі змісту ст.ст. 546-548 ЦК, які визначають, що завдатком та іншими способами можуть забезпечуватися виконання зобов’язань, що виконання основного зобов’язання забезпечується якщо це встановлено договором або законом. У ЦК та інших актах цивільного законодавства не передбачаються підстави для забезпечення завдатком зобов’язання, що може виникнути у майбутньому, то можна дійти висновку про необхідність існування основного договірного зобов’язання між сторонами.

Проте деякі автори вважають можливість поширення на завдаток правила ст. 573 ЦК, яка передбачає можливість забезпечення заставою вимоги, що може виникнути у майбутньому [3]. Проте, по-перше, правила про заставу не можуть поширюватися на завдаток через відсутність застереження про це у ст.ст. 570-571, а також у зв’язку з тим, що завдаток і застава є окремими способами забезпечення виконання зобов’язань, які регламентуються різними правовими нормами. По-друге, при аналізі змісту ст. 573 ЦК видно, що в даному разі має місце зобов’язання з відкладальною умовою, настання якої призведе до виникнення заставного зобов’язання.

Така позиція підтверджується, зокрема, Законом України „Про заставу”, відповідно до ст. 3 якого 2застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог”.

Власне на підтвердження цієї позиції Вищий арбітражний суд України надав роз’яснення від 24 грудня 1999 р. № 02-5/602, в якому зазначив, що „оскільки заставою може забезпечуватись лише дійсна вимога, господарським судам слід з’ясовувати обставини, пов’язані з існуванням забезпечуваного заставою зобов’язання боржника. Якщо таке зобов’язання ще не виникло, право застави також не виникає, незважаючи на укладення договору застави і навіть на передачу предмета застави заставодержателю. Наприклад, за договором банківської позички право застави виникає лише після фактичного одержання суми позички боржником”.

Отже, на підставі аналізу чинного законодавства України можна дійти висновку, що завдаток може забезпечувати лише існуюче дійсне зобов’язання. При цьому умова про завдаток може бути як предметом окремого правочину, так і входити до змісту основного правочину, вже укладеного сторонами.

Крім того, підтвердженням необхідності існування основного зобов’язання є також те, що завдаток – додаткове зобов’язання щодо основного, яке воно забезпечує, а відтак, воно походить та залежить від останнього.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 675 | Нарушение авторских прав