АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розкрити особливості укладення і виконання договору поруки

Договір поруки є одним із найпоширеніших видів забезпечення виконання зобов’язання. Укладення договору поруки є досить поширеним явищем при укладенні договору кредиту. Банк, надаючи позичальнику кредит, як правило вимагає, щоб за позичальника поручилася третя особа, яка буде відповідати перед банком у випадку порушення зобов'язання позичальником.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, тобто відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Поручителем може бути фізична або юридична особа.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі та може гарантуватися виконання не тільки грошового зобов’язання, а й іншого зобов’язання (передати майно, виконати роботу, надати послугу). Відповідно, на поручителя, у разі порушення боржником свого зобов’язання, може бути покладений обов’язок сплатити гроші на користь кредитора, передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо.
Договір поруки укладається у письмовій формі. В ньому мають бути зазначені предмет договору, основне зобов’язання, яке забезпечується порукою, порядок виконання зобов'язання, зміст та обсяг відповідальності поручителя, оплатність чи безоплатність послуг поручителя, права й обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Особливим видом поруки є майнова порука. Згідно приписів Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Таким чином, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
При цьому, згідно з п. 23 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (однак, договором поруки може бути встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
В такому випадку кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Якщо кредитор одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, він має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя.
Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника.
Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. В такому випадку розмір та порядок оплати послуг поручителя повинні бути визначені в договорі.
Порука припиняється у наступних випадках:
1) з припиненням забезпеченого нею зобов'язання,
2) у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності,
3) якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
4) у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
5) після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
На практиці досить часто трапляються випадки підвищення відсоткової ставки за договором кредиту, коли поручитель не повідомляється про таке підвищення та, відповідно, відсутня його згода на таке підвищення. Таким чином, має місце зміна зобов’язання, внаслідок якої збільшується обсяг відповідальності поручителя. Тобто у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. За таких умов, поручитель має право звернутися до суду з вимогою про визнання припиненим договору поруки.
На сьогоднішній день має місце позитивна судова практика про задоволення позовних вимог поручителів. (Наприлкад, Постанова ВСУ від 19.12.2011 р. по справі № 6-67цс11).
При цьому, згідно п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
Також, на практиці досить часто трапляються випадки, коли кредитор пред’являє окремо вимогу про стягнення суми коштів (або звернення стягнення на предмет іпотеки) в повному обсязі до боржника, а також окремо до поручителя. Судова практика свідчить про те, що у випадку, якщо пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників, кредитор не одержав задоволення, останній має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника. Таким чином, наявність рішення суду про стягнення боргу із боржника не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення боргу до поручителя, адже згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Крім цього, існують випадки, коли господарське товариство-поручитель подає позов до суду про визнання недійсним договору поруки (в тому числі майнової) на тій підставі, що він суперечить ст. 79 ГК України, ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», а також статутним цілям такого товариства. Свою позицію така юридична особа аргументує тим, що господарське товариство здійснює свою діяльність виключно з метою одержання прибутку, а укладення договору поруки позбавлене не тільки економічного сенсу та підприємницької доцільності, такі дії є збитковими для товариства. Наразі судова практика є суперечливою, однак є випадки вирішення таких справ на користь поручителів.

В Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 зазначається, що з урахуванням статей 553 - 554 ЦК договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник є не стороною договору поруки, а стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки. Разом із тим це не означає, що за позовом позичальника такий договір поруки не може бути визнано недійсним, якщо буде доведено, що він звужує його права чи розширює обов'язки, зокрема, передбачає оплату послуг поручителя боржником відповідно до вимог статті 558 ЦК, чи доведено зловмисну домовленість кредитора з поручителем тощо.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 624 | Нарушение авторских прав