АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЗАБЕЗПЕЧЕНОГО ПОРУКОЮ

Забезпечувальна функція поруки полягає у тому, що поручитель несе перед кредитором солідарну відповідальність з боржником за основним зобов'язанням. Таким чином, при укладенні договору поруки виникає множинність осіб на боці боржника, і законодавець визначає солідарні обов'язки для цих боржників. Проте солідарність їх відповідальності не є необхідною умовою поруки — адже положення ч. 1 ст. 554 ЦКУ мають диспозитивний характер, оскільки надають можливість сторонам встановити у договорі іншу (субсидіарну) відповідальність поручителя. У такому разі до звернення з вимогою до поручителя кредитор повинен вжити заходів для отримання заборгованості з боржника. Але, підкреслимо, якщо у договорі поруки вид відповідальності боржника та кредитора спеціально не обумовлено, то буде застосовуватися згадане правило ЦКУ про солідарну відповідальність вказаних осіб. Іноді трапляються випадки, коли суди не зважають на вимоги законодавства щодо солідарної відповідальності боржника і поручителя перед кредитором (коли інше не встановлено договором поруки) та покладають обов'язок виконати зобов'язання, забезпечене порукою, виключно на поручителя, звільняючи таким чином боржника від його зобов'язання. Але так чинити не можна, оскільки згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 543 ЦКУ солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, поки зобов'язання не буде погашено повністю.

Обсяг відповідальності поручителя не обов'язково повинен збігатися з обсягом боргу за основним зобов'язанням — сторони у договорі можуть обмежити відповідальність поручителя і частиною боргу. На це, зокрема, звернено увагу в інформаційному листі Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" від 29.01.1999 р. № 01-8/46, у п. 3 якого наголошується на відповідності чинному законодавству умов договору поруки, за яким поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання треттю особою (позичальником) лише в частині повернення суми кредиту без урахування процентів за користування ним та штрафних санкцій. Це цілком узгоджується з ч. 2 ст. 554 ЦКУ, згідно з якою поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (зокрема, за сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків), якщо тільки інше не встановлено договором поруки. Таким чином, умови договору поруки, за яким поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання треттю особою лише в частиш повернення суми кредиту, не суперечить чинному законодавству. Проте якщо подібні обмеження у договорі не зазначені, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж самому обсязі, що й боржник — крім суми боргу, він повинен буде сплатити належні кредиторові відсотки, відшкодувати судові витрати із стягування боргу та інші збитки кредитора, зумовлені невиконанням чи неналежним виконанням боржником свого зобов'язання. Розмір зобов'язання поручителя перед кредитором визначатиметься обсягом відповідальності боржника за відповідне порушення основного зобов'язання.

Цілком можливим є й встановлення поруки щодо виконання боржником одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб (шляхом спільного надання ними поруки у формі укладення одного договору). У цьому разі відповідно до змісту ч. З ст. 554 ЦКУ такі поручителі відповідають перед кредитором солідарно (але знову ж таки за умови, що інше не передбачено договором поруки). У таких випадках кредитор вправі пред'явиш свої вимога як до будь-кого з поручителів, так і до боржника. Особи ж, які незалежно одна від іншої поручилися за одного боржника й уклали різні договори поруки, статусу солідарних боржників не набувають.

Одержавши вимогу кредитора, поручитель, перед тим як її задовольнити, зобов'язаний попередити про це боржника, а у разі пред'явлення до нього позову — подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (ч. 1 ст. 555 ЦКУ). У супротивному ж випадку боржник буде вправі висунути проти зворотної вимоги (регресного позову) поручителя усі ті заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель же також має право висунути проти вимоги кредитора усі ті заперечення, які міг би навести сам боржник (за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника). Звісно, ці заперечення використовуються поручителем з метою відхилення вимоги чи зменшення її розміру — наприклад, заперечення щодо дійсності вимоги, її розміру, заперечення, що ґрунтуються на належному боржнику праві зарахування зустрічної однорідної вимоги тощо. Слід звернути увагу, що право висунути проти вимоги кредитора вказані заперечення поручитель зберігає навіть у тому випадку, коли боржник від них відмовився або ж визнав свій борг.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 576 | Нарушение авторских прав