АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Міома матки. Причини виникненння. Клініка. Діагностика. Лікування.

Міома матки - це доброякісна пухлина, що розвивається в міометрії - м'язовій оболонці матки. Цим захворюванням страждають до 20% жінок. З настанням менопаузи (припинення менструацій) часто відзначається зворотний розвиток пухлини. Міома (лейоміома, фіброміома) утворюється з м'язової та сполучної тканини матки. Немає єдиної думки про причини розвитку міоми матки. Нерідко причиною виникнення цієї пухлини є гормональні порушення, найчастіше це надлишковий рівень жіночих полових гормонів - естрогенів. Також говорять про вплив інфекції на розвиток міоми (внутріматкові контрацептиви, аборти, запалення, інфекції, що передаються статевим шляхом). Певне значення мають порушення імунної системи та спадкова схильність. Несприятливі фактори, які можуть викликати ріст пухлини: відсутність пологів та лактації до 30 років; аборти; тривала неадекватна контрацепція; хронічні, підгострі та гострі запалення матки та придатків; стреси; ультрафіолетове опромінення; утворення кіст та кістом яєчників; порушення обміну речовин (ожиріння, цукровий діабет). Клініка: у початковій стадії має безсимптомний перебіг. Згодом з*являються симптоми: Відчуття тиснення, дискомфорту внизу живота, біль унизу живота у попереку, маткові кровотечі, порушення сечовипускання, запори. Менструації можуть бути рясними, зі згустками. Біль при міомі матки може носити різний характер: постійний ниючий, виражений та тривалий, раптовий гострий біль, схваткоподібний, може іррадіювати в область прямої кишки. Прояви захворювання залежать від віку, розмірів та розташування міоматозних вузлів, що супроводжують захворювання. Діагностика: Встановити діагноз міоми матки можливо при звичайному гінекологічному огляді. Також для діагностики використовується ультразвукове дослідження (УЗИ), у тому числі із застосуванням піхвових датчиків, гистероскопія, лапароскопія, гістеросальпінгографія. Лікування залежить від швидкості росту пухлини, локалізації вузлів, наявності ускладнень. Воно може бути консервативним -спрямоване на зниження рівня естрогенів та регуляцію гормонального обміну. Консервативна гормональна терапія міоми матки спрямована на запобігання росту пухлини, зменшення її розмірів. І хірургічне лікування - залежно від віку жінки, її бажання мати дитину, величини вузла та багатьох інших факторів вибирається тактика лікування: повне видалення ураженого органу (матки), або видалення міоматозного вузла та збереженням матки.

4.Д-з: Ваг. 1 Роди 1 термінові. 2-й період родів.

В.18.

1.Будова таза. Відділи таза. Зовн. і внутр.. розміри таза. Таз (pelvis) Складається з 4-х кісток: 2 тазових (os coxae), крижової (os sacrum), куприкової (os cocciges). Тазові кістки з*єднані між собою. Дві тазові кістки з*єдн. з крижовою в ділянці вушок нерухомим з*єднанням, яке наз синостос. Дві лонні к-ки спереду з*єднані хрящ. з*єднанням – симфізом. Тазова к-ка до 18р скл з 3-х кісток: клубової(os iliaca), сідничної(os ischii), лобкової або лонної(os pubis).Тіла всіх 3-х кісток зливаються у ділянці вертлюжної западини acetabulum. Клубова к. має крило (ala). Крило – це тонка пластинка ввігнута і гладка з середини і опукла зовні. Верхній край крила наз гребенем (crista). Спереду гребінь закінчується передньоверхньою остю(spina illeca anterior superior).Ззаду – задньою верхньою остю (spina illeca posterior superior). Сіднична к. скл з тіла і 2-х гілок: низхідної і висхідної. Низхідна потовщена і закінчується сідничним горбом tuber ischiadica.Збоку від нисхіної гілки відходить тонка пластинка, яка закінчується гострим виступом – ость spina ischiadica. Висхідна гілка іде на зустріч гілці лобкової к-ки і утв. затульний отвір foramen obturatorium через нього проходять судини і нерви. Лонна к. скл з тіла(в складі верхньої западини) та 2-х гілок: горизонтальної та низхідної. Горизонтальна гілка є основою лонної дуги і закінчується лонним горбом tuberculum pybis. На місці з*єднання лобкової к. з клубовою утв. клубово-лонне підвищення – іменція. Крижова к. має трикутну форму, основою обернена догори, а верхівкою – до низу. В низу утв з куприком суглоб. Криж. к. скл. з 5 хребців, які злилися між собою.Має зовн і внутр. поверхні. Внутр. поверхня ввігнута і відносно гладка. Має 4 пари отворів і 3 полоски, які утв. в ділянці міжхр. дисків. Внутр поверхня ввігнута складає основу тазової кривизни. Зовн. поверхня шорстка, має 3 гребеня. Найбільш виражений – посередині, утв. внаслідок злиття остистих відростків. Внаслідок злиття дужок кр.хр. утв. канал.

Куприк – це 4-5 рудіментарних хр., які представляють кінцевий відділ хребта.

Таз поділяється на великий і малий. Межа між великим і малим тазом проходить по верхньому краю симфізу та лонних к-ок, безіменних лініях та через крижовий мис. Великий таз обмежений з боків крилами клубових к., ззаду – передньою поверхнею поперекового відділу хребта, спереду – внутр.. поверхнею передньої черевної стінки. Малий таз являє собою суцільне кільце, його розміри є сталими.

Дістанція спінарум – відстань між передньо-верхніми остями клубової к. =25-26см. Дістанція крістарум – між найбільш віддаленішими точками гребенів клуб. к. = 28-29 см. Дістанція трохантеріка – між великими вертлюгами стегнової к. = 30- 31см Конюгата екстерна – між верхнім краєм лонного зчленування і над крижовою ямкою = 20- 21 см. Конюгата вера= 11см. Діагональна кон’югата = 12-12,5см

2.Передчасні полого:причини, особливості ведення, профілактика, перинатальна смерть. Передчасні полого – це пологи зі спонтанним початком, прогресуванням пологової діяльності та народженням плода вагою понад 500г у терміні вагітності з 22 до 37 тижнів. Причини: істміко-цервікальна недостатність; вади розвитку матки; геніальний інфантилізм;неповноцінність плодових оболонок (передчасне відходження навколоплідних вод); внутрішньо маткові зрощення; передлежання і передчасне відшарування плаценти; багатоводдя; багатопліддя; неправильне положення плода; інфекційні захв; тяжкі форми екстрагенітальних захворювань, гестоз. Якщо пролонгування вагітності не представляється можливим у силу акушерської ситуації або неефективності терапії, то при веденні пологів необхідний ретельний контроль за динамікою розкриття шийки матки (ведення партограми), характером пологової діяльності (реєстрація КТГ), вставленим і просуванням передлежачої частини плода, його станом. Необхідно широко застосовувати спазмолітичні засоби і дбайливе знеболювання з урахуванням недоношеності плода. При знеболюванні в першому періоді пологів слід уникати застосування морфіну, промедолу, що впливають на дихальний центр плода. Доцільно використовувати анальгін, баралгін, електроаналгезія, акупунктуру, закис азоту. У другому періоді пологів проводять пудендальную анестезію. Профілактику передчасних пологів слід проводити з урахуванням сучасних поданні про етіологію і патогенез даної патології,У жіночих консультаціях вагітні, загрозливі по передчасних пологів, Повинні перебувати під диспансерним наглядом. У стаціонарі тактика ведення передчасних пологів залежить від фази розвитку патологічного процесу, терміну вагітності, стану плодового міхура, стану матері та плоду, наявності родової діяльності та її вираженості, ступеня розкриття шийки матки, наявності або відсутності ознак інфекції, кровотечі та ін При загрозливих або починаються передчасних пологах показана тактика, спрямована на збереження вагітності. При почалися пологи тактика повинна бути активною. Недоношені діти потребують спеціалізованої. Перинатальна смертність - статистичний показник, що відображає всі випадки смерті плоду або новонародженого в період від 22 тижня вагітності до 7 доби після народження (перинатальний період).Класифікація:

Антенатальна смертність - в період від 22 тижнів до початку пологів;

Інтранатальна - під час пологів;

Постнатальна - до 7 діб після пологів. Причини: асфіксія;Вроджені аномалії;

Дихальні розлади;Інфекційні захворювання;

Ускладнення вагітності та пологів. Фактори ризику: Вік матері; Сімейний стан; Шкідливі умови праці матері; Шкідливі звички (куріння, алкоголь); Супутня екстрагенітальна патологія (захворювання крім відносяться до жіночих); Кількість попередніх пологів; Маса плоду; Стан плода при народженні та ін.

3.Ерозії шийки матки: діагностика, обстеження, методи лікування. Справжні ерозії – патологічний процес, що виникає внаслідок пошкодження і наступної десквамації багатошарового плоского епітелію шийки матки. У результаті виникає дефект – відсутність епітелію на піхвовій частині.Найчастішими причинами є ендоцервіцити, ендометрит. Діагностика: дані клінічної картини, кольпоскопії, цитологічного дослідження. Ерозію виявляють при огляді в дзеркалах. Лікують захворювання, які привели до утв ерозії. З*ясовують характер збудника і призначають лікування, спрямоване на його ліквідацію та зменшення запальної реакції в тканинах. І застосовують тампони з мірамістиновою маззю, шипшиновою та обліпиховою олією. Несправжня ерозія – доброякісний патологічний процес шийки матки, що виникає внаслідок розростання на поверхні екроцервікса циліндричного епітелію. Розрізняють вроджену, посттравматичну, дисгормональну. Зазвичай хворі скарг не мають. При огляді в дзеркалах бачимо навколо зовнішнього вічка шийки матки або на її задній губі пляму червоного кольору. При дотику воно легко кровоточить. Діагностика ґрунтується на даних огляду шийки матки у дзеркалах, простої та розширеної біопсії. Жінки із вродженими ерозіями підлягають спостереженню до 23 років. Лікування вони не потребують. Лікування ерозій розпочинають з лікк. Захв., які призвели до ерозій. Вдаються до діатермокоагуляції чи кріодеструкції еродованої повехні.

4.Д-з: Ендометрит (після аборту)

Білет 19

1.ЗАДАЧА. дІАГНОЗ-3 ПЕРІОД ПОЛОГІВ,затримка народження посліду.

1.Організація акушерсько-гінекологічної допомоги на селі:ФАП його структура,основні завдання,документація. Вона має свої особливості,за нею в районі відповідає ройонний акушер-гінеколог.В організаційних питаннях йому допомагає районна акушерка.У селах вагітних обсл. акушерка лікарської амбулаторії чи фельшерсько-акушерського пункту. Основними завданнями акушерки фапу є: виявлення і взяття вагітних на облік у ранні терміни,систематичне спостереження за ваг. патронаж вагітних,породіль і дітей до 1 р.при 1 зверненні на ФАП заводиться індивідуальна карта вагітної Ф111.Усі вагітні до 12 т повинні бути взяті на облік і оглянуті акушером-гінекологом.Вагітних з якумось відхиленням від нормального перебігу вагітності направляють до лікаря.Акушерка повинна чітко вести документацію на вагітну,у 28т вона дає жінці обмінну картуз якою іі приймають в пол будинок.Також акушерка здійснює патронажі дітей до 1р.В 1 місяці раз на 2т,потім раз на місяць. Завдання акушерки: санітарно-просвітницька робота,ведення амбулаторного прийому у ФАПі,здійснення патронажу,надання ПМД,направлення вагітних у стаціонар,проведення профілактичних оглядів жінок,виконання лікарських призначень.

2.Багатоплідна вагітність.Причини,діагностика,перебіг вагітності,ведення пологів. -це вагітність,яка завершується народженням двох і більше дітей. Причини: спадковість,випадки багатопл вагітності у родоводі подружжя,попередні пологи з народження двійні,використання гормональних контрацептивів,підв рівня фолікулостимулюючого гормона. Діагностика: швидке збільшення розмірів матки і невідп її терм вагітності,раннє відчуття рухів плода,пальпується більше 2 великих частин,серцебиття вислуховується в 2 точках,надлишкова вага маси тіла.УЗД на 8-10 т вагітності,ЕКГ і ФКГ,підв рівень @-фетопротеїну і плацентарного лактогену. Перебіг вагітності,ведення пологів:1- ускладнюється слабкістюпологової діяльності,перерозтягнення мяза матки,передчасне відходження навколоплідних вод.Випадання дрібних частин плода і пуповини,ускладнення гіпоксії,перигатальна смертність.

3. Види місцевого лікування(ванночки,спринцювання,постановка піхвового тампона,показання,протипоказання,техніка.3.Види місцевого лікування.Спринцювання піхви - це промивання зовнішніх і внутрішніх статевих органів за допомогою спринцівки, спеціальної гумової груші. Протипокази: заборона на спринцювання піхви накладається під час виношування дитини, відразу в післяпологове час або після штучного переривання вагітності,туди можуть потрапити мікроби, які є причинами багатьох інфекційних захворювань. Покази: після місячних, після небажаного сексуального контакту, після використання вагінальних свічок спринцювання піхви просто незамінне,воно приносить відчуття свіжості і комфорту,для скорочення симптомів запального процесу або при боязні зараження відчувається безпеку. Техніка: рекомендується зайняти одну з бажаних поз: сидячи в туалеті, стоячи у ванній або в лежачому положенні. Спринцювання можна проводити не частіше, ніж 1 раз на тиждень. Винятком є ​​випадки запальних процесів в статевих органах_можна здійснювати 2 рази на день протягом тижня.

ВАГІНАЛЬНІ ВАННОЧКИ Вагінальні ванночки застосовують, коли необхідно створити умови для тривалого впливу невеликої кількості лікувального розчину на шийку матки та стінки піхви. Показання: при кольпіті, ендоцервіциті, ерозії шийки матки. Техніка ваіінальної ванночки. В піхву вводять двостулкове дзеркало Куско, розкривають його і фіксують у розкритому стані. Наливають лікувальний розчин. Першу порцію одразу зливають, наливають наступну. Хвора притримує дзеркало так, щоб розчин не виливався. Тривалість процедури — 10-15 хвилин. Розчин виливають. Після ванночки вводять тампон із лікувальною маззю або лініментом.

ВАГІНАЛЬНІ ТАМПОНИ Тампони використовують для тривалої дії на шийку матки лікарських речовин, переважно на жировій основі. Показаннями є наявність ерозії шийки матки, ендоцервіциту, кольпіту, трофічної виразки шийки матки або піхви при. випадінні матки. Основні речовини, які застосовують для лікування тампонами: емульсія синтоміцину, масло шипшини, мазь Вишневського, тетраборат натрію з гліцерином, риб'ячий жир, мазь із солкосерилом. Техніка виконання: Перед введенням тампона доцільно провести вагінальну ванночку або спринцювання для видалення патологічного вмісту вагіни, щоб мазь чи лінімент, яким просякнутий тампон, впливали безпосередньо на слизову піхви. Після ванночки, не виводячи з піхви дзеркал, її слизову висушують стерильною ватою, а потім вводять лікувальний тампон. Дзеркала виймають із піхви так, щоб його не змістити. Тампон залишається у піхві на 12-24 год., після чого хвора сама, потягнувши за марлеву смужку, виймає його. Введення тампонів проводять щоденно або через день.

Білет 20

Діагноз- Бартолініт

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 820 | Нарушение авторских прав