АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гастроентерит

Гастроентерит — захворювання, яке характеризується запаленням слизової оболонки залозистого шлунку і кишечника. Захворювання реєструється переважно в домашніх і дрібних фермерських господарствах

Етіологія. Захворювання виникає при згодовуванні недоброякісних (заплесневілих, кислих, промерзлих) кормів, комбікорму, шроту або макух, висівок після тривалого зберігання особливо в несприятливих умовах, поїданні мінеральних добрив, використовуванні забрудненої води. У качок і гусей захворювання виникає при утриманні на ставках, забруднених послідом, загиблими рептиліями, після поїдання качками отруйних грибів. У курей, індичок, цесарок гастроентерити виникають як ускладнення при запаленні і закупорці зобу. Сприяють розвитку хвороби мінерально-вітамінне голодування, антисанітарне утримання птиці, недостача корму і порушення режиму годування.

Патогенез. Залежно від ступеня дії етіологічних чинників розвиваються катаральні гастроентерити, рідше катарально-геморагічні і фібринозні. Відбуваються розлади секреторної, моторною, перетравлюючої і всмоктувальної функції шлунково-кишкового тракту. Інтоксикація і виснаження, які супроводжують запалення, часто призводять до загибелі птиці.

Клінічні ознаки. У молодняка захворювання перебігаєє гостро, у дорослої птиці – хронічно. Хворі птахи пригнічені, відмовляються від корму, гребінь і сережки у них ціанотичні, зоб розтягнутий кормом і газами. У молодняка при гострому перебігові спостерігається пронос – фекалії піняві з домішками слизу і неперетравлених частинок корму, жовтого або жовто-зеленого кольору. Пір'я навколо клоаки забруднене послідом, шкіра почервоніла, клоака часто розкрита, її слизова катарально запалена, що провокує розвиток канібалізму (розкльовування). При хронічному перебігові у дорослої птиці пронос буває рідко, звичайно захворювання супроводжується прогресуючою анемією і виснаженням, живіт роздутий, оскільки кишечник переповнений газами.

Патологоанатомічні зміни. Найхарактерніші для захворювання зміни знаходять в шлунково-кишковому тракті. Слизова оболонка залозистого шлунку і кишечника набрякла, гіперемійована, вкрита слизом (катаральний гастроентерит). Вміст кишечника рідкий, зловонний, з домішками великої кількості слизу. Печінка в'яла, світлого кольору, судини переповнені кров'ю (зерниста дистрофія та застійна гіперемія). Слизові оболонки дихальних шляхів, ротової порожнини і стравоходу, зобу, яйцеводу анемічні, скелетна мускулатура в стані атрофії та зернистої дистрофії.

Діагноз ставлять з урахуванням клінічних і патологоанатомічних ознак, аналізу умов утримання і годування.

Диференціальна діагностика. Виключають інфекційні та інвазійні хвороби, що супроводжуються гастроентеритом: ньюкаслську хворобу, пастерельоз, пулороз-тиф і паратиф, колібактеріоз, гельмінтози, протозоози і мікотоксикози.

Лікування і профілактика. Усувають погрішності в годуванні і утриманні птиці, виключають недоброякісні корми. Вводять в раціон сир, кисле молоко. Випоюють слабкі дезинфікуючі розчини: 0,2% розчин сірчанокислого заліза або 0,02% розчин йодистого калію, 0,1% розчин молочної або янтарної кислоти. Розчини випоюють з інтервалом 1-2 дні до одужання. Антибіотики (тетрациклін, окситетрациклін, біомицин, синтоміцин, неоміцин) дають з кормом 2-3 рази на день протягом 3-5 днів дорослій птиці 10,0-20,0 мг, молодняку 5,0-10,0 мг на голову. Сульфаніламіди (сульфадимезін, сульгін, норсульфазол, фталазол, етазол) застосовують по тій же схемі в дозі: дорослій птиці 0,1-0,2 г, молодняку 0,05-0,1 г на голову. Після закінчення курсу антимікробних препаратів бажано використовувати пробіотики (АБК, ПАБК, лактобактерін, біфідобактерін) з кормом або водою протягом 7-14 днів, 1 раз на день, переважно у вечірнє годування.

При хронічному гастроентериті доцільно застосовувати пробіотики з кормом або водою до одужання, випоювати натуральний шлунковий сік по 5,0-10 мл, карловарську сіль (гірку англійську сіль) або сульфат натрію 3,0-5,0 г на голову 1 раз на добу.

Профілактика полягає в дотриманні правил годування і утримання птиці, повноцінному білково-вітамінно-мінеральному годуванні.

Кутикуліт

Кутикуліт (аліментарний гастрит, дієтична хвороба м'язового шлунку) – це захворювання, яке характеризується запалення підкутикулярної (слизової) оболонки м'язового шлунку птиці і виразково-некротичним розпадом кутикули.

Захворювання спостерігається переважно у молодняка всіх видів птиці в перші 10 днів життя, у ембріонів останньої стадії інкубації, рідко у молодняка старшого віку і дорослої птиці. Частіше хворіють курчата, індичата, качата і гусенята.

Етіологія. Захворювання ембріонів і молодняка раннього постнатального періоду викликається недостатністю вітаміноподібної речовини –«протизапального фактору м'язового шлунку», яка поступає з кормом в організм птиці батьківського стада. Ця речовина міститься в рослинних кормах, таких як бруква, люцерна, конюшина, капуста, кропива і ін.

У молодняка старшого віку і дорослої птиці захворювання може виникати при недостатності вітамінів А, D, С, Е, групи В, а також може розвиватися травматичний кутикуліт при потраплянні в м’язовий шлунок сторонніх колючих предметів. Сприяють розвитку кутикуліту тривале одноманітне зернове годування, тривала відсутність гравію в м'язовому шлунку.

Патогенез. «Протизапальний фактор м'язового шлунку» з організму несучок переходить в яйце і забезпечує нормальний розвиток ембріонів. Його відсутність або недостатність супроводжується підвищенням порозності судин, переважно капілярів, в слизовій оболонці м'язового шлунку, крововиливами і розвитком її запалення. Це призводить до порушення синтезу залозистими клітинами цієї оболонки секрету, з кого будується кутикула. Внаслідок цього втрачається зв'язок між кутикулою і слизовою оболонкою м’язового шлунку, на кутикулі розвиваються ерозії та виразки, надалі вона відшаровується та розпадається. Важливе значення в розвитку захворювання належить гнилісній та умовно-патогенній мікрофлорі. Продукти розпаду тканин всмоктуються в кров, що призводить до інтоксикації та загибелі птиці.

Побічні зміни розвиваються і за відсутності гравію, оскільки він необхідний і для зміцнення мускулатури і кутикули м'язового шлунку.

Клінічні ознаки. Клінічні ознаки не специфічні. У хворих пташенят в’ялий вигляд, вони погано їдять, виснажені, відстають в розвитку, відмічають брудне сухе оперення. Дзьоб і ноги приймають світліше забарвлення, спостерігаються проноси, звичайно із слідами крові. Смерть наступає від виснаження. Смертність серед молодняку може досягати 50 %.

Патологоанатомічні зміни. При розтині знаходять ерозії, виразки, некротичні ділянки на кутикулі м'язового шлунку. Кутикула буває темно-бурого або коричневого кольору, легко рветься та відшаровується від слизової шлунку. Під кутикулою і на слизовій залозистого шлунку реєструють. Ураження частіше відмічають поблизу границі між м’язовим і залозистим шлунком. Крім того спостерігають атрофію стінки м’язового шлунку, катаральне, іноді катарально-геморагічне запалення кишечника. Гістологічно у разі кутикуліту знаходять периваскулярну інфільтрацію в слизовій м'язового шлунку, дегенерацію залоз, виразково-некротичні зміни в слизовій і м'язовій оболонці. При кутикуліті травматичного походження в м’язовому шлунку можуть знаходити гематоми, абсцеси, сторонні предмети.

Діагноз. Діагностика кутикуліту ґрунтується на клінічних ознаках і, перш за все на патологоанатомічних змінах в м'язовому шлунку. Для підтвердження діагнозу рекомендується проаналізувати патологоанатомічні і гістологічні зміни у загиблих і вибірково забитих курчат добового, тижневого і 20-денного віку, ембріонів останніх днів інкубації. При диференціальній діагностиці необхідно виключити гострі отруєння.

Лікування і профілактика. Повноцінне (особливо вітамінне) годування птиці батьківського стада. Несучкам, від яких одержують інкубаційні яйця, в раціон вводять корми, багаті «протизапальним фактором…», які призначають у свіжому вигляді до 10-20% до загального об’єму корму, або у вигляді трав’яного борошна вводять в раціон до 8-10%. Як лікувальні засоби хворому молодняку можна випоювати замість води водний розчин марганцевокислого калію в розведенні 1:10 000, розчин йодистого калію 1:2000, 0,05% розчин сірчанокислого заліза. Розчини випоюють 2-3 дні підряд, потім роблять перерву на 2-3 дні і продовжують застосовувати по цій схемі до зникнення ознак кутикуліту.

Клоацит

Клоацит – це запалення слизової оболонки клоаки птиці, особливо несучок в період яйцекладки.

Етіологія. Причиною є антисанітарне утримання несучок, сира брудна підстилка на підлозі і у гніздах, низька температура і висока вологість в пташниках, роздратування слизової оболонки клоаки при діареї, виділенні уратів, неперетравлених частинок корму (зернових плівок), розповсюдження запалення з боку яйцепроводу, знесення крупного або деформованого яйця, затримання яйцекладки.

Патогенез. Подразнення слизової оболонки клоаки патогенними факторами викликає набряк, гіперемію слизової, катаральну або серозну ексудацію, сприяє появі ерозій на слизовій оболонці клоаки. Надалі на запаленій слизовій оболонці клоаки розмножується умовно-патогенна мікрофлора, викликаючи фібринозне (дифтеритичне) запалення і утворення виразок.

Клінічні ознаки. Знижується або припиняється яйцекладка, дефекація утруднена. Шкіра навколо клоаки запалена, гиперемійована, іноді укрита виразками, часто з ознаками розкльовування. Пір'я навколо клоаки випадає, забруднене фекаліями, клоака розкрита. Слизова клоаки гіперемійована і набрякла, вкрита жовтуватими плівками. На слизовій оболонці виявляють ерозії та виразки. Захворювання може ускладнюватися розвитком жовткового перитоніту.

Патологоанатомічні зміни. На початковій стадії хвороби реєструють гостре катаральне запалення слизової оболонки клоаки. Надалі внаслідок ускладнення вторинною мікрофлорою розвивається дифтеритично-виразкове запалення.

Діагноз встановлюють на підставі клінічних ознак, аналіза умов утримання птиці. При необхідності доповнюють даними розтину.

Лікування і профілактика. При появі захворювання птиці збільшують в 2 рази норми згодовування вітамінв А, D3, Е, не допускають білкового перекорму. Хворих для уникнення канібалізму ізолюють. Слизову оболонку клоаки очищають від забруднень та плівок тампонами, змоченими у вазеліновому маслі або відварі ромашки, шавлії, та оброблюють йод-гліцерином, мазями, які вміщують антимікробні препарати (емульсії стрептоциду, стрептоміцину, тетрацикліну…), або припудрюють 1-2 рази на день стрептоцидом, йодоформом.

Профілактикаполягає в раціональному годуванні несучок, дотриманні санітарно-гігієнічних умов утримання птиці, ретельному комплектуванні стада несучок.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 711 | Нарушение авторских прав