АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сечокислий діатез

В окремих регіонах в птахогосподарствах з порушенням годування і утримання дане захворювання займає одне з перших місць за наслідками патологоанатомічного розтину, поступаючись лише аліментарній дистрофії і гіповітамінозам.

Особливо часто схильна до даного порушення обміну речовин птиця, відселекціонована на високу яєчну і м'ясну продуктивність.

Сечокислий діатез (подагра) виявлена не лише у дорослої птиці і підрощеного молодняка, а також у виведеного молодняка з неповноцінних інкубаційних яєць і у ембріонів.

Сечокислий діатез – захворювання, яке характеризується порушенням обміну нуклеопротєїдів і супроводжується підвищенням вмісту сечової кислоти в сироватці крові і відкладенням уратів (солей сечової кислоти) в органах і тканинах.

Етіологія. Накопичення сечової кислоти в крові відбувається при посиленому годуванні білковими кормами тваринного походження (м'ясо, м'ясо-кісткове борошно, рибне борошно, риба), при згодовуванні кормів з підвищеним вмістом рослинного білка і недостатністю незамінних амінокислот, при сухому концентрованому типі годування, при нестачі інсоляції, гіподинамії. За даними О.В. Семьонова (2003), основною причиною сечокислого діатезу в курей є надлишкове споживання сирого протеїну, аргініну, цистину і триптофану, а також лізину, метіоніну та гістидину у складі комбікормів. Сечокислий діатез у курчат розвивається при годівлі їх за раціонами з надлишковим умістом проти потреби сирого протеїну на 25–45%, триптофану – 160–200, цистину – 30–67 та аргініну – 32–52%.

Запальні процеси в нирках провокуються високою вологістю в приміщеннях, низькою температурою, утриманням на сирій брудній підстилці, використовуванням кормів з підвищеною мікробною забрудненістю, особливо токсичними бактеріями і цвілевими грибами, підвищеним вмістом кухонної солі. Отруєння птиці отрутохімікатами, нітратами та кухонною сіллю обумовлюють особливо важкі форми цього захворювання.

Певне значення в етіології подагри має нестача вітаміну А, при якому порушується білковий обмін і підсилює розпад білків з накопиченням сечової кислоти в крові, а також відбувається дегенерація ниркового епітелію.

Патогенез. При підвищенні вмісту сечокислих солей в крові до 20-50 мг% (при нормі 2-8 мг %) і вище (внаслідок порушення видільної функції нирок або підвищення розпаду нуклеопротеїдів) відбувається відкладення уратів на стінках кровоносних судин, що супроводжується підвищенням проникності судин і відкладенням уратів в органах і тканинах. Надалі в місцях відкладання таких солей відбувається розвиток запальних явищ. Такі процеси відмічають в серці, легенях і у повітроносних мішках, м'язах, суглобах, серозних покривах органів, кістковому мозку, що супроводжується дистрофічними і некробіотичними змінами.

Якщо урати відкладаються переважно в паренхіматозних органах, на серозних покривах, в м'язах і під шкірою, то говорять про розвиток вісцеральної форми сечокислого діатезу (вісцеральна подагра). Суглобова форма сечокислого діатезу (суглобова подагра) характеризується накопиченням уратів в суглобах, кістковій тканині і кістковому мозку. Суглобова подагра розвивається у птиці старше за 2-річний вік, переважно у самців. Зустрічається і змішана форма подагри.

Клінічні ознаки. При вісцеральній подагрі спостерігається ціаноз шкіри і слизових оболонок рота, очей, розвиток набряків голови і шиї, малорухливість, задишка, зниження апетиту. У гострій стадії виражені розлади кишечника, фекальні маси забарвлені в білий колір (або мають включення білого кольору), розвивається діарея. Шкіра навколо клоаки гиперемійована, клоака розкрита, пір'я навколо неї випадає. Може виникнути розкльовування у області клоаки. Нерідко утворюються сечові камені в клоаці або прямій кишці, які можуть закупорювати просвіт цих органів, призводячи птицю до загибелі.

У молодняка пух і пір'я навколо клоаки можуть склеюватися уратами і служити причиною загибелі від закупорки сфінктера клоаки.

У дорослої птиці знижується, а потім і припиняється яйцекладка. Виведення пташенят з інкубаційних яєць дуже низький.

Ураження нирок у птахів і розвиток сечокислого діатезу може не супроводжуватися клінічним проявом, особливо у дорослої птиці. При цьому кури-несучки можуть раптово гинути. Перед загибеллю у них часто не відзначають змін загального стану, зниження яйценоскості і інших характерних клінічних ознак. У такому разі факт захворювання встановлюють на розтині.

Суглобова форма подагри у курей протікає хронічно у вигляді порушення рухів, опухання суглобів, з підвищенням місцевої температури. Птиця погано їсть, худне, у неї блідий гребінь, розвивається анемія. Частіше уражаються скакальні суглоби, суглоби фаланг пальців. Відмічається млявість рухів, кульгавість, опухання, підвищення температури і сильна болючість уражених суглобів. При подальшому розвитку хвороби суглоби деформуються, ущільнюються, рух в суглобах обмежується, а потім припиняється. Кістки стають крихкими, нерідкі переломи пальців ніг.

Патологоанатомічні зміни. При вісцеральній подагрі на серозних оболонках черевної порожнини, серці, печінці, селезінці, кишечника, в м'язах і під шкірою, на повітроносних мішках виявляють відкладення уратів у вигляді білого щільного блискучого нальоту, що містить дрібні брилки. Сечоводи повністю заповнюються уратами, товщають в 2-5 разів і більше. Сечокислі солі невеликими брилками і у вигляді сирної маси відкладаються в нирках, печінці, легенях, серцевій сорочці. У важких випадках виявляє сполучнотканинні і сольові зрощення кишечника, брижі і внутрішніх органів.

При суглобовій подагрі виявляють крихкість і ламкість кісток, відкладення сечокислих солей в суглобах у вигляді білих згустків, білої напіврідкої або щільної (крейдоподібної) маси. На ранніх стадіях виражений розпад хрящової і кісткової тканини суглобів, на суглобових голівках кісток – виразки (узури).

Діагноз встановлюють за характерними клінічними і патологоанатомічними ознаками. При необхідності визначають наявність сечової кислоти і її солей в крові і тканинах.

При диференціальній діагностиці виключають хронічний пастерельоз, стафілококом, туберкульоз, що перебігають з ураженням суглобів, а також колібактеріоз, сальмонельози, респіраторний мікоплазмоз, що супроводжуються фібрінозним запаленням серозних покривів черевної порожнини, аспергильоз.

Лікування і профілактика. З лікувальною метою птиці двічі в тиждень замість пиття призначають 2 % розчин вуглекислого літію, 0,05 % розчин натуральної або штучної карловарської солі, короткочасно 2 % розчин гідрокарбонату натрію 2 рази на тиждень. Призначають уротропін у вигляді 0,25 % водного розчину на протязі 10-14 днів. У промислових птахівничих господарствах використовують методику злужнювання кормів: з розрахунку 3 кг двовуглекислої соди на 1 т корму. Такі корми згодовують птиці 10-15 днів, потім роблять перерву 5 - 7 днів і знов згодовують корми з содою. Курчатам, у яких після виведення спостерігається подагра, випоюють 2% водні розчини глюкози або сахарози. Виражений лікувально-профілактичний ефект досягається при щодобовому (протягом 10 днів) поєднаному застосуванні гексаметилентетраміну в дозі 0,03 г на курку за добу та токоферолу ацетату в дозі 60 г/т комбікорму.

У Дніпропетровській дослідній станції ННЦ “ІЕКВМ” розроблено препарат “Уроліт”, який призначають з профілактичною та лікувальною метою.

При утриманні прагнуть усунути всі фактори, сприяючі подагрі птиці. Рекомендується збалансувати раціон по білковому і вітамінному складу і незамінним амінокислотам, включати в раціон зелені і соковиті корми. Трав'яне борошно, сіно, сінаж повинні складати 8-10 % до об’єму раціону, дріжджі - 3-4 %, вводять свіжу траву, моркву, капусту, кисломолочні продукти або сухі молочні або пропіоновокислі культури. Декоративній птиці дають морквяний сік, відвар шипшини, вітамінний чай.

В умовах перегодовування курей радикальним засобом профілактики сечокислого діатезу є утримання птиці на раціонах зі зниженим на 20% умістом сирого протеїну, аргініну, цистину і триптофану та інших амінокислот проти оптимальної кількості, передбаченої нормами годівлі. Утримувати курей на таких раціонах необхідно до нормалізації урикемії (О.В.Семьонов, 2003).

Перозіс

Перозіс (“ковзаюче сухожилля”, “ковзаючий суглоб”) – захворювання, що характеризується розслабленням зв'язкового апарату і сухожиль м'язів кінцівок у зв'язку з порушенням формування кісток, що веде до вільного зміщення суглобів.

Захворювання спостерігається лише у молодняка (під час росту), частіше у курчат і індичат.

Етіологія. Виникає при недостатності в раціоні молодняка марганцю і холіну (вітаміну В₄). Сприяє розвитку хвороби недостатність в раціоні магнію, біотину (віт. Н), йоду, вітамінів В₂, В₁₂, РР. (В₅), пантотенової (В₃) і фолієвой (Вс) кислот, метіоніну. При порушенні годування птиці батьківського стада хвороба може виникати в перші дні життя молодняка.

Патогенез. При недостатності вказаних речовин в організмі ростучого молодняка відбувається затримка росту трубчастих кісток в довжину, що і веде до розслаблення зв'язкового апарату і сухожиль кінцівок. Ахіллове сухожилля зісковзує з виростка кістки, однієї або обох ніг, кістки гомілки вивертаються назовні, статична функція колінного і гомілковостопного суглобів порушується.

Клінічні ознаки. Перебіг хвороби хронічний. Хворі птиці апатичні, погано ростуть, апетит знижений. Птиця не може встати на ноги, оскільки вони підгинаються в суглобах під прямим кутом, створюючи картину вивихів. Спостерігається укорочення трубчастих кісток, потовщення і деформація пальців і суглобів ніг і крил, потовщення і розслаблення сухожиль і зв'язок. При пересуванні хворі спираються на плеснові суглоби. Загибель птиці відбувається від виснаження.

Патологоанатомічні зміни. Виснаження, сухість і ламкість пір'я, неправильне формування скелета: потовщення і деформація хребців, ребер, укорочення трубчастих кісток, деформація суглобів, потовщення і розм'якшення зв'язок і сухожиль, набряклість суглобів, сухожиль і зв'язок, наявність в них і навколо них дрібних крововиливів.

Діагноз ставлять переважно на підставі клінічних ознак.

Лікування і профілактика. З лікувально-профілактичною метою в раціони птиці вводять сірчанокислий марганець з розрахунку 1-3 мг на голову молодняку і 5-8 мг на несучку. Крім того періодично 2-3 рази на 10 днів птахам замість води випоюють перманганат калію в розчині з розрахунку 1 г на 10 л води. Раціони птиці повинні бути забезпечені холіном з розрахунку 1,5 г на 1 кг корму, вводять добавки синтетичного препарату холінхлориду — 1,0 – 1,2 кг на 1 т корму.

Крім того в раціони обов'язково вводять добавки магнію, йоду, вітаміну В₁₂, і ін. компонентів.

Для профілактики захворювання необхідно проводити біохімічні дослідження інкубаційного яйця на вміст біотину і вітамінів групи В (особливе В₂). Хворий молодняк вибраковують.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 683 | Нарушение авторских прав