АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття про асептику.

Асептика — комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникненню мікроорганізмів у рану і в організм в цілому. А. переслідує основну мету: захист організму хворого і особливо рани від контакту із зовнішнім бактерійно зараженим середовищем; знищення мікроорганізмів за допомогою фізичних, хімічних, біологічних і механічних методів на всьому, що може контактувати з раною хворого, а також на предметах, які можуть стати джерелом розповсюдження внутрішньолікарняної інфекції. Основний закон А.: «Все, що контактує з раною, повинно бути вільним від бактерій». Метод А. є подальшим розвитком методу антисептики і тісно пов’язаний з ним. Сучасна А. передбачає знищення мікробів при різних шляхах передачі інфекції: повітряному, краплинному, контактному та імплантаційному. Джерелом повітряної інфекції є мікробні клітини, що знаходяться в повітрі. Основою профілактики повітряної інфекції є боротьба із запиленістю повітря у приміщенні стаціонару, перев’язувальних залах, операційних блоках. Основні заходи, спрямовані на зменшення повітряної інфекції, зводяться до: 1) оптимального вентилювання операційних і перев’язувальних (в т.ч. кондиціювання повітря); 2) обмеження відвідування операційних і скорочення пересування по них персоналу; 3) захисту від статичної електрики, яка спричиняє розсіювання пилу; 4) вологого прибирання приміщень, регулярного провітрювання і опромінювання операційної УФ-світлом; 5) скорочення часу контакту відкритої рани з повітрям. Краплинна інфекція — різновид повітряної інфекції, коли джерелом інфікування є повітря, забруднене крапельками слини з рота і дихальних шляхів хворого і персоналу або дрібними краплями інших інфікованих рідин. Основні заходи, спрямовані на боротьбу з краплинною інфекцією — заборона розмов в операційній, обов’язкове носіння масок, що прикривають рот і ніс медперсоналу, а також своєчасне поточне прибирання операційних. Контактна інфекція — інфікування рани нестерильними інструментами, інфікованими руками, матеріалами та ін. Профілактика контактної інфекції полягає у стерилізації всього, що стикається з раною, вводиться в організм людини під час операцій, перев’язувань, ін’єкцій тощо.

Стерилізація проводиться фізичними та хімічними методами. До фізичних методів належить теплова стерилізація: пастеризація, кип’ятіння, стерилізація парою під тиском, сухим жаром; УЗ- і променева стерилізація. До хімічних методів стерилізації належить застосування хімічних речовин: пари формаліну, розчинів йоду, хлоргексидину біглюконату тощо. Імплантаційна інфекція — інфекція, що вноситься в рану з шовним матеріалом, тампонами, дренажами, протезами і т.п. Профілактика такої інфекції полягає в їх ретельній стерилізації. Для забезпечення заходів А. надзвичайно велике значення мають організаційні заходи (правильне планування хірургічних відділень і операційних блоків, використання моніторингових систем для спостереження за хворими) і санація персоналу. Знання і суворе дотримання правил А. всіма співробітниками є законом роботи в хірургічній практиці.

У фармації створення асептичних умов для проведення технологічного процесу з виготовлення ліків має свою специфіку. Так, необхідно запобігати контамінації обладнання, приміщень, вихідної сировини, матеріалів, проміжної продукції життєздатними мікроорганізмами і механічними частками з метою забезпечення стерильності готової продукції. Виробництво ліків в асептичних умовах в аптеках та на ФП здійснюється у спеціальних «чистих» приміщеннях, де нормується чистота повітря за вмістом мікробних тіл і механічних часток. У такі приміщення доступ персоналу і надходження вихідної сировини, матеріалів, напівпродуктів і обладнання дозволяється тільки через повітряні шлюзи. У «чистих» зонах повинен підтримуватися належний ступінь чистоти, а вентиляційне повітря, що надходить до таких зон, має проходити очищення з використанням фільтрів відповідної ефективності.

Білет 13

1. Травматичний токсикоз, або Синдром тривалого здавлювання (Синдром тривалого стиснення) — синдром тривалого розтрощуваннятканин — виникає при тривалому стисканні ділянок тіла важкими предметами або при тривалому перебування в одному положенні на твердій поверхні. Синдром тривалого здавлювання (СТЗ) (травматичний токсикоз, м’язово-нирковий синдром, краш-синдром) – надзвичайно тяжке пошкодження, яке може виникати при тривалому здавлюванні тканин через усмоктування продуктів порушеного обміну речовин.

Найчастіше в мирний час СТЗ розвивається при стихійних лихах, ДТП, важкому алкогольному сп'янінні, вживанні різноманітних психотропних та наркотичних засобів (метадон, дезоморфін) тощо.

Механізм розвитку СТЗ та симптоматика

Пусковим механізмом СТЗ є звільнення від здавлювання – декомпресія. В перші години після декомпресії стан постраждалого може бути задовільним і не викликати у сторонніх тривоги. Це може привести до недооцінки тяжкості пошкодження, неповноцінного надання допомоги й до загибелі постраждалого. Відразу після декомпресії на кінцівці видно садна, заглибини, що повторюють форму предметів, які здавлювали, шкіра кінцівки бліда, місцями помірно синюшна, холодна на дотик, чутливість відсутня. Через 30-40 хв починає розвиватися набряк. Загальний стан різко погіршується через 2-3 години після декомпресії, з’являються жага, нудота, блювота, в’ялість, сонливість та швидко розвивається гостра недостатність нирок. Через 6-12 годин після звільнення від здавлювання виникає тяжкий стан, викликаний всмоктуванням великої кількості токсинів з пошкоджених м’язових тканин та блокування нирок токсичними продуктами розпаду (міоглобінурія). Розвивається гостра ниркова недостатність. Смерть настає від ниркової коми.

Періоди розвитку травматичного токсикозу

· Ранній період характеризується збудженням. Потерпілий намагається звільнитися від предмета, що його здавлює, просить допомоги.

· Після перебування у такому стані протягом 1,5—2 год розвивається проміжний період. В організмі починають проявлятися токсичні явища. Збудження проходить, потерпілий інколи впадає в дрімотний стан, відчуває загальну слабкість, сухість у роті, спрагу.

· В пізній період стан людини різко погіршується: знову з'являється збудження, неадекватна реакція на навколишній світ, потерпілий марить, може бути озноб, блювання. Зіниці потерпілого спочатку сильно звужуються, а через деякий час розширюються. Пульс слабкий, частий. У тяжких випадках наступає смерть

У найближчі години після звільнення розвивається набряк пошкодженого сегмента кінцівки. Тканини стають щільними на дотик. Блідість шкіри в подальшому змінюється багряно- синім фарбуванням з вогнищами дрібних крововиливів. З'являються бульбашки зі світлим або кров'яним вмістом. Шкіра холодна, больова чутливість знижена. Пульсація артерій на периферичних відділах кінцівки ослаблена або не визначається.

Після звільнення потерпілого з-під завалу ступінь тяжкості, небезпека і результат залежать від тривалості здавлювання кінцівки:

• до 4 годин - легка ступінь тяжкості;

• до 6 годин - середня;

• до 8 годин і більше - вкрай важка.

Надання першої допомоги при СТЗ

1. Якщо є можливість, одразу починають внутрішньовенну інфузію (бажано без препаратів, що містятькалій).

2. Усунути причину здавлювання.

3. Якщо кінцівки мають синюшний колір, холодні й сильно травмовані, на них накладають джгут, але не сильно затягують, щоб не порушити кровообіг. Це уповільнить розповсюдження кров'ю токсичних речовин з розтрощених ділянок. Якщо кінцівки теплі на дотик, пошкоджену кінцівку обкласти ватою чи іншим м’яким матеріалом і туго забинтувати звичайним чи еластичним бинтом.

4. Травмовану кінцівку обкладають пакетами з льодом або холодною водою, накладають транспортну шину, як при переломі.

5. Якщо є можливість, то вище місця накладення джгута чи бинта кінцівку обколюють новокаїном(при відсутності алергії на нього).

6. Обов’язково необхідно ввести знеболювальні та серцеві засоби.

7. З перших хвилин подання допомоги рекомендується дати потерпілому гарячий напій (чай, каву з невеликою кількістю соди – 2 ч.л. соди на 0,5л рідини). Сода сприяє відновленню кислотно-лужної рівноваги, а рідина — виведенню токсинів з організму з сечею.

8. Потерпілого тепло закутати та обережно транспортувати у лікарню.

9. Після звільнення від здавлення, не знімаючи джгута, бинтують кінцівку від основи пальців до джгута і тільки після цього обережно знімають джгут.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 789 | Нарушение авторских прав