АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна допомога i лікування. 1. Призначають внутрішньовенно струминно — одногрупний кріопреципітат із розрахунку разової дози 15 — 20 од

Прочитайте:
  1. III. Лікування, направлене на сповільнення темпів фіброзоутворення.
  2. IV. Лікування
  3. IV.Медична допомога
  4. XII. Лікування.
  5. А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної АГ
  6. А. 3. 2 Алгоритм лікування препаратами еритропоетину та тривалими активаторами рецепторів еритропоетину.
  7. А. 3. 3 Лікування анемії у пацієнтів з ХХН- V ст. на ГД препаратами заліза
  8. А. 3. 5 Лікування ЕПО-резистентності
  9. А.4.11. Лікування діабетичної больової нейропатії.
  10. Алгоритм лікування геморагічного синдрому неясного ґенезу.

1. Призначають внутрішньовенно струминно — одногрупний кріопреципітат із розрахунку разової дози 15 — 20 од. АГГ на 1 кг маси тіла з повторними введеннями кожні 4-6 год до зупинки кровотечі а6о свіжозаморожену плазму, антигемофільний глобулін.

2. При великих гемартрозах проводять аспірацію крові 3 суглоба 3 насъупним введенням внугрішньо- суглобово 40 — 60 мг гідрокортизону.

3. Іммобілізація ураженого суглоба на 5-7 діб.

4. При тяжкій анемії — трансфузія відмитих еритроцитів у дозі

10 — 15 мл/кг маси тіла.

5. амінокапронова кислота — 0,2 г/кг маси тіла кожні 4 год всередину (протипоказано при ниркових кровотечах).

6. Неспецифічні гемостатичні препарати: гемостатична губка, гемофобін.

7. При інгібіторних формах гемофілії — плазмаферез.

ГОСТРА КРОВОТЕЧА ПРИ ТРОМБОЦИТОПЕНІЇ

Тромбоцитопенічна пурпура — це група захворювань, зумовлених зникненням кількості тромбоцитів у периферичній крові нижче 150х109/л, яке може бути спричинене підвищеним їх руйнуванням i недостатнім утворенням.

Виділяють спадкові i набуті форми тромбоцитопеній.

Етіологія i патогенез тромбоцитопеній у кожному випадку можуть бути різними, але для них характерний загальний симптомокомплекс кровоточивості, зумовлений дефіцитом тромбоцитів.

Клінічні прояви. Кровоточивість зі слизових оболонок i петехії. Найчастіше характерні профузні кровотечі 3 носа, довготривалі i рясні менструації, кровоточивість 3 ясен, після екстракції зуба, тонзилектомій. Одне 3 небезпечних ускладнень тромбоцитопенії — крововилив у мозок. Іноді спостерігають крововиливи в склеру або сітківку ока, у жінок - в яечники. Ниркові i шлунково-кишкові кровотечі виникають рідко.

Особливостями шкірних геморагій при тромбоцитопеніях є переважно спонтанне їх виникнення, поліморфний характер, утворення невеликих синців. Колір їх змінюється залежно від давності — від червоного до синього, жовтуватого, зеленкуватого. Найчастіше екхімози локалізуються на передній поверхні тулуба, кінцівках, особливо в ділянках тертя i здавлення. Характерно утворення крововиливів у місцях ін'єкцій без великих гематом. У більшості хворих - позитивний симптом джгута, щипка. Лімфатичні вузли, печінка, селезінка, як правило, не збільшені.

Лабораторні та інструментальні дані. В периферичній крові спостерігають зниження кількості тромбоцитів нижче 150х 109/л, анемію, анізоцитоз, пойкілоцитоз, збільшення часу кровотечі за Дюком (в нормі 3-4 хв). Час згортання крові в нормі. Рефракція кров'яного згустка недостатня або відсугня (в нормі 48 — 64 %).


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 456 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)