АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна допомога i лікування. 2. Дієта 3 виключенням алергенів, свіжих фруктів i ягід

1. Ліжковий режим.

2. Дієта 3 виключенням алергенів, свіжих фруктів i ягід. При вираженому абдомінальному синдромі стіл № 1, нирковомy - стіл № 7.

3. При шлунково-кишковій кровотечі хворому слід покласти міхур із льодом на живіт, дати ковтати шматочки льоду.

4. Гепаринотерапія. Початкова доза гепарину - 20 -- 25 тис. од. на добу. Її розподіляють рівномірно i вводять краплинно в/в або в рівних дозах під шкіру живота кожні 6 год. Введення гепарину проводять під контролем автокоагуляційного тесту, при неможливості його визначення - під контролем часу згортання крові, які досліджують перед наступним введенням препарату; час згортання крові повинен збільшуватися в 2 рази для досягнення ефекту. Якщо цей показник не збільшується, то дозу збільшують до 30-50 тис. од. на до6у.

5. Свіжозаморожена або нативна плазма - 300 - 500 мл внутрішньовенно краплинно.

6. Для стимуляції фібринолізу одночасно 3 гепарином в/в вводять 1 лгл 1 % розчину нікотинової кислоти.

7. Препарати, що покращyють мікроциркуляцію: трентал у дозі 2- 3 лтг/кг маси тіла, курантил у дозі 1,5 - 2 мг на кг/маси тіла на добу в 2-3 прийом в/в.

8. Реополіглюкін у дозі 250 - 500 лтл в/в краплинно. Слід пам'ятати, що реополіглюкін потенціює дію гепарину, тому при його введенні дозу гепарину слід зменшити приблизно на 20%.

9. При тяжких анеміях показано введення відмитих еритроцитів а6о відмитих еритроцитів у реополіглюкіні в дозі 10 лтл на 1 кг маси тіла. Слід зазначити, що хворим із геморагічним васкулітом, навіть при наявності значної кишкової кровотечі, не показане призначення амінокапронової кислоти та інших інгібіторів фібринолізу, необхідно уникати також призначення антибіотиків, саліцилатів.

ГЕМОФІЛІЯ

Гемофілія — найбільш поширена коагулопатія, зумовлена дефіцитом або молекулярними аномаліями oднoгo із прокоагулянтних факторів, що беруть участь в активації внутрішнього механізму згортання крові.

3алежно від дефіциту фактора виділяють: гемофілію А— це дефіцит VIII фактора, гемофілію В— дефіцит ІХ фактора, гемофілію С— дефіцит ХІ фактора.

Гемофілія А трапляється у 87 — 94 % хворих. Гемофілія А i В передається за рецесивним, зщепленим 3 Х-хромосомою типом, в зв'язку з чим хворіють лише чоловіки. Гемофілія С передається автосомно, тому хворіють i чоловіки, i жінки.

Клінічні прояви. 3начні i довготривалі кровотечі при порізах i травмах, крововиливи в суглоби, виникнення м'язових i внутрішньом'язових гематом (рис. 29). Вираження геморагічного синдрому залежить від форми гемофілії i ступеня дефіциту відповідного фактора.

3агальний аналіз крові в період ремісії в нормі, після кровотечі може бути анемія різного ступеня вираження, нейтрофільний лейкоцитоз, іноді збільшення ШОЕ. Тривалість кровотечі, рефракція кров'яного згустка в нормі. Основні лабораторні показники, які характерні для всіх видів гемофілій, — це з6ільшення часу згортання крові, рекальцифікації плазми, гепаринового часу, зниження споживання тромбіну. Диференціацію різних форм гемофілії проводять 3а допомогою автокоагуляційного тесту.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 479 | Нарушение авторских прав