АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна допомога i лікування. 1.Інсулінотерапія(інсуліни короткої дії: хумодар Р, монодар Р)

Прочитайте:
  1. III. Лікування, направлене на сповільнення темпів фіброзоутворення.
  2. IV. Лікування
  3. IV.Медична допомога
  4. XII. Лікування.
  5. А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної АГ
  6. А. 3. 2 Алгоритм лікування препаратами еритропоетину та тривалими активаторами рецепторів еритропоетину.
  7. А. 3. 3 Лікування анемії у пацієнтів з ХХН- V ст. на ГД препаратами заліза
  8. А. 3. 5 Лікування ЕПО-резистентності
  9. А.4.11. Лікування діабетичної больової нейропатії.
  10. Алгоритм лікування геморагічного синдрому неясного ґенезу.

1.Інсулінотерапія(інсуліни короткої дії: хумодар Р, монодар Р). Початкова доза інсуліну залежить від віку хворого, тривалості коматозного стану, вираження кетоацидозу, рівня гіперглікемії, величини попередньої дози i наявності супутніх захворювань. При введенні великих доз інсуліну виникає небезпека розвитку пізньої гіпоглікемії, гіпоосмолярності, набряку мозку i гіперлактацидемії. При призначенні малих доз інсуліну рівень глікемії знижуеться поступово, що значно зменшує ризик пізньої гіпоглікемії, гіпоосмолярності i набряку мозку. Часте (щогодини) в/м введення інсуліну забезпечує більш швидку i рівномірну адсорбцію інсуліну. Швидше досягається високий i стабільний рівень інсуліну в крові. 3меншуеться можливість виникнення пізньої гіпоглікемії.

Використовують:

а) режим малих доз: 10 - 20 ОД інсуліну в/в, потім по 6- 8 ОД на 1 год в/м або в/в краплинно 0,1 ОД на 1 кг маси тіла на 1 год до зниження цукру до 14 -11 ммоль/л;

б) режим великих доз залежить від вихідного рівня цукру в крові (числовий показник цукру в ммоль/л подвоюють i вводять 0,5 дози в/в i 0,5 в/м). Кожні 2 год визначають рівень цукру в крові i вводять інсулін в дозі 3 розрахунку подвоеної величини рівня цукру в крові. 3нижують глікемію до 11-14 ммоль/л. Потім переходять на підшкірніін'екції інсуліну кожні 6- 8 год 3 наступним прийманням не менше 50 r вуглеводів. Перша доза інсуліну при цьому складає 16 ОД, а наступні залежать від рівня глікемії.

2. Для боротьби 3 дегідратаціею та інтоксикаціею при нормальній осмолярності крові вводять в/в краплинно розчин Рінгера або фізіологічний розчин 0,5-1,0 л/год до зменшення ознак дегідратдції, потім п0 0,3 л/год в/в до 6-8 л/ добу. При підвищені осмолярності крові вводять 0,45 % розчину хлориду в аналогічних дозах до нормалізації осмолярності крові.

При серцево-судинній патології, на6ряках i для хворих, старших 60 років, загальний об'ем рідини, що вводять, зменшують до 1,5-3 л. При зниженні гіпоглікемії через 3- 4 год від початку лікування інсуліном до 11-14 ммоль/л починають в/в краплинне введення 5 % розчину глюкози на фізіологічному розчині натрію хлориду (приблизно по 1 л кожного розчину). При глікемії 10 -11 ммоль/л на кожні 100 мл 5 % розчину глюкози додають 2- 3 ОД інсуліну, а при глікемії нижче 10 ммоль/л - не більше 1 ОД.

3. Попереджуючи гіпокаліемію, через 4- 6 год від початку введення інсуліну i рідини вводять 7,5 % розчин хлориду калію - 10 -15 мл/год, панангін, якщо рівень калію менший 5 мл, - 20 - 30 мл в/в, 2,5 % розчин соди (адя корекції ацидозу) під контролем вмісту калію в крові.

4. 3 метою боротьби 3 ацидозом призначають трисамін - 250 мл в/в краплинно (2 - 3 ампули на день), при зниженні рН артеріальної крові менше 7,0 вводять 2,5 % розчин бікарбонату натрію 100 - 200 мл.

5. Для покращання перебігу окисних процесів в/в краплинно вводять 5 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти, 200 мкг вітаміну В12, 1 мл 5 % розчину вітаміну Вб.

6. При безперервнопry 6люванні для поновлення дефіциту білків i боротьби i3 зневодненням вводять 200 - 300 мл нативної плазми.

7. Для попередження гіпохлоремічного стану в/в вводять 10 - 20 мл 10 % розчину хлориду натрію.

8. Проводиться профілактична гепаринотерапія: по 5000 ОД гепарину 4 рази на день спочатку в/в, потім в/м під контролем показників гемокоагуляції, або фраксипарину 0,3 в передню черевну стінку.

9. Призначають симптоматичне лікування: при гіпотонії в/в плазму, декстран, цільну кров, в/м - 1- 2 мл 0,5 % ДОКСА, при вираженій тахікардії - серцеві глікозиди.

10. Після виведення хворого 3 діабетичної коми через деякий час можна перекодити на введення препаратів інсуліну середньої тривалості дії (хумодар Б, хумодар Б 100, монодар Б, монодар-лонг) та тривалої (монодар-ультралонг) дії.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 551 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)