Невідкладна допомога i лікування. 1. Лікування повинно починатися тільки після від6ору i дослідження виділень i3 сечовипускального каналу
1. Лікування повинно починатися тільки після від6ору i дослідження виділень i3 сечовипускального каналу. У зв'язку із можливістю перекоду запального процесу в хронічний, недопустиме застосування малих доз лікарських засобів.
2. Коли збудник інфекції невідомий, застосовують цефтріаксон неоміцин. цефокситин 3 наступним застосуванням доксицикліну.
3. Антибактеріальна терапія проводиться з уракуванням чутливості мікроорганізму. При коковій флорі призначають напівсинтетичні пеніциліни (оксацилін, метацилін, нафцилін), а при грамнегативній флорі — фторхінолонп (офлоксацин, ципрофлоксацин).
4. Можливе i парентеральне застосування антибіотиків — фторхінолонів, макролілів (азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин), аміноглікозидів (гентаміцин, тобраміцин), лінкозамідів (кліндаміцин).
5. При лікуванні стафілококовихуретритів призначають в/м стафілококовий гаммагло6улін (по 1-2 ампули 2 рази з інтервалом 1-2 дні ). При неефективності призначають автовакцину i вводять дворазово.
6.При лікуванні уретритів, викликанин вірусами (хламідіями, мікоплазмами, уреаплазмами), застосовують анти6іотики 3 групи тетрацикліну (доксициклін, мікоцилін) i еритроміцину (азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин), а також триметоприм i сульфометоксазол (бактрим, бісептол).
7, При герпетичному ураженні застосовують ацикловір (зовіракс; віролекс) i вальцикловір (вальтрекс). При стійкості до вищеперерахованих препаратів рекомендують ганцикловір (цимовен) чи фоскортинт. При цитомегаловірусному ураженні застосовують тільки ганцикловір.
8. При кандидомікотичному уретриті застосовують протигри6кові засоби: ітраконазол - 100 мг 2 рази на добу, флуконазол - 150 мг 1 раз на добу. Дозу амфотерацину В встановлюють для кожного хворого індивідуально із розрахунком 250 ОД/кг. При до6рій переносимості, відсутності побічних реакцій доза може 6ути поступово збільшена до 1000 ОД/кг. Амфоглюкамін призначають дорослим внутрішньо, починаючи з дози 200 тис. ОД 2 рази на добу після їди. При недостатньому ефекті i добрій переносимості ії збільшують до 500 тис.ОД 2 рази на добу. Мікогептин призначають внутрішньо по 0,25 г (250 тис. ОД) 2 рази на добу протягом 10 -14 днів.
9. При хворобі Рейтера, коли виражене суглобове ураження, рекомендують кортикостероїди. Раціонально призначають дипіридамол, трентал, які сповільнюють агрегацію тромбоцитів i перешкоджають утворенню тромбів у судинах. Приймають дипіридамолу 1- 2 драже по 0,025 г натще за 1 год до їди 3 рази на день. В більш тяжких випадках по 1 драже по 0,075 г/добу в 3 прийоми. Курс лікування - від декількок тижнів до декількох місяців. Призначають також індометацин внутрішньо по 0,025 г 2- 3 рази на день після їди, після чого залежно від переносимості добову дозу збільшують до 100 - 150 мг на добу в 3- 4 прийоми. Індометацин застосовують довготривало, оскільки дострокове припинення застосування може викликати явища хвороби.
10. Антибактеріальна терапія може бути неефективною, якщо не застосовувати неспецифічну імунотерапію, яку проводять метилурацилом по 0,5 г 3 рази на день чи пентоксилом по 0,2 r 4 рази на день курсами по 1,5-2 тижні, при необхідності курс повторюють.
11. Імуностимулювальний ефект створює i призначення пірогеналу чи продигіозану в/м по 0,05 мкг через кожні 3- 4 дні.
12. Лікування хронічного уретриту проводять інстиляціями нітрату срібла. В уретру за допомогою інстилятора чи катетера вводять 3- 4 мл 0,25 % розчину нітрату срібла, на 3- 4 хв здавлюють сечовипускальний канал пальцями чи спеціальним затискачем. Після 2- 3 процедур застосовують також дво- або триразово 0,5 % розчин нітрату срібла (2 мл). Для прискорення процесу регенерації слизової оболонки в уретру вводять 5 чи 10 % синтоміцинову емульсію, обліпинову олію чи олію шипшини.
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 546 | Нарушение авторских прав
|