АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПЕЧІНКОВА ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ (ПЕЧІНКОВА КОМА)

Дуже тяжкий ступінь печінкової енцефалопатії — печінкова кома — обумовлений вираженими метаболічними порушеннями, нагромадженням великої кількості церебротоксичних речовин внаслідок гепатоцелюлярної недостатності або масивного портосистемного скидання крові.

Основними захворюваннями, на фоні яких розвивається печінкова кома, є гострі i хронічні гепатити різноманітної етіології, цирози, пухлини й абсцеси печінки, гнійний холангіт, жовтяничний лептоспіроз, септицемія, отруєння грибами та їн.

Патогенетично виділяють такі варіанти (типи) печінкової коми:

— ендогенна печінкова кома, яка розвивається внаслідок масивних некрозів паренхіми печінки, перебігає дуже тяжко, 3 високою смертністю;

— екзогенна печінкова кома (портокавальна), розвивається у хворих на цироз печінки, 3 наявністю портокавальної гіпертензії i портокавальних анастомозів, перебігає поступово i рідко досягає термінальної стадії;

— змішана печінкова кома, у розвитку якої мають значення патогенетичні фактори як ендогенної, так i екзогенної ком;

— електролітно-печінкова кома (гіпокаліемічна), причиною якої є дефіцит калію у хворих на цироз печінки при застосуванні сечогінної терапії, при масивному блюванні, значній діареї та виділенні великої кількості асцитичної рідини.

Клінічні прояви. Печінкова енцефалопатія виникає поступово. Перебіг їі прогресуючий i чітко залежить від кількості білка в їжі. Певне значення мають запори i зміни кишкової мікрофлори. У випадках значних харчових навантажень i масивних шлунково-кишкових кровотеч енцефалопатія може виникати швидко.

Перші прояви стосуються змін особистості: ураження лобних ділянок головного мозку проявляється ейфорією, примітивним гумором, обмеженням

соціальник відносин. В іншик випадках спостерігається дратівливість, «дитяча пустотливість».

Зниження інтелекту від легкого ступеня до деменції. Виявляється сповільненість Відповідей i їх стислість, апатія, байдужість, втрата інтересу й ініціативи, фіксований погляд, неохайність. Ці зміни часто сприймаються як особливості характеру хворого. Може виникати i дезоріентація: хворий оправляється в невідповідному місці. У деяких хворих виникають галюцинації, гострі реакції 3 маніакальними проявами.

Мова стає сповільненою, нечіткою, а голос — монотонним. При ступорі буває дизаретрія, часто в поєднанні 3 негативізмом.

Важливою неврологічною ознакою є розмашистий тремор, що проявляється змінами почерку. Хода стає атактичною. Часто виявляються зміни ритму сну «осоловілість». В прекомі i початковій комі сухожильні рефлекси підвищені; при пасивному згинанні i розгинанні виявляється ригідність м'язів, рідко симптом Бабінського. Може порушуватися зір.

При дифузному ураженні головного мозку можуть виявлятися м'язові посмикування i поліфагія. В цьому періоді може виявлятися "печінковий" запах, що нагадує запах переспілих фруктів i сірки.

У термінальній стадії — арефлексія, відсутність рогівкових рефлексів. Хворий виглядає, як у сні. Можлива гіпервентиляція i гіперперексія. Можуть приєднуватись бактеріємія, шлунково-кишкові кровотечі.

Лабораторні та інструментальні дані. 3агальний аналіз крові: нейтpoфільний лейкоцитоз, анемія, тролт6оцитопенія, з6ільшення ШОЕ; біохімічний аналіз крові: підвищення 6ілірубіну, амінотрансфераз, рівня гаммаглобулінів, аміаку, креатиніну, жовчних кислот; аналіз сечі: протеїнурія, циліндрурія, мікрогематурія, 6ілірубінурія, уробілінурія.

Спинномозкова рідина прозора, тиск нормальний. При комі може зростати 6ілок у лікворі. Іноді виявляють підвищення вмісту глутамінової кислоти i глутаміну.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 578 | Нарушение авторских прав