АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття про iмунний процес. Види iмунiтету.

Прочитайте:
  1. Взаємозв’язок нервової і гуморальної регуляції в організмі людини. Поняття про стрес та фактори, які його спричиняють.
  2. Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
  3. Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
  4. Деяки поняття і терміни післяпологової інфекції
  5. Догляд за важкохворими та хворими в агональному стані. Поняття про вмирання організму.
  6. Завдання 3. У словнику анатомічної термінології дати визначення поняттям.
  7. Загальна характеристика будови організму. Поняття «тканина», «органи», «системи».
  8. Загальна характеристика залоз внутрішньої секреції. Поняття про гормони. Поняття про гіпо- та гіперфункції ендокринних залоз.
  9. Загальна характеристика системи крові. Склад і функції крові. Поняття про гомеостаз.
  10. Загальні поняття про операцію та дії медичного персоналу під час операційного періоду.

Іму́нна систе́ма — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.

Знищенню імунною системою підлягає генетично чужорідне: молекули інших організмів, мікробні клітини, молекули, до яких утворюються антитіла, а також, пошкоджені клітини власного організму; крім того, імунна система може реагувати на власні клітини та тканини, що мають пошкодження або злоякісно трансформовані.

Імунітет — це сукупність захисних механізмів організму, що спрямовані на підтримку його генетичної сталості. Імунітет допомагає організмові боротися з різними чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, отрутами, сторонніми тілами тощо. Імунні реакції є причиною відторгнення пересаджених тканин та органів.

Клітинний імунітет, або фагоцитоз, більшу роль відіграє у місцевих запальних процесах. У разі загальних інфекцій більшого значення набуває гуморальний імунітет. Його основним проявом є утворення певними видами лейкоцитів — лімфоцитами — антитіл на певні антигени (чужорідні для організму хімічні речовини, бактерії, віруси тощо).

Розрізняють природжений і набутий імунітет. За природженого імунітету антитіла присутні в організмі з народження, вони успадковуються від батьків. Наприклад, людина не хворіє на ящур чи холеру корів. Набутий імунітет виникає після того, як людина перехворіє на якесь інфекційне захворювання. Так, перехворівши на коклюш, кір, вітрянку, віспу, людина, як правило, не хворіє на ці хвороби повторно, бо в організмі утворилися антитіла, що відновлюються впродовж усього життя.

Для запобігання захворюванню на інфекційні хвороби виробляють штучний імунітет. Він буває активним і пасивним. Активний штучний імунітет виникає внаслідок щеплення — введення в організм вакцини (ослабленої або вбитої культури мікроорганізмів). Наприклад, після щеплення організм людини протистоїть туберкульозу, віспі, поліомієліту тощо. Активний імунітет діє багато років.

У випадках, коли хворому потрібна негайна допомога, йому вводять готові антитіла у вигляді лікувальної сироватки. Це застосовується для лікування дифтерії тощо. Такий імунітет діє недовго — кілька місяців.

Але, на жаль, є інфекційні хвороби, проти яких імунітет не виробляється.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 669 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)