АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція.

З усіх економічних ресурсів, використовуваних у вир-ві товарів та послуг, найважливішим є праця. Це обумовлено такими обставинами:

Суб’єктом ринку праці є практично кожен працездатний член суспільства

Винагорода (з/п) є основною складовою доходу переважної більшості сімей будь-якої країни

Проблеми зайнятості, безробіття, рівня з/п стаюь об’єктом політ та екон боротьби, держ політики.

Праця є своєрідним товаром, оскільки фактично продається не найманий працівник, а його час, обсяг якого знаходиться в природних межах: 24 години за добу. Враховуючи той факт, що частина цього часу має бути витрачена людиною для відпочинку, тобто відновлення здатності його до праці, робочий час дорівнює 24 – вільний час або дозвілля.

Вибір між працею і дозвіллям окремого працівника досліджується за допомогою інструментарію теорії поведінки споживача (або ж працівника).

При визначенні обсягу Пр праці індивід веде себе так само, як і при визначенні По на блага, тобто він прагне максимізувати свою функцію корисності.

Вільний від роботи час індивід розглядає в якості блага тому, що він необхідний для споживання всіх інших благ, оскільки загальний час обмежений, то кожна година праці скорочує вільний час, а значить і благоустрій суб’єкта. Щоб наглядно представити дію вільного часу на благоустрій індивіда можна побудувати карту байдужості в просторі двох благ: вільного часу (F) і грошей (М), які представляють всі інші блага. Вона характеризує перевагу суб’єкта відносно різних комбінацій вільного часу і грошей.

Випуклість кривих байдужості до початку координат вказує на те, що для збережння благоустрою індивіда на незмінному рівні скорочення кожної додаткової години вільного часу повинно компенсуватися збільшенням суми грошей. Чим далі крива байдужості знаходиться від початку координат тим більш високий рівень благоустрою вона представляє.

Якщо дано ціну праці то можна визначити скільки праці продасть індивід. Денний заробіток індивіда визначається по формулі: W= (24-F)rн, де rн – ставка годинної з/п. Підвищення ціни праці спонукає індивіда збільшувати Пр праці за рахунок скорочення вільного часу.

За зміни з/п на вибір працівника впливає як ефект доходу так і ефект заміщення. З підвищенням з/п робота стає привабливішою, тобто відмова від кожного часу дозвілля супроводжується збільшенням доходу. Ефект заміщення має той самий напрям зміни що й робочий час і з/п. Разом з тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноціного блага. Підвищення з/п викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати більше часу дозвіллю.

Ефект заміни: з ростом ставки з/п Пр праці збільшується, а зменшення ціни праці зменшує її Пр. Ефект доходу при підвищенні ставки з/п виражається в зменшенні Пр праці.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 536 | Нарушение авторских прав