АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Глава 3. РОЛЬ СПАДКОВОСТІ В ПАТОЛОГІЧНІЙ ФІЗІОЛОГІЇ

Прочитайте:
  1. Вступ. Предмет і методи анатомії, фізіології та гігієни людини, зв'язок їх з іншими біологічними дисциплінами.
  2. Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
  3. Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
  4. Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
  5. Значення анатомії, фізіології та гігієни дитячого організму для педагогіки, психології
  6. Індивідуальна робота студентів «Основні етапи розвитку фізіології»
  7. Коротка історія розвитку анатомії, фізіології та гігієни як наук біологічного циклу
  8. Короткі історичні відомості про розвиток наук анатомії та фізіології дитини
  9. Методи дослідження у віковій фізіології

 

Підтримання сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу) визначає не тільки постійність його фізіологічних констант. Гомеостаз включає в себе процеси адаптації та координації фізіологічних процесів, що забезпечують єдність організму як у нормі, так і при патології. Хвороба, за своєю біологічною сутністю, також являє собою проблему порушення механізмів гомеостазу і шляхів його відновлення. Здатність зберігати сталість внутрішнього середовища при коливанні зовнішніх умов закладена в генетичній конституції людини.

Отже, матеріальну основу гомеостазу складає генетична конституція організму, надійність її функціонування. Генетична конституція – це сукупність спадкових факторів (генів) організму, або генотип. Основу надійності генотипу складає, насамперед, дублювання його структурних елементів. Існування всіх генетичних локусів у подвійній кількості також підвищує стабільність генотипу.

Диплоїдність перешкоджає прояву дії шкідливих генів (наприклад, при рецесивних ознаках). Домінування нормальних алелей над алелями, що змінені у несприятливий бік, – важливий механізм надійності функціонування частково «пошкодженого» генотипу. Однак сталість генотипу не вичерпується тільки дублюванням генетичних елементів.

Еволюція забезпечила генетичний апарат (і перш за все ДНК) різноманітною системою механізмів її репарації, тобто виправлення пошкоджень генетичного матеріалу. Наприклад, при ексцизійній репарації відбувається ферментативне відщеплення пошкоджених ділянок і ферментативне ж забудовування проломів нормальними нуклеотидними послідовностями.

Стабільність генетичного апарату і визначений нею консерватизм спадковості – лише одна сторона останньої, а іншим її аспектом, також невід’ємним, є спадкова мінливість. Тільки у сукупності консерватизм і мінливість забезпечили і виникнення життя на Землі, та її нескінченну біологічну еволюцію.

Спадкова мінливість організму забезпечує необхідну пристосовність його до умов існування як у межах одного індивіда, так і в межах існування біологічного виду, представником якого є цей організм. Якщо з цих позицій сприймати «здоров’я» як стан рівноваги клітинних фізіологічних функцій, забезпечених генним контролем і дією зовнішнього середовища, то хворобу можна представити як зсув цієї рівноваги.

 

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 591 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)