АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ТА ДЕОНТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Точка прикладання медицини тісно пов’язана з людиною, її здоров’ям та життям. З цього випливають особливі моральні якості професії медика. Найбільш повно їх можна позначити поняттям “ гуманізм ”. Без гуманізму медицина втрачає право на існування, оскільки її наукові принципи будуть суперечити її основній функції – служінню людині. Гуманізм складає етичну основу медицини, її мораль.

Поняття “ мораль ” походить від латинського “ morbus ”, а “ етика ” – від грецького “ ethos ” – обидва слова мають однакове значення і означають “ звичай ”. Мораль є однією з норм суспільної свідомості, вона формує сукупність норм і правил поведінки, які є характерними для людей конкретного суспільства.

Термін “ етика ” зазвичай застосовують в випадку, коли говорять про теорію моралі, наукове обґрунтування певної моральної системи, розуміння добра і зла, обов’язку, совісті і честі, справедливості, змісту життя і т.д. В окремих випадках етика так само, як і мораль, означає систему норм моральної поведінки.

З основних принципів моралі і етики випливають відмінні особливості професійної етики, в тому числі – і медичної. Професійна мораль – сфера особливого прояву загальних соціальних моральних поглядів, які пов’язані з умовами професійної діяльності і регулюють взаємні та внутрішньо-професійні стосунки.

Медична етика як частина загальної етики є наукою про моральні цінності поведінки людини у сфері її діяльності. Медична етика включає в себе сукупність норм поведінки і моралі, визначає почуття професійного обов’язку і честі, совісті і гідності медичного працівника.

Своє практичне вираження етика медичного працівника знаходить у конкретних моральних принципах, які визначають його відношення до хворої людини в процесі спілкування з нею, її родичами і т.д. Весь цей моральний комплекс визначають терміном “ деонтологія ”, який походить від грецьких слів “deon” – обов’язок і “logos” – вчення. Іншими словами – це вчення про обов’язок лікаря, сукупність етичних норм, які йому потрібні для виконання своїх професійних обов’язків. Зміст цього терміну вперше був розкритий в 30-х роках минулого століття англійським філософом Ієронімом Бентамом, автором книжки “Деонтологія, або наука про мораль”. Історичні корені медичної деонтології також можна знайти у працях Гіппократа, Авіцени, в поглядах фундаторів вітчизняної клінічної медицини кінця XIIIV – початку XIX століття.

В деонтології формуються положення, які стосуються суті лікарської діяльності, її специфіки та становлення, логічно обґрунтовуються рекомендації для практичної діяльності лікаря з метою виховання лікарського мислення по відношенню до суспільства, своєї професії, своїх помилок і успіхів, до колег і, звичайно, перш за все – до хворої людини.

Медична деонтологія, яка регламентує діяльність медика з точки зору інтересів пацієнта, включає в себе різні аспекти його роботи, починаючи з етичних (моральних) принципів і закінчуючи правовими питаннями в конфліктних ситуаціях. В сферу лікарської деонтології входять проблеми, які пов’язані з лікарською тактикою, взаємними стосунками між лікарем і пацієнтом, питаннями лікарської таємниці тощо. Медична деонтологія – це вчення при принципи поведінки медичного персоналу, які спрямовані на створення максимально сприятливих умов для ефективного лікування хворих.

В українську медичну термінологію вперше термін “деонтологія” був введений в видатним хірургом-онкологом М.М.Петровим в виданій ним в 1945 році книзі “Питання хірургічної деонтології”, в якій був розкритий зміст цього поняття і можливості для широкого застосування в медичній практиці. Розробка питань деонтології не випадково почалась в хірургії та в онкології. На думку М.М.Петрова, власне хірургія є тією сферою медицини, де можна легко піддатись спокусам техніцизму чи агресивності оперативного методу, незважаючи на те, що при недостатньо відповідальному застосуванні цього хворому можна принести велику шкоду.

Специфіка хірургічної діяльності – використання операції як основного або вирішального лікувально-діагностичного фактору, ставить хірурга в особливе положення порівняно з іншими лікарями. Цими обставинами в значній мірі і пояснюється вагома роль хірургії в розробці проблеми деонтології.

На сьогодні знання, які накопичені в цій галузі знань, дозволяють виділити загальну деонтологію, яка розглядає цю проблему в соціальному, історичному плані, і спеціальну деонтологію, яка висвітлює особливості конкретної клінічної дисципліни (деонтологія в хірургії, терапії, педіатрії, акушерства та ін.). Кожен лікар, незалежно від спеціальності, повинен бути ознайомлений як з загальною, так і з спеціальною деонтологією. Ці два аспекти доповнюють один одного і створюють цілісну картину проблеми медичної деонтології в цілому.

За даними ВООЗ на цей час в світі нараховується понад 180 лікарських спеціальностей. В цих умовах цілком можливим є те, що традиційна в практичній медицині персональна моральна відповідальність лікаря перед конкретним хворим “розчиняється” у відповідальності інших лікарів, які його обстежують. Це призводить до ситуації, коли окремі лікарі нехтують хворим та етичними нормами медицини взагалі. В зв’язку з цим А. Моруа в статті “Про покликання лікаря” писав: “Завтра, як і сьогодні будуть хворі. Завтра, як і сьогодні, потрібні будуть лікарі. Як і сьогодні, лікар збереже свій сан жерця, а разом з тим і свою страшну, зростаючу відповідальність. Медична наука стане ще точнішою, її технічне оснащення покращиться, але поряд з нею, як і сьогодні, збереже своє місце в медицині лікар класичного типу, покликанням якого залишиться людське спілкування з пацієнтом. Як і раніше, він буде втішатистраждаючих і збадьорювати тих, що впали духом. З’являться нові чудеса. З’явиться нова відповідальність. Медики всіх країн будуть, як і сьогодні, пов’язані єдиною лікарською мораллю. Завтра, як і сьогодні, людина в медичному халаті буде рятувати життя хворому. А життя лікаря залишиться таким же самим, як і сьогодні – важким, тривожним, героїчним і піднесеним”.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1565 | Нарушение авторских прав