АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості проведення клізми дітям

Дітям для проведення клізм застосовують м'які гумові або поліетиленові наконечники.

Рідину уводять повільно без великого тиску.

Після видалення наконечника на кілька хвилин стискають сідниці дитині, допомагаючи цим на певний час затримати випорожнення.

Кількість уведеної рідини дітям залежить від віку:

новонародженим уводять 30 мл;

дитині віком 1—3 міс — 60 мл;

дитині віком 3—6 міс — 90 мл;

дитині віком 6—9 міс — 120—150 мл;

дитині віком 9—12 міс — 180 мл;

дитині віком 1—2 роки — 200 мл;

дитині віком 3—5 років — 300 мл;

дитині віком 6—9 років — 400 мл;

дитині віком 10—14 років — 500 мл.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ПІД ЧАС БЛЮВАННЯ І ПОРУШЕНЬ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ВІДПРАВЛЕНЬ 233

І Проведення олійної клізми

Механізм дії. Послаблювальний ефект олійної клізми по­лягає в тому, що олія обволікає кал і полегшує його виведення. Крім цього, під впливом кишкової мікрофлори та шлункового соку олія частково розщеплюється і жирні кислоти, що утворюються, справ­ляють на кишкову стінку подразнювальну дію, яка сприяє нормалі­зації перистальтики.

Показання: стійкий закреп, запальні та виразкові процеси у товс­тій кишці.

Проводять олійну клізму зазвичай на ніч. Використовують 100— 200 мл підігрітої до температури 37—38 °С будь-якої рослинної олії (соняшникової, кукурудзяної). Олію вводять у пряму кишку за до­помогою гумового балона або шприца Жане з приєднаною до нього тонкою газовивідною трубкою, яку вводять у пряму кишку на гли­бину 12—15 см. Після введення олії, щоб вона не витікала, хворий має деякий час полежати. Такі клізми доцільніше робити ввечері, а випорожнення частіше відбуваються вранці.

" Проведення гіпертонічної клізми

Механізм дії. Дія гіпертонічної клізми має осмотичний характер: для розведення гіпертонічного розчину до ізотонічної кон­центрації у пряму кишку через кишкову стінку інтенсивно надхо­дить міжклітинна рідина, яка розріджує кал. Крім цього, міцний со­льовий розчин активізує перистальтику і внаслідок такої поєднаної дії приблизно через 20 хв відбувається випорожнення.

Показання: атонічний закреп, парез кишок після хірургічних утручань на органах черевної порожнини, універсальні набряки.

Протипоказання: гострі запальні та виразкові захворювання нижніх відділів кишечника, тріщини в ділянці відхідника.

Для гіпертонічної клізми використовують 10 % розчин натрію хлориду, 25—30 % розчин магнію сульфату. Гіпертонічний розчин уводять у пряму кишку підігрітим до 37—38 °С у кількості 100 — 200 мл за допомогою гумового балона або шприца Жане і газовивід­ної трубки. Бажано, щоб хворий затримав акт дефекації після клізми протягом 20—30 хв.

" Проведення емульсійної клізми

Емульсійна клізма дає хороший випорожнювальний ефект. Застосовують зазвичай у тяжкохворих, які перебувають на ліжковому режимі. Емульсію готують таким чином: змішують 0,5

столової ложки натрію гідрокарбонату і 1 столову ложку риб'ячого жиру, додають 50—100 мл води. Суміш уводять у пряму кишку за допомогою гумового балона або шприца Жане і газовивідної трубки. Емульсію можна приготувати іншим способом: заздалегідь готують 2 склянки настою ромашки (1 столова ложка сухої ромашки на 1 склянку окропу), збивають жовток 1 яйця з 1 чайною ложкою гідро­карбонату натрію, заливають настоєм ромашки і додають 2 столових ложки вазелінової олії або гліцерину. Через 15—20 хв настає випо­рожнення кишечника.

~~ Проведення медикаментозної клізми

Медикаментозні клізми служать для введення в організм деяких лікарських препаратів. Розрізняють клізми місцевої і загаль­ної дії. Клізми місцевої дії застосовують для зменшення подразнен­ня, запалення в товстій кишці, для усунення спастичного стану в цій ділянці, загоєння ерозій та виразок, а також для лікування запаль­ного процесу в параректальній клітковині. Клізми загальної дії за­стосовують для ректального введення в організм ліків.

До клізм місцевої дії належать: олійні (ЗО—50 мл теплої мас­линової або обліпихової олії); крохмальні (5 г крохмалю розводять у 100 млхолодноїводиі, помішуючи, додають 100 мл окропу). Викорис­товують також настій ромашки (1 столову ложку висушених квіток ромашки заливають 200 мл окропу, настоюють 2 год і проціджують через марлю). За ЗО—40 хв до застосування медикаментозної клізми роблять очисну. Лікувальні клізми в основному є мікроклізмами, уміст рідини в них не повинен перевищувати 50—100 мл. Темпера­тура лікувального засобу має бути не нижчою 40 °С, оскільки низь­ка температура сприяє позивам на дефекацію, внаслідок чого ліки не всмоктуються. Медикаментозну клізму виконують за допомогою шприца Жане і газовивідної трубки або катетера. Повільно витис­кують лікарський засіб із шприца. Далі, притримуючи і стискуючи зовнішній кінець катетера, щоб з нього не витікала рідина, обережно знімають шприц, всмоктують у нього повітря, знову з'єднують з ка­тетером і за допомогою повітря витискують шприцом залишки ріди­ни з катетера.

Щоб запобігти механічному, термічному та хімічному подразнен­ню кишки, ліки вводять разом з ізотонічним розчином натрію хлори­ду або з 50 мл відвару крохмалю.

Медикаментозні клізми загальної дії використовують у випад­ках, коли не можна ввести ліки через рот або парентерально. При цьому способі введення ліки швидко всмоктуються в кров через ге-

догляд за хворими під час блювання і порушень фізіологічних відправлень 235

мороїдальні вени, обминаючи печінку. Для загальної дії на організм невеликий об'єм ліків (до 200 мл) можна вводити в лікувальних мік-роклізмах. Наприклад, препарати хлоралгідрату (1 г препарату роз­водять у 25 мл молока чи дистильованої води і додають 25 г крохма­лю) застосовують при судомах та різкому збудженні хворого.

Лікарські речовини об'ємом 1 — 2 л уводять краплинним спосо­бом для компенсації великої втрати організмом рідини. При цьому слід пам'ятати, що в нижній частині товстої кишки всмоктується вода, ізотонічний розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози та роз­чинені в них ліки, а також розчин алкоголю, частково амінокислоти та білки. За ЗО хв до проведення краплинної клізми роблять очисну клізму.

Для ректального введення великої кількості рідини (1—2 л) до­цільно використати одноразову систему для введення інфузійних роз­чинів. У такому разі систему без голки приєднують до введеної рек­тально на глибину 15—17 см газовивідної трубки. Частота крапель повинна становити 60—80 за 1 хв. Щоб ліки потрапляли в теплому вигляді у пряму кишку і швидше всмоктувались, на нижню трубку системи треба покласти теплу грілку і накрити її ковдрою або подуш­кою. При такому введені рідини пацієнт може лежати на спині, на правому або лівому боці.

---------------- Використання сифонної клізми

Механізм дії. Сифонний метод промивання кишок засно­ваний на Використанні принципу сполучних посудин. Сифонна кліз­ма не лише механічно вимиває кал, вона справляє подразнювальну дію на стінки кишок, активізуючи їхню перистальтику.

Показання: відсутність ефекту від очисної та послаблювальних клізм, непрохідність товстої кишки, тяжкі отруєння та інтоксикації.

Слід урахувати, що сифонна клізма — це тяжка процедура для ослабленого хворого. Тому потрібно потурбуватись, щоб голова па­цієнта лежала на подушці, верхню частину тіла необхідно прикрити ковдрою, у разі потреби хворого обкласти грілками і стежити, щоб у ході виконання процедури він не промок.

Пацієнта кладуть на край кушетки на лівий бік із зігнутими в колінах і підведеними до живота ногами або на спину. Під таз підсте­ляють клейонку і пелюшку. Біля кушетки ставлять таз чи відро для зливання промивних вод, відро з водою та кухоль. У разі отруєння використовують воду температури 32—34 °С. При непрохідності ки­шок — 37^38 °С.

Медичний працівник надягає маску, фартух із пластикату і гумові рукавички. Сліпий кінець товстого кишкового зонда змазує вазелі-

ном і поступово вводить зонд у пряму кишку на відстань 20—30 см. Приєднує перехідну скляну та гумову трубки завдовжки не менше 1 м та лійку.

Тримаючи лійку на рівні тіла хворого в нахиленому положенні, повільно тоненькою цівочкою наповнюють її рідиною, щоб вийшло з трубок повітря. Поступово піднімають лійку над хворим на висоту 1 —1,5 м, при цьому вода переходить із системи в кишку. Воду до­ливають до тих пір, поки не зупиниться її рівень. Лійку опускають нижче рівня хворого, не перевертають її до того часу, поки вода з кишок не заповнить лійку. У такому положенні добре видно пухир­ці газу, які виходять із кишечника, та шматочки калу. Вміст лійки зливають у таз і знову лійку наповнюють водою. При непрохідності кишечника в разі результативності сифонної клізми спочатку над­ходять у лійку гази, наступає помутніння промивної води, а згодом калове забарвлення води, надходження шматочків калу. Все це свід­чить про ефективність клізми. Процедуру повторюють доти, доки з кишки не припиниться виділення газів і калу. Закінчуючи процеду­ру сифонної клізми, від'єднують скляний перехідник, гумову трубку та лійку, а гумовий зонд залишають у кишечнику на 15—20 хв для відходження залишків вмісту і газів, опустивши його кінець у таз. Обережно витягають зонд, здійснюють туалет шкіри навколо відхід­ника та промежини. Транспортують хворого в палату, перекладають його у ліжко і тепло вкривають, у разі потреби зігрівають за допомо­гою грілок.

Примітка. Після виконання різного виду клізм необхідно продезінфікувати усе використане оснащення, ретельно вимити руки і висушити їх.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1081 | Нарушение авторских прав