АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зондовий метод отримання шлункового вмісту __________з використанням парентерального подразника

Підготовка пацієнта, епікіровка медичної сестри такі самі, як і при зондовому отриманні шлункового вмісту з використан­ням ентерального подразника.

• Натще через кожні 15 хв отримують І, II, III порції.

• Після третьої порції пацієнтові підшкірно вводять 1 мл 1 % роз­чину димедролу, щоб уникнути алергійної реакції організму.

• Через кожні 15 хв аспірують ще 2 порції шлункового вмісту (IV та V). Останні 4 порції становлять базальну секрецію.

• Після отримання V порції пацієнтові вводять підшкірно 0,1 % розчин гістаміну із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла пацієнта.

• Аспірують через кожні 15 хв VI, VII, VIII, IX порції шлункового вмісту, які являють собою "максимальну" секрецію.

• Як парентеральний подразник можна використовувати також пентагастрин та інсулін. Узяття шлункового вмісту з використанням гістаміну можна проводити лише в умовах стаціонару з тим, щоб у разі виникнення алергійної реакції надати пацієнтові невідкладну медичну допомогу.

При отриманні шлункового вмісту з використанням інсуліну в окремих випадках може спостерігатись гіпоглікемія: у пацієнта з'являється відчуття голоду, озноб, неспокій, загальна слабкість, піт­ливість. У такому разі процедуру припиняють і пацієнтові дають ви­пити солодкого чаю.

У випадку появи значної кількості крові в шлунковому вмісті процедуру припиняють, обережно витягають зонд, допомагають па­цієнтові лягти, на надчеревну ділянку кладуть міхур з льодом і не­гайно викликають лікаря.

252 ________________

Особливий підхід має бути при дослідженні шлункового вмісту в людей похилого віку. При наявності зубних знімних протезів їх необ­хідно вийняти, обережно ввести зонд у стравохід, оскільки він може бути деформований через змінену дугу аорти. Необережність може призвести до перфорації, поранення слизової оболонки, кровотечі. Можливі ускладнення при відсмоктуванні шлункового вмісту за допомогою тонкого зонда. Блювотні рухи та кашель. При цьо­му зонд треба вийняти, дати хворому відпочити, повторити спробу ввести зонд у шлунок. При повторенні кашлю та блювотних рухів треба провести анестезію слизової оболонки глотки, змазавши її 2 % розчином новокаїну або 1 % розчином дикаїну.

Спазм стравоходу та глотки можна легко зняти, якщо, не вийма­ючи зонда, влити через нього трохи теплої води.

Поява у шлунковому вмісті свіжої крові у вигляді прожилок гово­рить про пошкодження дрібних судин слизової оболонки стравоходу або шлунка зондом при його введенні або вийманні. При появі знач­ної кількості крові відсмоктування шлункового вмісту припиняють. Зонд обережно виймають. Хворого заспокоюють, укладають у ліжко. Дають випити 10 % розчин кальцію хлориду, 5 % розчин амінокап­ронової кислоти, а на ділянку живота кладуть міхур з льодом.

Зомління може розвинутися в емоційно лабільної особи при появі крові в шлунковому вмісті. У такому разі дослідження припиняють, хворому надають горизонтального положення, на обличчя бризкають холодною водою, дають понюхати на тампоні нашатирний спирт.

Беззондовий метод дослідження секреторної функції шлунка __________за допомогою методики "Ацидотест"

• Попереджають пацієнта, що напередодні і в день дослі­дження він не повинен вживати ліки та продукти, які можуть зміни­ти колір сечі, а також про те, що дослідження проводять натще.

• Уранці перед дослідженням пацієнт звільняє сечовий міхур в унітаз.

• Пропонують пацієнтові випити 2 таблетки кофеїну (ентераль-ний подразник).

• Через 1 год пацієнт випорожняє сечовий міхур (на флаконі за­значають "Контрольна порція").

• Пацієнт вживає 3 жовтих драже і запиває їх невеликою кількіс­тю води.

• Через 1—1,5 год випорожнює сечовий міхур (на флаконі зазна­чають "Сеча для дослідження").

• Контрольну порцію сечі та сечу для дослідження відправляють у лабораторію.

ЛАБОРАТОРНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 253

" Експрес—методика виутрі іпи ьошлункової рН-метрії

Нині широкого поширення набув рН-метричний спосіб визначення рН шлункового соку в різних його відділах за допомо­гою зонда, на кінці якого розміщена олива з вмонтованими в неї сурм'янокаломелевими електродами.

• Пропонують пацієнтові сісти на стілець і обпертися об його спинку.

• У ротову порожнину пацієнта уводять фіксатор-слиновідвід, який він утримує губами.

• До каналу слиновідводу вводять рН-мікрозонд на глибину 40 см від нижніх різців. При введенні зонда на перші 10—15 см підтягу­ють мандрен назовні на 10 см. Це забезпечує більшу еластичність зонда, полегшує його введення. Потім мандрен вводять до упору, цим самим збільшується жорсткість зонда, що важливо на рівні стравохідно-шлункового переходу, кардіального та субкардіального відділів шлунка (глибина введення 40—45 см).

• Після цього знову виймають мандрен назовні на 10 см, що збільшує еластичність зонда і полегшує його просування до виходу із шлунка.

• Приєднують зонд до вимірювального приладу (йонометра ЕВ-74 та ін.).

• Реєструють рН по шкалі йонометра на глибині 40 см.

• Визначають рН через кожний 1 см на всьому протязі шлунка від входу до виходу (від 40 до 60 см).

• Зондування продовжують повільним витягуванням зонда з реєстрацією рН через кожні 2 см до початкової глибини введення зонда — 40 см, після чого зонд виймають.

• Дезінфекцію використаного оснащення, миття рук здійснюють відповідно до санітарно-гігієнічних вимог.

" Дуоденальне зондування

Дуоденальне зондування проводять з діагностичною ме­тою: в отриманих порціях жовчі визначають наявність запальних елементів, паразитів, жовчного піску тощо. Крім цього дуоденаль­не зондування є лікувальною процедурою. Звільнення печінкових ходів і жовчного міхура від жовчі сприяє усуненню застійних явищ у жовчних шляхах, що запобігає утворенню конкрементів у жовчному міхурі та подальшому розвиткові запального процесу.

Протипоказання до дуоденального зондування: гострий холе­цистит, загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, звуження стравоходу, спричинене пухлиною або рубцями, варикозне розширення вен стравоходу.

254 ____________________________ xi ________________________________

Підготовка хворого до дуоденального зондування. За 2—3 дні

до обстеження потрібно вилучити з раціону хворого продукти, які призводять до виникнення метеоризму: капусту, картоплю, молоко, чорний хліб, солодощі.

" Трифазне дуоденальне зондування

• Напередодні (о 18 год) пацієнтові пропонують випити 10 крапель 0,1 % розчину атропіну сульфату в невеликій кількості води, через ЗО хв з'їсти ложку меду і полежати з грілкою біля право­го підребер'я.

• Попереджують пацієнта, що процедура здійснюється натще і щоб він приніс з собою рушник.

• Проводять психологічну підготовку пацієнта, пояснюють, що дихати під час уведення зонда треба носом.

• Надягають фартух, маску, на чисті руки — стерильні гумові ру­кавички.

• Беруть у руки стерильний дуоденальний зонд, накладають за­тискач на дистальний кінець, вимірюють у пацієнта відстань від різ­ців до пупка і другу відстань від різців до мочки вуха. На дуоденаль­ному зонді позначені позначки: на відстані 45 см (відповідає відстані від різців до кардіальної частини шлунка); на відстані 70 см (відпові­дає відстані від воротаря шлунка); на відстані 80 см (відповідає від­стані до великого сосочка дванадцятипалої кишки (сосок Фатера)).

• Пацієнтові пропонують сісти на стілець, шию та груди накрива­ють рушником.

• Зволожений перевареною водою зонд беруть правою рукою на відстані 10—12 см від оливи, лівою підтримують кінець зонда, пере­критий затискачем.

• Пацієнт відкриває рот, показує язик, протяжно говорить "а-а".

• Кладуть оливу на корінь язика, просять пацієнта закрити рот і проковтнути оливу, пацієнт поступово ковтає зонд до першої по­значки.

• Далі пропонують пацієнтові повільно ходити по кабінету з гріл­кою біля правого підребер'я і протягом ЗО хв ковтати зонд до другої позначки.

• Пацієнт лягає на кушетку на спину і через зонд за допомогою шприца вводять 10 см³ повітря, таким чином перевіряють місце зна­ходження зонда.

• Якщо пацієнт відчуває поштовх у правому підребер'ї, це озна­чає, що олива знаходиться у дванадцятипалій кишці. Якщо пацієнт відчуває поштовх у надчеревній ділянці, це означає, що зонд скру-

_________ ЛАБОРАТОРНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ _____________ 255

тився і знаходиться в шлунку. У такому разі відтягують зонд до пер­шої позначки і пропонують пацієнтові знову ковтати зонд до другої позначки.

• Після потрапляння зонда у дванадцятипалу кишку пацієнта кладуть на кушетку на правий бік без подушки, під голову підстеля­ють рушник, під таз кладуть валик, а під праве підребер'я — грілку з гарячою водою (60 °С).

• Нижче від рівня розташування пацієнта на низькому стільчи­кові або спеціальній підставці установлюють штатив з пробірками, лоток і шприц.

• У разі потрапляння оливи у дванадцятипалу кишку із зонда самостійно виділяється рідина. При появі рідини світло-жовтого ко­льору кінець зонда опускають у пробірку. Перші порції жовчі мут­ні, оскільки вони містять домішки шлункового вмісту. Потім виді­ляється прозора рідина світло-жовтого кольору основної реакції. За 20—ЗО хв виділяється близько 15—40 мл першої порції (А) — вмісту дванадцятипалої кишки.

• Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд поступо­во за допомогою циліндра шприца вводять один із ентеральних под­разників, підігрітих до температури 38 °С (50 мл 33 % розчину маг­нію сульфату, оливкової або кукурудзяної олії, 40 % розчин ксилі­ту або глюкози) і накладають затискач (пацієнт при цьому лежить на спині протягом 10 хв). Парентеральним подразником, уведеним внутрішньом'язово, може бути 5 ОД пітуїтрину.

• Потім кладуть пацієнта знову на правий бік, відкрива­ють зонд і з нього почне надходити більш густа і в'язка жовч темно-оливкового кольору. У нормі вона виділяється у кількості 50—60 мл протягом 20—30 хв. У разі застійних явищ у жовчному міхурі порція В може збільшуватись і, навпаки, у разі хронічного холециститу кількість жовчі цієї порції може зменшуватись. Пор­цію В збирають також у стерильну пробірку для бактеріологічного дослідження.

• Після другої порції з'являється печінкова жовч — порція С. У нормі вона світло-лимонного кольору, прозора без домішок.

• Після отримання третьої порції зонд витягають.

• Позначають пробірки із жовчю (А, В, С) 1 відправляють у ла­бораторію якомога швидше у зв'язку з продовженням дії ферментів, які руйнують клітинні елементи.

• Якщо є підозра на лямбліоз, то пробірки з жовчю порції В не­обхідно помістити в скляну банку з теплою водою і відправити біо-матеріал у лабораторію у теплому вигляді, тому що під дією холоду лямблії втрачають рухи і не будуть виявлені під мікроскопом.

256 ______________________»______________________І

Примітка. У разі появи крові у дуоденальному вмісті зондування припи- 1 няють і повідомляють лікаря. Якщо пацієнт не сприймає 33 % розчин магнію і сульфату (пронос, біль у правому підребер'ї), то його слід замінити на інший 1 ентеральний подразник. 33 % розчин магнію сульфату подразнює центри веге-. тативної нервової системи і може спричинити слабкість, серцебиття, зниження: артеріального тиску, запаморочення. У такому випадку слід негайно припини­ти зондування, викликати лікаря, швидко виміряти артеріальний тиск, увести J внутрішньовенно повільно 10 % розчин кальцію хлориду 10 мл, який є анта­гоністом магнію сульфату.

" ІГятифазне дуоденальне зондування І

• Підготовку пацієнта, уведення зонда виконують, як і при трьохфазному дуоденальному зондуванні.

• Опускають кінець зонда у пробірку, збирають вміст з двана­дцятипалої кишки і визначають час: І фази (до 16 хв) від початку і до припинення світло-жовтого дуоденального вмісту.

• Уводять через зонд ентеральний подразник, підігрітий до тем­ператури 38 °С, та перекладають його вільний кінець у наступну про- \ бірку. |

• Визначають час II фази (2—5 хв) від моменту введення по- j дразника до моменту виділення світлої жовчі (фаза закритого сфін* І ктера). І

• Визначають час III фази (3—5 хв) від початку виділення 1 світло-жовтої жовчі із загальної жовчної протоки до початку виді- < лення темно-оливкової жовчі. t

• Перекладають вільний кінець зонда в наступну чисту пробірку ^! при появі темно-оливкової міхурової жовчі — це IV фаза — жовч із жовчного міхура. Визначають час IV фази (25—30 хв) — від початку виділення темно-оливкової міхурової жовчі до початку виділення зо­лотистої печінкової жовчі.

• Перекладають вільний кінець зонда в наступну чисту пробірку і збирають печінкову жовч золотистого кольору — V фаза.

• Видаляють у пацієнта зонд.

• Відправляють біоматеріал у лабораторію.

• Дезінфікують використане оснащення, миють і висушують руки.

• Отримані порції дуоденального вмісту підлягають мікроскопіч­ному дослідженню, яке дозволяє виявити ознаки запалення у жовч­ному міхурі і жовчно-вивідних шляхах (лейкоцити, клітини епі­телію), виявити різноманітні бактерії і найпростіші (наприклад, лямблії), визначити порушення колоїдного стану жовчі (велика кіль­кість кристалів, холестерину та ін.).

____________ ЛАБОРАТОРНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ____________ 257

" Сліпе зондування (тюбаж)

Сліпе зондування сприяє відтоку жовчі з міхура, змен­шенню застою жовчі в ньому та зменшенню запального процесу.

■ Уранці натще дають пацієнтові випити один із ентеральних подразників: ЗО г ксиліту або сорбіту розчиняють у 50 мл теплої пе­ревареної води; 2 сирих курячих жовтки; 2 столових ложки рослин­ної олії.

• Пацієнтові пропонують лягти у ліжко на правий бік з грілкою біля правого підребер'я.

• Через 40—60 хв можна дати ще один жовчогінний засіб (вирі­шує лікар). Тривалість процедури 1,5—2 год.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1300 | Нарушение авторских прав