АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Промивання шлунка __________за допомогою товстого зонда

Промивання проводять при отруєнні лікарськими препа­ратами, недоброякісною їжею, при затримці їжі в шлунку внаслідок стенозу пілоруса та деяких інших захворюваннях.

Готують стерильні: товстий шлунковий зонд діаметром 10 мм, лоток, скляну трубку-перехідник, гумову трубку завдовжки 70— 80 см для продовження зонда, лійку або шприц Жане, затискач, гу­мові рукавички 2 пари; інші: кухоль, відро 8—10 л з перевареною

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ПІД ЧАС БЛЮВАННЯ 1 ПОРУШЕНЬ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ВІДПРАВЛЕНЬ 229

водою або розчином калію перманганату 1:10 000 температурою 28— 32 °С, миску.

Процедуру виконують два медпрацівники.

Проводять психологічну підготовку пацієнта і, за наявності, про­понують йому зняти знімні зубні протези. Пацієнтові пропонують сісти на стілець і притиснутись до спинки. Між ногами ставлять мис­ку або відро для збирання промивної води. Попереджують пацієнта, щоб він руки тримав на колінах, не заважав виконувати процедуру. Екіпіровку і підготовку рук медичні працівники здійснюють від­повідно до вимог санітарно-протиепідемічного режиму.

Вимірюють стерильним шлунковим зондом у пацієнта відстань від різців до пупка, змочують кінець зонда перевареною водою. Пропону­ють пацієнтові широко відкрити рот, висунути язик і вимовити звук "а". Заокруглений кінець зонда кладуть на корінь язика, просять па­цієнта зробити ковток і в цей момент проводять зонд у стравохід.

У разі блювання введення зонда припиняють і пропонують па­цієнтові зробити глибокий вдих носом, утримуючи зонд губами. Пос­тупово пропонують пацієнтові ковтнути зонд до відповідної познач­ки (у середньому 45—50 см).

Якщо пацієнт непритомний, то шлунковий зонд, змазаний част­ково гліцерином, уводять через ніс або лікар-реаніматолог уводить зонд через рот за допомогою ларингоскопа. У такому разі під час про­мивання шлунка пацієнтові надають положення лежачи на лівому боці з опущеною нижче тулуба головою, що знижує ризик аспірації промивних вод у дихальні шляхи, і рідина не надходить у кишечник під дією сили тяжіння.

Циліндр шприца Жане використовують як лійку або за допо­могою поршня шприцом Жане вводять відповідну кількість води і відсмоктують промивну воду вакуумним способом. У разі отруєння кислотою вводять 2 % розчин натрію гідрокарбонату, у разі отруєння основою — 0,1 % розчин лимонної кислоти.

Коли зонд уведено до потрібної позначки, то до його дистально­го кінця приєднують скляний перехідник, для подовження гумову трубку та лійку.

Опускають лійку до рівня колін, наливають у неї тоненькою ців­кою воду, поступово піднімають лійку вище голови пацієнта і вводять у шлунок 500—600 мл води. Коли в лійці залишиться трохи води, опускають її до рівня колін пацієнта і промивна вода методом сифона виділяється із шлунка. Коли лійка заповниться промивною водою, нахиляють її над мискою. Стежать за тим, щоб кількість виділеної рідини приблизно дорівнювала кількості введеної. Такі дії повторю­ють декілька разів до появи чистої води, з кожним разом поступово збільшують уведення рідини до 1 л.

230 ________________________________*________________________________

У разі появи крові у промивних водах процедуру припиняють і викликають лікаря.

Якщо промивання шлунка здійснюють через 2—3 год після от­руєння і є підстава думати, що частина недоброякісної їжі чи отрути знаходиться в кишках, промивання шлунка закінчують уведенням через зонд 60 мл 25 % розчину магнію сульфату.

Після закінчення процедури від'єднують лійку, видаляють зонд за допомогою рушника. Промивну воду показують лікареві. У разі потреби частину води відправляють на лабораторне дослідження.

~ Промивання шлунка беззондовим методом

Промивання шлунка беззондовим методом здійснюється в домашніх умовах. Дають пацієнтові випити 2—3 склянки перева­реної води або блідо-рожевого розчину калію перманганату. Пропо­нують пацієнтові штучно викликати блювання шляхом надавлю­вання вказівним і середнім пальцями руки на корінь язика, а також подразнення задньої стінки глотки. У такий спосіб пацієнт здійснює промивання шлунка до появи чистої води.

Беззондовий метод промивання шлунка протипоказаний при от­руєнні кислотами та основами.

" Застосування газовивідної трубки

При нагромадженні великої кількості газу в кишках у пряму кишку вводять газовивідну трубку. З цією метою використо­вують гумову трубку завдовжки 40—50 см і діаметром 8—10 мм із заокругленим кінцем і 1—2 бічними отворами.

Для проведення процедури необхідно підготувати: газовивідну трубку, судно, клейонку, вазелін, серветки. Процедуру виконують у гумових рукавичках і фартусі.

Хворого кладуть на лівий бік. Під таз хворому кладуть клейонку, зверху — пелюшку. Заокруглений кінець трубки змащують нанесе­ним на серветку вазеліном. Лівою рукою розводять сідниці хворого і правою рукою круговими рухами обережно вводять трубку у відхід­ник на глибину 25—ЗО см, зовнішній кінець її опускають в судно, оскільки через неї із газами можуть виділятись рідкі калові маси. Трубка може знаходитись у кишці не більше 2 год. Протягом доби процедуру можна повторити декілька разів.

Якщо хворого не можна повертати на бік, процедуру проводять у положенні хворого лежачи на спині при зігнутих колінах і дещо розведених ногах.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ ПІД ЧАС БЛЮВАННЯ 1 ПОРУШЕНЬ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ВІДПРАВЛЕНЬ 231

При нагромадженні у кишках хворого твердих калових мас необ­хідно перед уведенням газовивідної трубки зробити емульсійну кліз­му або клізму з настоєм ромашки.

Після процедури шкіру навколо відхідника протирають туалет­ним папером, у разі потреби промивають теплою водою, висушують, змазують вазеліном.

Використане оснащення дезінфікують. Руки ретельно миють і ви­сушують.

" Клізми. Очисна клізма

Клізма — це введення в нижній відрізок товстої кишки різних рідин з лікувальною та діагностичною метою. Розрізняють очисну, сифонну, послаблювальну, медикаментозну і харчувальну клізми.

Очисну клізму застосовують при закрепах, підготовці хворих до планових операцій на органах травлення і малого таза, рентгеноло­гічного дослідження тонкої і товстої кишок, жовчного міхура, нирок, рентгенографії нижнього відділу хребта і кісток малого таза, при під­готовці до ендоскопічного дослідження кишок, перед лікувальною та харчовою клізмами.

Протипоказання: гострий апендицит, гострі запальні процеси товстої кишки з нахилом до кровотечі, тріщини відхідника, випа­дання прямої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, розпад пухлини прямої кишки.

Для очисної клізми використовують кухоль Есмарха. Закривають кран на гумовій трубці кухля Есмарха, насаджують продезінфікова­ний наконечник на трубку, наповнюють кухоль водою 1 —1,5 л. Від­кривають кран на гумовій трубці, заповнюють усю систему водою, кран на трубці закривають і підвішують кухоль Есмарха на штатив.

Хворого вкладають на лівій бік на край ліжка або кушетки з підігнутими ногами, що сприяє розслабленню м'язів черевного преса і полегшує введення рідини в кишку.

Під сідниці хворого кладуть клейонку, яку звішують у миску або у відро, на клейонку стелять пелюшку. Поряд ставлять судно на ви­падок, якщо хворий не зможе утримати воду. Змазують наконечник вазеліном. Пропонують пацієнтові відвести праву сідницю догори. Легкими обертальними рухами вводять наконечник у відхідник і до­лають легкими коловими рухами опір зовнішнього сфінктера. При наявності виступаючих складок слизової оболонки або гемороїдаль­них вузлів наконечник обережно проводять між ними. Спочатку на­конечник уводять у напрямку до пупка на глибину 3—4 см, а потім паралельно до куприка на глибину 10—12 см. Якщо на шляху зуст-

232 ________________________________*______________________________

річаються перешкоди, наконечник упирається у стінку кишки або в щільний кал, його витягують на 1—2 см і відкривають кран, намага­ються струменем води розмити калові маси. Іноді калові маси бува­ють такими твердими, що провести клізму не вдається. У такому разі необхідно видалити кал з прямої кишки другим пальцем правої руки у гумовій рукавичці, змащеним вазеліном.

Потрібно стежити за швидкістю надходження води у кишечник, регулюючи цей процес висотою положення кухля Есмарха. Швидке надходження води може спричинити появу болю, позив до дефекації.

При закрепі, який супроводжується млявою перистальтикою ки­шок, ставлять прохолодну (температури 20 °С) клізму. При спастич­ному закрепі застосовують теплі (39—40 °С) клізми.

Треба пам'ятати, що прохолодна вода подразнює слизову оболон­ку кишок і посилює їхню перистальтику, але застосування холодної води не бажане, оскільки вона може спричинити спазм кишок, біль у животі і затримку випорожнень при спастичному закрепі. Доцільніше всього для очисної клізми застосовувати воду температури 28—32 °С.

Випускають воду із кухля Есмарха не до кінця, на дні кухля за­лишають трохи води, закривають кран на гумовій трубці і виводять наконечник із відхідника.

Після введення рідини хворому пропонують лягти на спину, гли­боко подихати і затримати акт дефекації протягом 5—10 хв, а потім випорожнити кишечник, перевірити результативність клізми. Якщо процедура виявилась неефективною, то її повторюють через кілька годин.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1898 | Нарушение авторских прав