АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Метод негативного контрастування.

Прочитайте:
  1. I. МЕТОДЫ, ПОДХОДЫ И ПРОЦЕДУРЫ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ
  2. I. Родоразрешение:сроки, время, метод
  3. II МЕТОДЫ, ПОДХОДЫ И ПРОЦЕДУРЫ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ
  4. II. Методы, подход и процедуры диагностики и лечения
  5. II. МЕТОДЫ, ПОДХОДЫ И ПРОЦЕДУРЫ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ
  6. II. МЕТОДЫ, ПОДХОДЫ И ПРОЦЕДУРЫ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ
  7. II. МЕТОДЫ, ПОДХОДЫ И ПРОЦЕДУРЫ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ
  8. II. МЕТОДЫ, ПОДХОДЫ И ПРОЦЕДУРЫ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ
  9. II.Методи діагностики інфекції під час вагітності
  10. IV. Методические указания студентам по подготовке к занятию

Негативне контрастування забезпечує отримання високого розподілу при дослідженні біологічних макромолекул та ізольованих ультраструктур. При цьому навкруги вірусу утворюється гомогенний фон речовини високої електронної щільності. Негативний контрастер збільшує контрасність біологічних часточок шляхом інфільтрації пор та нерівностей на поверхні зразку та оточення електронно-прозорого об’єкту електронно-щільним матеріалом: біологічний об’єкт має вигляд як електронно-прозора область на фоні електронно-щільного оточення. Методика проста та не вимагає багато часу. Цей метод рідко використовується для тканинних зрізів.

Розподільча здатність при негативному контрастуванні вища, ніж при позитивному. Границя розподілу визначається розміром часточок висушеного барвника. При використанні фосфорновольфрамової кислоти (ФВК) границя складає приблизно 1,2 нм.

Речовини, які використовуються для негативного контрастування, мають відповідати деяким вимогам (таб. 5.2). По-перше, вони не повинні вступати в реакцію з об’єктом. По-друге, вони повині бути добре розчинними та мати високу електронну щільність. По-третє, мати високу точку плавлення та бути термічно стабільними для попередження сублімації та плавлення під електронним пучком. Речовини, які використовуються для негативного контрастування, наведено в таблиці.

Таблиця 5.2. Речовини, які використовуються для негативного контрастування.

Сіль Концентрація, % Для контастування яких структур використовується
Молібденацетат 1-3 Мембрани, субодиниці ферментів, клітинні фракції
ФВК 0,5-2 Віруси, бактерії, клітинні фракції, зрізи, макромолекули
УА 0,5-2 Віруси, бактерії, клітинні фракції, зрізи, макромолекули
Ураніл-магнезіумацетат   Віруси, бактерії, клітинні фракції, зрізи, макромолекули
Уранілоксалат 0,012 М Невеликі макромолекули
Уранілформат 0,5-2 Невеликі макромолекули

 

 

Сутність методу полягає в тому, що біологічний об’єкт занурюють у речовину високої електронної щільності, в результаті чого малоконтрастний зразок стає більш чітким повівняно з оточуючим темним фоном. В цьому випадку отримується негативний ефект (рис.5.2.). Частіше використовуються 1-2%-ний розчини фосфорновольфрамової кислоти (ФВК) або уранілацетату (2-5%) на дистильованій воді. Розподільча здатність цього методу вища, ніж методу віддтінення, і досягає 12 А.

Рис.5.2. Схема формування зображення об’єкту при негативному контрастуванні (Атабеков, 1980).

А- вид збоку; Б – вид зверху. 1 – об’єкти; 2 – розчин солі важкого металу 3 – підкладка.

 

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 637 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)