АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Імунофлуоресцентний аналіз (ІФ)

Імунофлуоресцентний аналіз, або метод флуоресціюючих антитіл, з’явився на початку 40-х років ХХ ст., коли А. Кунс з співробітниками використали здатність до флюоресценції одного з флюорохромів, кон’югували з ним антитіла і показали наявність збудника інфекції в тканинах. З того часу метод отримав значний розвиток і почав використовуватись в різних областях науки.

Особливість цього методу заключається в тому, що імунний комплекс стає видимим в люмінесцентному мікроскопі у випадку, якщо імуноглобулін кон’югується флюорохромом (флюоресцеіном, родаміном та ін.). В результаті ковалентного зв’язку антитіла з флюоресциюючим барвником утворюється нова сполука – флюоресциюючі антитіла. При цьому антитіла зберігають свою основну властивість – специфічність, а флюорохром – здатність до випромінювання світла.

Перевага імунофлуоресцентного аналізу в порівнянні з іншими методами полягає в дослідженні внутрішньоклітинної локалізації антигену (Рис. 20 (кольорова вклейка)).

Розроблені декілька варіантів реакції імунофлюоресценції: прямий, непрямий, сендвіч-метод, модифікація непрямого методу з використанням комплементу та інші (Рис.6.5).

Рис. 6.5. Порівняння різних модифікацій імунофлюоресцентного аналізу.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1142 | Нарушение авторских прав